справа №2-4183/10

 РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2010 року                                                                                        місто Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого – судді Комнацького О.В.,

при секретарі Жигановському Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства  «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства  «Державний експортно-імпортний банк України»  про визнання  кредитного та іпотечного договору   недійсними, -  

В С Т А Н О В И В :

      У червні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 07.07.2007 р. між  ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 52107С79, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 50000,00 доларів США, строком до 04.07.2028 р.  Відповідач з лютого 2010 року не виконує свої зобов’язання за договором, не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту. На письмові вимоги про дострокове погашення грошових зобов’язань за договором, відповідач своїх зобов’язань не виконав, кошти не повернув, внаслідок чого станом на 07.06.2010 р. допустив заборгованість у сумі 413267 грн.51 коп., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на все майно боржника.

     У серпні 2010 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що банк не мав права видавати кредит у іноземній валюті, виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, порушують дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальнику, зобов’язання по сплаті процентів за користування кредитними коштами повинно бути у гривні та застосування ставки LIBOR для розрахунку процентів є несправедливою умовою договору, оскільки ця ставка є змінною впродовж всієї дії кредитного договору. Просив визнати кредитний договір від 05.07.2007 р. недійсним, та визнати недійсним іпотечний договір №52107Z79 від 05.07.2007 р., оскільки визнання недійсним основного зобов’язання тягне за собою недійсність правочину щодо його забезпечення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити, пояснила, що банк мав право видавати кредит у іноземній валюті, оскільки має відповідну ліцензію, ризик при виконанні умов кредитного договору несе позичальник, сторони обумовили процентну ставку за користування кредитними коштами  у формі LIBOR, однак ця ставка впродовж дії договору була незмінною і складала 12,5 %.

Відповідач у судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, однак  захист своїх прав та інтересів здійснював через представника, а тому суд розглядав справу у його відсутність.

У судовому засіданні представник відповідача зустрічний позов підтримала з підстав, викладених у ньому, просила задовольнити позов. У задоволенні первісного позову просила відмовити, пояснила, що банк порушив процедуру на дострокове стягнення заборгованості, оскільки не приймав рішення про стягнення заборгованості та не направив у менш ніж 30-денний строк  вимогу про порушення зобов’язання, а тому не має права на дострокове стягнення заборгованості. Крім цього, отримані за кредитом відповідачем кошти витрачались ним на придбання квартири, тобто носили цільовий характер, а отже не могли бути видані у доларах США, а видавались у гривні; банк  уклав кредитний договір шляхом обману, оскільки перед укладанням договору банк не повідомив споживача про наявність інших форм кредитування, що потягнуло за собою вибір відповідачем отримання кредиту у доларах США, на що він би не погодився,  при усвідомленні можливих наслідків у вигляді девальвації гривні на 60 %, яка сталася у подальшому.  

      Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов публічного акціонерного товариства  «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства  «Державний експортно-імпортний банк України»  про визнання  кредитного та іпотечного договору   недійсними

задоволенню не підлягає з наступних підстав.

    Судом встановлено, що між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»,  правонаступником якого є публічне  акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 05.07.2007 р. укладено кредитний договір № 52107С79 на придбання квартири, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 50000,00 доларів США, строком до 04.07.2028 р., за умови сплати за користування кредитом процентів у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: ставка LIBOR (12m)+ 7,17 %, але не нижче 12,5 % річних (а.с. 8-11).

    У той же день, сторонами укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір    № 52107Z79, за яким, у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором      № 52107С79, відповідач надав у кредит квартиру АДРЕСА_1.

Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав повністю, на виконання умов кредитного договору надав відповідачу  кредит у готівковій формі у зазначеному розмірі (еквівалент у гривні – 252500 грн.), що підтверджується заявою ОСОБА_1 на видачу кредиту у розмірі 50000 доларів США/а.с. 101/ та  видатковим касовим ордером про отримання коштів /а.с. 100/.

