АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД    ПОЛТАВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 11- 943/2010р.                                                                                                   Головуючий у 1 інстанції:

Категорія: ч.3 ст. 187 КК України – О.Т.                                                                          Харлан Н.М.

                                                                                                                                            Доповідач: Хрипченко Л.Г.

У Х В А Л А
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2010 року  грудня місяця 17 дня.  Колегія суддів судової палати з  розгляду кримінальних справ  Апеляційного суду  Полтавської області в  складі:

                              головуючого   судді   Хрипченко Л.Г.    

                              суддів   Гонтар А.А., Павленка В.П.                        

 з участю:   прокурора Рибачук Г.А.                                                     засуджених   ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за  апеляціями помічника прокурора Гадяцького району, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3, та на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 4 жовтня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

цим вироком:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Веприк Гадяцького району, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня спеціальна, не одружений, не працюючий, раніше судимий:

?     24.09.1996 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 101 КК України на 10 років позбавлення волі. Звільнений умовно – достроково 04.08.2003 року на невідбутий строк 2 роки 10 місяців 3 дні.

засуджений:

- за ч.3 ст. 187 КК України до   позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.4 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;

    На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта неповна середня, не працюючий, не одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимий:

?     21.01.2003 року   Гадяцьким районним судом за ч.1 ст. 215-3, ч.2 ст. 289 КК України, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 04.04.2003 року призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Звільнений умовно – достроково 18.04.2005 року на невідбуту частину покарання 3 місяці 4 дні;

?   14.09.2005 року Гадяцьким районним судом за ч.2 ст. 289, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці. Звільнений умовно – достроково 27.12.2007 року на невідбуту частину                                 покарання 7 місяців, 25 днів.

засуджений:

- за ч.3 ст. 187 КК України до   позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 вчинили злочини за наступних обставин:

    Епізод № 1

    23 січня 2010 року близько 11 години ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прийшов з ножем до господарства бувшої співмешканки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що знаходиться в АДРЕСА_1, з метою примирення з ОСОБА_5, де грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, зайшов у будинок почав погрожувати ОСОБА_5 та її сім’ї розправою, просив її помиритися з ним, при цьому схопив її за одяг та намагався нанести удар по її тілу в область спини. В цей час ОСОБА_6 вихопила ніж у ОСОБА_2, завадивши йому ударити ним ОСОБА_5. При цьому коли ОСОБА_6 забирала ніж у ОСОБА_2, останній наніс їй тілесне ушкодження у вигляді поверхневої різаної рани лівої кисті, яке згідно висновку судово – медичної експертизи №53 від 03.03.2010 року кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я. ОСОБА_5, скориставшись тим, що ОСОБА_6 забрала ніж у ОСОБА_2, вибігла з будинку та побігла на вулицю за допомогою. ОСОБА_2, застосовуючи силу забрав ніж у ОСОБА_6 та побіг на вулицю наздоганяти ОСОБА_5. В цей час по вулиці йшов мешканець даного села ОСОБА_7, до якого ОСОБА_5 звернулася по допомогу, і останній забрав ніж у ОСОБА_2 та кинув його на сніг. ОСОБА_2 не чинив опору ОСОБА_7. Скориставшись тим, що ОСОБА_7 забрав ніж у ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зачинилися у будинку. ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії, підійняв ніж та повернувся до господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і почав стукати у двері, вимагаючи щоб вони їх відчинили, при цьому тримав ніж у руці. Потім ОСОБА_2 встромив ніж у віконну раму і за допомогою вмовлянь викликав ОСОБА_5 на двір. Продовжуючи спроби примирення з ОСОБА_5, ОСОБА_2 пішов до погреба, де взяв каністру з бензином, і почав погрожувати спалити себе і все господарство. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 забрали каністру, після чого ОСОБА_2 припинив свої хуліганські дії та пішов з даного господарства.

Епізод № 2

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 6 березня 2010 року близько 23 год. 20 хвилин, за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою заволодіння транспортним засобом , прибули до господарства ОСОБА_8, розташованого в АДРЕСА_1, де шляхом вільного доступу зайшли до будинку та почали наносити ОСОБА_8 удари руками і ногами в різні частини тіла, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно – мозкової травми, струсу головного мозку, крововиливів обличя, садна верхніх кінцівок, які згідно висновку судово – медичної експертизи № 74 від 19.03.2010 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.  Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом забрали з будинку ключі від господарських приміщень, акумулятор, кухонний ніж та цвяховиймач і шляхом злому навісного замка на воротах авто гаража, проникли всередину, звідки незаконно заволоділи автомобілем марки ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, Який належить ОСОБА_9, та яким за дорученням володіє ОСОБА_10. Після цього з місяця вчинення злочину зникли, спричинивши потерпілому збитки на загальну суму 8 591 грн. 90 коп..

Епізод № 3

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 8 березня 2010 року близько 12 години, ОСОБА_2  і ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном шляхом нападу, прибули до господарства ОСОБА_11, розташованого в с. Тютюрівщина Гадяцького району, де через незамкнені двері проникли в будинок і скоїли розбійний напад. Під час нападу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наносили ОСОБА_11 удари по різним частинам тіла.  Також ОСОБА_2 взяв ніж та приставив до горла ОСОБА_11, пригрозивши перерізати горло. При цьому ОСОБА_2 вимагав гроші, якими вони і заволоділи в сумі 1 100 грн. та мобільним телефоном марки «Нокіа-1209», вартістю 299 грн., а всього на 1 399 грн.,  і після цього з місяця скоєння злочину зникли. В результаті нападу, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу правого ока, лівої шоки, які згідно висновку судово – медичної експертизи № 67 від 12.03.2010 року є легкими тілесними ушкодженнями, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я.

