У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД     ПОЛТАВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 33 – 387/2010 р.                                                 Головуючий у І – й інстанції: Шиян В.М.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП     Доповідач: Хрипченко Л.Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15  листопада  2010 року                                                                                м. Полтава

              Суддя судової палати  у кримінальних справах апеляційного суду  Полтавської області  Хрипченко Л.Г.  за участю  правопорушника  ОСОБА_2,  розглянувши  матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою  останнього на  постанову судді Київського  районного суду  м. Полтави  від  08 жовтня 2010 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та  мешканця АДРЕСА_1,  не працюючого

притягнуто до  адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП  та піддано  адміністративному стягненню  у виді позбавлення права керування    транспортними  засобами  строком на один рік, -

в с т а н о в и ла:

              За рішенням суду  ОСОБА_2 визнано  винним у тому, що він 08 вересня 2010 року, о 01 год. 40 хв., в м.  Полтаві ( вул. М. Бірюзова ),  в порушення вимог пункту 2. 9 Правил дорожнього руху України, керував автомобілем « Шевроле Авео », державний  номерний  знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані  алкогольного  сп’яніння.

              Не погоджуючись з висновком суду в частині адміністративного стягнення, ОСОБА_2  в поданій скарзі  просить рішення районного суду  змінити,  застосувавши  до  нього  адмінстягнення у  виді  штрафу з урахуванням роду професійної  діяльності та того, що на його  утриманні  знаходиться  дружина,  донька – студентка, а також мати  пенсійного  віку. Крім того,   вказує на невідповідність висновків  суду  фактичним обставинам  справи,  не  конкретизуючи,  при  цьому,  в чому  саме  це  виявилося  

                Заслухавши пояснення  правопорушника  ОСОБА_2, який просив  замінити накладене  на  нього адміністративне  стягнення на  штраф, перевіривши матеріали  справи та вивчивши доводи апеляційної  скарги, суддя апеляційного суду вважає, що  вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

              Так, з  протоколу  про  адміністративне  правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 08  вересня   2010 року, о 01 год. 40 хв. був  зупинений працівником  ДАЇ, яким доставлений  до Полтавського обласного  наркологічного диспансеру, де й  було  констатовано факт його  перебування  в стані  алкогольного  сп’яніння, про що  складено медичний  висновок.

              У зв’язку з  цим, належний  ОСОБА_2 транспортний засіб був затриманий та доставлений на  зберігання на  спеціальний  майданчик, що по вул.. Фрунзе, 164 в м. Полтаві.

              Сам же  ОСОБА_2 в той день  пояснив, що необхідність  в керуванні автомобілем в стані  алкогольного сп’яніння  викликана  потребою в придбанні  ліків від цукрового діабету.    

              Будучи допитаним  в суді апеляційної  інстанції ОСОБА_2, не  заперечуючи  факт керування автомобілем  08  жовтня  2010 року в  стані  алкогольного  сп’яніння,   дав  відмінні  від попередніх показань свідчення та пояснив, що належний  йому  автомобіль  він  залишає на стоянці біля свого будинку. Вночі 08 жовтня  поточного року в  автомобілі  двічі  спрацювала  сигналізація та  побоюючись  за  схоронність свого майна, так як  через вікно  квартири  помітив  коло автомобіля  сторонніх  осіб, вирішив  його  перегнати на  охоронювану  стоянку,   однак  по дорозі  був зупинений  працівником  ДАІ.

              З огляду на наведене, висновок суду  першої інстанції  про  доведеність  вини  ОСОБА_2 в  керуванні транспортним  засобом  в  стані  алкогольного  сп’яніння  обґрунтований сукупністю  наявних в матеріалах справи доказів,  об’єктивність  яких сумнівів не викликає.  

              Разом з  цим, судом  першої  інстанції  з’ясовані всі  фактичні обставини справи, передбачені ст. 280 КУпАП, які мають істотне значення  для правильного  її вирішення, тому посилання  скаржника  на  невідповідність  висновків  суду  фактичним обставинам  справи є безпідставним.

             Відповідно до  загальних  правил накладення  адміністративного  стягнення, визначених ст. 33 КУпАП, суд  першої інстанції піддав ОСОБА_2. адміністративному стягненню в межах  санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП

              Виходячи  з того,  що твердження правопорушника про те, що управління  транспортним  засобом  є  єдиним  джерелом  його доходу, необхідного для  утримання його  дружини,  доньки -  студентки та  матері – пенсіонерки не  заслуговують на увагу, оскільки  не  знайшли  свого документального підтвердження, вид і розмір накладеного на  ОСОБА_2  районним  судом  стягнення є  необхідним та  достатнім для  його  виправлення та  попередження вчиненню нових правопорушень, а тому підстав для  його пом’якшення не  вбачається.

              За таких обставин,  постанова судді Київського районного суду  м. Полтави від 08 жовтня  2010 року винесена з дотриманням  вимог законодавства  України про  адміністративні правопорушення,  є  законною та обґрунтованою,  а тому підстав для її зміни не  вбачається.

              На підставі  викладеного та керуючись статтею 293 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

              Апеляційну скаргу ОСОБА_2  залишити без задоволення,  а постанову судді  Київського   районного суду  м. Полтави від  08 жовтня  2010 року щодо нього – без змін.

              Постанова  остаточна та оскарженню не підлягає.

суддя

судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Полтавської області                                          Л.Г. Хрипченко