На письмові вимоги від 23.02.2010 р. та від 20.04.2010 р. про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у строк на протязі 10 днів з дня отримання повідомлення (а.с. 20, 21) відповідач своїх зобов’язань не виконав, кошти не повернув, внаслідок чого станом на 07.06.2010 р. відповідно до наданого позивачем розрахунку допустив заборгованість по кредиту у сумі 46216,08 доларів США, 4978,19 доларів США заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом, 112,33 доларів США – заборгованість по процентах за користування кредитом, 80 грн. несплаченої комісії за користування кредитом, 20 грн. комісії за користування кредитом, 3675,30 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 3072,99 грн. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту, 4,25 грн. пені за прострочену комісію за обслуговування. (а.с.4-7, 97-99). А всього таким чином, заборгованість складає 51306,6 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 406414,97 грн.) та 6852,54 грн.,  а у перерахунку на національну грошову одиницю становить 413267 грн.51 коп.  

Відповідно до п. 2.6.2 кредитного договору, позичальник зобов’язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів, або інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення у випадку, якщо позичальник не виконав будь-яке зобов’язання за цим договором.

      Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

    Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

    Згідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

    Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.551 ЦК України предметом неустойки  може  бути  грошова  сума,  рухоме  і нерухоме майно. Якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Згідно ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено

договором або законом.

    Відповідно до ст. 1054. ЦК України за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання    має    бути    виражене у грошовій одиниці України - гривні.  Сторони  можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання

в іноземній валюті.

Відповідно до вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.  

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).  

    За таких обставин вимоги банку про стягнення заборгованості  за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Однак, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на все майно боржника, оскільки вона не передбачена умовами договору.

    Зустрічний позов не підлягає задоволенню як з урахуванням викладеного так і  з наступних підстав.

    Не є підставою для визнання недійсним кредитного договору надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. та Закон України «Про банки та банківську діяльність» не містить заборони щодо такої операції, оскільки банк має   генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка отримана у встановленому порядку /а.с. 26-27/, а отже здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України. Судом не приймається до уваги також і посилання відповідача на те, що виконання договору на умовах, що діють на даний час, створюють дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальнику, оскільки позивачу перед укладанням договору банком роз'яснювались можливі валютні ризики, він мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті, однак ОСОБА_1 звернувся до банку з заявою про отримання кредиту саме у доларах США та таким чином реалізував своє право на отримання кредиту у валюті, яку він обрав. А отже, банком при укладанні кредитного договору дотримано вимог закону України «Про захист прав споживачів». Тому, суд не має підстав вважати, що кредитний договір був укладений між сторонами шляхом обману ОСОБА_1 Безпідставним також є і посилання відповідача на ту обставину, що застосування ставки LIBOR для розрахунку процентів є несправедливою умовою договору, оскільки ця ставка визначена п. 2.2.1. кредитного договору і жодна сторона не заперечувала щодо такого порядку її обрахунку. До того ж, розмір процентної ставки банком у односторонньому порядку не змінювався і обраховувався відповідно до умов договору на рівні найнижчої ставки у розмірі 12,5 % річних.

       За таких обставин,враховуючи, що кредитний договір не визнається судом недійсним, суд відмовляє і у задоволенні позову щодо визнання недійсним іпотечного договору.

     У відповідності до ст.88 ч.1 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» понесені позивачем витрати по оплаті судового збору у розмірі 1700 грн. та  120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

    Керуючись ст.ст.10, 11, 37, 60, 169, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 524, 526, 530,533, 533, 551, 610, 1048, 1054,1056-1 ЦК України, суд, -

  В И Р І Ш И В :

    Позов публічного акціонерного товариства  «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства  «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором у сумі 413267 грн.51 коп.  

    В решті позовних вимог відмовити.

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства  «Державний експортно-імпортний банк України»  про визнання  кредитного та іпотечного договору   недійсними – відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства  «Державний експортно-імпортний банк України» 1700,00 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На   рішення  суду до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира може бути подано апеляційну  скаргу  протягом десяти днів з дня його проголошення.    

    Суддя