В апеляції з внесеними змінами, прокурор просить про скасування вироку відносно засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону в частині призначення ОСОБА_2 додаткового покарання – конфіскації майна за правилами ст. 70 КК України, неправильним застосуванням кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.4 ст. 296 КК України за ознакою застосування ножа як «спеціально пристосованого», а також неправильного застосування кримінального закону при визначенні обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання ОСОБА_3.

Ставиться питання про постановлення нового вироку, за яким ОСОБА_2 призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 187 КК України у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

З обвинувачення ОСОБА_2 за ч.4 ст. 296 КК України виключити виключити кваліфікуючу ознаку - «спеціально пристосованого» та уточнити дату винесення попереднього вироку 24.09.1996 року, а не 1994 року, як вказав суд у вступній частині вироку.

Виключити з вироку відносно ОСОБА_3 посилання на обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та пом’якшуючі обставини «визнання вини» і «вчинення злочину в зв’язку із збігом тяжких сімейних обставин».

При постановленні нового вироку вказати у вступній частині в якості учасників процесу потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8.

Засуджений ОСОБА_2 в апеляції просить про пом’якшення покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, з урахуванням того, що свою вину він визнав повністю і розкаюється у скоєному. Вказує, що він мав намір помиритись з потерпілою ОСОБА_5, з якою прожив 3 роки 6 місяців. Після звільнення з місць позбавлення волі працював, до адміністративної відповідальності не притягувався, приводів в міліцію не мав. Зазначає, що ОСОБА_3 був ініціатором вчинення злочинів відносно ОСОБА_8, ОСОБА_11.

В апеляції адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить про пом’якшення покарання з застосуванням ст. 69 КК України у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання особі засудженого внаслідок його суворості. Вказує, що судом не в повній мірі враховано особу засудженого, який щиро розкаявся у вчинених злочинах, сприяв встановленню істини по справі, має сім’ю та малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_6, характеризується позитивно.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора  Рибачук Г.А., яка підтримала апеляцію з внесеними змінами, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_12, які підтримали свої апеляції і просили про пом’якшення покарання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, вважає, що апеляція прокурора і засудженого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Зібраними по справі доказами, які досліджені і перевірені судом, повністю підтверджується вина ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у скоєнні злочинів, за обставин зазначених у вироку суду.

При постановленні вироку судом допущено ряд неточностей, які необхідно усунути. Разом з тим, підстав для скасування вироку і постановлення нового вироку відповідно до положень ст. 378 КПК України не вбачається.

Суд правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.3 ст. 289 та ч.3 ст. 187 КК України.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані і за ч.4 ст. 296 КК України, як вчинення хуліганських дій з застосуванням ножа, але у вироку суду безпідставно вказано таку кваліфікуючу ознаку як «спеціально пристосованого», яка підлягає виключенню з вироку суду.

З вироку суду необхідно виключити посилання на обставину, що обтяжує покарання відносно ОСОБА_3 – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, про що не зазначено в мотивувальній частині вироку при викладенні фабули обвинувачення та в постанові про притягнення як обвинуваченого.

Тому ця обставина також підлягає виключенню з вироку.

Підстав для виключення із вироку обставин, що пом’якшують  покарання визначене судом, колегія суддів не вбачає в зв’язку з тим, що їх перелік не є вичерпним по закону.

У вступній частині вироку суду, при викладенні відомостей про особу засудженого ОСОБА_2 судом помилково вказана дата попередньої судимості 24.09.1994 року, замість 24.09.1996 року, як це зазначено у довідці про судимості ( т.2, а.с. 202). В цій частині вирок суду І інстанції необхідно уточнити.

Засуджуючи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.3 ст. 289 і ч.3 ст. 187 КК України, суд призначив як основне так і додаткове покарання у виді конфіскації всього майна.

При цьому додаткове покарання за конкретними статтями судом призначено відповідно до вимог ст. 59 КК України.

Разом з тим, відносно ОСОБА_2 при визначенні покарання за сукупністю злочинів, суд не вказав «всього» майна.

Підстав для скасування вироку і постановлення нового вироку з цих підстав не вбачається.

Щодо покарання призначеного засудженим, то засудженому ОСОБА_3 суд обрав покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України і підстав для його пом’якшення не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що засудженому ОСОБА_2 судом І інстанції призначене несправедливе покарання внаслідок його суворості, яке з урахуванням конкретних обставин справи підлягає пом’якшенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора з внесеними змінами і апеляцію засудженого ОСОБА_2 частково задовольнити.

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок суду – змінити.

Пом’якшити покарання засудженому ОСОБА_2 :

•   за ч.4 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі;

•   за ч.3 ст. 289 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

•   за ч.3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Уточнити вступну частину вироку щодо попередньої судимості ОСОБА_2 за вироком  від 24.09.1996 року.

Виключити з вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України «спеціально пристосованого».

Виключити посилання суду на обставину, що обтяжує покарання стосовно ОСОБА_3 – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

В іншій частині вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2010 року відносно засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – залишити без змін.

СУДДІ:

Хрипченко Л.Г.                    Гонтар А.А.                   Павленко В.П.