П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№2а- 7361 /2010р.

    27  грудня 2010  року суддя Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області Сировєтнік Т.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до  Управління Пенсійного Фонду України Кременчуцького району Полтавської області  про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення дії щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України„Про соціальний захист дітей війни ”, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року  і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься  до категорії  «діти війни». Відповідно до ст.6 зазначеного Закону, який набрав чинності з 01.01.2006 року  вона має право на отримання  щомісяця  30 %  від мінімальної пенсії за віком, як підвищення до пенсії, але відповідні виплати відповідачем їй не проводились. На   письмове звернення до відповідача з проханням  виплатити суми підвищення пенсії, виходячи з розміру  30 % мінімальної  пенсії за віком, отрима ла  відповідь у формі листа про відмову в задоволенні   заяви.    

З відмовою відповідача не згодна , оскільки розмір мінімальної пенсії за віком згідно до ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Так, частиною 3 ст. 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею  2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07 1999 року, що прийнятий на виконання  ч. 3 ст. 46 Конституції України передбачає, що прожитковий мінімум застосовується, у тому числі для визначення  мінімальної пенсії за віком. Частина 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  передбачає визначення розміру  мінімальної пенсії за віком  на рівні прожиткового мінімуму для  осіб, що втратили працездатність.  

    Просила   визнати  протиправною бездіяльність Управління  Пенсійного фонду України  Кременчуцького району Полтавської області  щодо невиплати їй   щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком;  зобов’язати Управління  Пенсійного фонду України  Кременчуцького району  Полтавської області  здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її розміру  на  30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленому  ч. 1  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування » та провести відповідні виплати  з 01 січня 2006 року по серпень 2010 року включно по 30 % мінімальної пенсії за віком та починаючи з 01 вересня 2010 року перерахувати та проводити доплату до пенсії у розмірі 30% від встановленої Законом мінімальної пенсії за віком.

    Ухвалою суду від 05.11.2010  року провадження у справі за позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного Фонду України Кременчуцького району Полтавської області  про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення дії щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” -  закрито.  

    Передано справу за позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного Фонду України Кременчуцького району Полтавської області  про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення дії щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України„Про соціальний захист дітей війни ” для розгляду в  порядку адміністративного судочинства.

            В запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.    

Відповідно до вимог ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

    Пунктом 2 ч.5 цієї статті передбачено, що  справа повинна бути розглянута  не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого  частиною  третьою цієї статті, якщо до суду  не було подано заперечення  відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає   частковому задоволенню, виходячи із наступного.  

    Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.    

    Ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

    Згідно    ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

    Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.    

    Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  

    Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається(рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року, від 20.03.2002 року, від 17.03.2004 року, від 01.12.2004 року).

    Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Управління  Пенсійного фонду України  Кременчуцького району  Полтавської області отримує пенсію за віком і належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантії надання пільг і державної соціальної підтримки.

Враховуючи зазначений статус позивача, вона  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. 

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності   15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. 

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом всього 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік”.                 

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року  за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. 

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач  повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.   

    На період з 01 січня  2009 року по день звернення позивача  з позовом та станом на день розгляду справи (ухвалення постанови)  дія  статті 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни ” не зупинялася.

    Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України ” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, покладено саме на відповідача, тобто на управління  Пенсійного Фонду України за місцем проживання позивача.       Крім того,  суд враховує, що спір  між сторонами  наявний, що підтверджується  і письмовою відмовою відповідача у перерахунку пенсії.

       Крім того, суд враховує, що звернення ОСОБА_2 до  суду 16.08.2010 р., до 09.09.2010 року, в межах строку  визначеного ЦПК, яка не була розглянута у зв’язку з ухваленням Конституційним Судом рішення від 09.09.2010 року є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду(лист голови Вищого адміністративного суду України від 13.10.2010 р.).

Враховуючи вищевикладене,  з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з визнанням  протиправною бездіяльність Управління  Пенсійного фонду України  Кременчуцького району  Полтавської області  щодо невиплати йому  щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно ст.162 КАС України  суд може, прийняти іншу постанову, яка б гарантувала  дотримання  і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Тому,  для повного захисту  прав позивача,  суд вважає за необхідне   зобов’язати  Управління  Пенсійного фонду України Кременчуцького району Полтавської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її розміру  на  30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленому  ч.1  ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування » та провести відповідні виплати  за 2007 рік за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  за 2008 рік за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та за 2010 рік з 01.01.2010 року по 27.12.2010 року – день розгляду справи з врахуванням раніше виплачених сум.      

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України, постанови суду про присудження  виплати пенсій,  інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів виконуються  негайно - у межах суми стягнення за один місяць.

           Необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.70 грн.

Керуючись ст. 19, 22, 55 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”,  ст.ст. 6-14, 71,159-163, 167, 183-2, 186 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_2  до Управління Пенсійного Фонду України Кременчуцького району Полтавської області  про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення дії щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України„Про соціальний захист дітей війни ” -   задовольнити частково.

Визнати  протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України  Кременчуцького району Полтавської області  щодо  не нарахування  та  невиплати ОСОБА_2  щомісячної соціальної державної  допомоги  до пенсії як дитині війни  за період з 09 липня по 31 грудня  2007 року,  з 22 травня по 31 грудня 2008 року,  з 01 січня  по 31 грудня 2009 року  та з 01 січня 2010 року по 27 грудня  2010  року  як таку, що  не відповідала вимогам  ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в розмірі, встановленого  ч.1  ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування "

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України  Кременчуцького району Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2  з підвищенням її розміру  на  30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » та провести відповідні виплати  за 2007 рік за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  за 2008 рік за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та за 2010 рік з 01.01.2010 року по 27.12.2010 року – день розгляду справи  з врахуванням раніше виплачених сум.

         В іншій частині позовних вимог - відмовити. 

         Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_2  витрати  зі сплати судового збору у розмірі 1(одна) грн. 70 коп.    

    Постанову у межах суми стягнення за один місяць допустити  до негайного виконання..

    Постанова може бути оскаржено до Харківського Апеляційного  Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: