ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.12.10Справа №2а-14684/10/18/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Лавренчук О.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом Комерційного товариства «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL», в особі директора Представництва «Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л.» Вязовова Романа Сергійовича 

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Андруцька Ганна Олександрівна,  довіреність б/н від 01.12.2010р., паспорт серії  НОМЕР_1;

від відповідача: Шилін Віталій Сергійович, довіреність № 94/1 від 16.04.2010р.,  посвідчення серії УКР № 081608.

Суть спору: Комерційне товариство «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL» в особі директора Представництва «Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л.» Вязовова Романа Сергійовича звернулося в Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі від 22.10.2010р. № 0018251501/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 170,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у виконання п. 16.4 ст. 16 Закону України № 334/94 позивачем 27.07.2010р. була направлена поштою до ДПІ в м. Сімферополі податкова декларація з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року. 23.09.2010р. ДПІ в м. Сімферополі була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності надання податкової звітності, за результатами якої було встановлено неподання позивачем декларації з податку на додану вартість за перше півріччя 2010 року, за що ДПІ в м. Сімферополі до позивача податковим повідомленням – рішенням № 0018251501/0 від 22.10.2010р. було застосовано фінансові санкції в розмірі 170грн. Вказане рішення позивач вважає незаконним та необґрунтованими та просить його скасувати.

У судовому засіданні 07.12.2010р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2010р. проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення – рішення № 0018251501/0 від 22.10.2010р. є законним та правомірним, оскільки податкова декларація за перше півріччя 2010 року, подана позивачем до ДПІ в м. Сімферополі, не була визнана як податковий звіт, оскільки підприємство в рамках операції «Бюджет» було віднесено до групи «підприємство категорії ризику».   

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

                                                       ВСТАНОВИВ:

Представництво Комерційного товариства «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL» зареєстровано на території України, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію, видане міністерством економіки України (а.с.10).

Судом встановлено, що Представництво Комерційного товариства «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL» взяте на податковий облік до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі 03.02.2009р. за № 5586, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків № 213/29-0 від 03.02.2009р. (а.с.12).

Судом встановлено, що позивачем у порядку податкової звідності до ДПІ в м. Сімферополі надіслана поштою податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року (а.с.16-17).

Отримання ДПІ в м. Сімферополі декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року підтверджується описом та поштовим повідомленням про вручення (а.с.18).

Повідомленням від 09.08.2010р. за № 35793/10/15-1 ДПІ в м. Сімферополі повідомило Представництво Комерційного товариства «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL», що відповідно п. 3.2 Регламенту взаємодії між структурними підрозділами органів ДПІ в АР Крим відносно відпрацювання підприємств при проведення операції «Бюджет», підприємство віднесено до «підприємство категорії ризику». З метою недопущення використання вказаної категорії платників у якості «інструментів» мінімізація сплати податків підприємствами – вигодонабувачами і з належним реагуванням на які - небудь випадки, які можуть свідчити про дії СГД у схемах мінімізації підприємствами – вигодонабувачами повідомляє, що надана позивачем декларація за півріччя 2010рок (вх. № 13201 від 29.07.2010р.) «не визнана як податковий звіт» у зв’язку з рішенням  робочої групи у рамках проведення операції «Бюджет» (а.с.26).

Судом встановлено, що 30.09.2010р. ДПІ в м. Сімферополі було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності Представництва Комерційного товариства «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL», за результатами якої складено  акт № 13534/15-1/2658509 від 23.09.2010р. (а.с.19).

Перевіркою було встановлено неподання декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року.

На підставі акту перевірки № 13534/15-1/2658509 від 23.09.2010р. ДПІ в м. Сімферополі було винесено податкове повідомлення – рішення № 0018251501/0 від 22.10.2010р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00грн. за порушення абз. 1 п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зазначене податкове повідомлення – рішення № 0018251501/0 від 22.10.2010р. позивач вважає незаконним та просить скасувати його.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є  обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, привласнюючи статус поданій позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року  «не визнана як податковий звіт», керувався п. 3.2 Регламенту взаємодії між структурними підрозділами органів ДПС в АР Крим відносно відпрацювання підприємств при проведені операції «Бюджет».

Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача, як суб’єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідно до п. 3.3 Порядку № 166 декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларацій обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що привласнення статусу поданій позивачем декларації «не визнана як податковий звіт» податковій декларацій з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року призвело до невідображення її показників у картці особового рахунку позивача, що не заперечується відповідачем по суті

Судом досліджена копія декларації, і встановлено, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства, подана позивачем за перше півріччя 2010 року, вказаним вимогам не суперечать. Доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 обставин, які б дозволяли податковому органу не визнавати подані документи податковими деклараціями, відповідач у встановленому порядку не надав.

Підставою для невизнання податковим звітом декларації з податку на прибуток підприємства, подана позивачем за перше півріччя 2010 року, відповідач зазначає рішення робочої групи в рамках проведення операції «Бюджет», але доказів прийняття вказаного рішення, або  взагалі законних підстав прийняття такого рішення відповідач суду не надав. Пояснень з приводу того, яким нормативним актом регулюється проведення операції «Бюджет» та який характер вона має, суду представником відповідача також надано не було.

Судом встановлено, що не визнаючи надану позивачем податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року відповідач посилався на протокол наради Прем’єр - міністра України Азарова М.Я. від 03.04.2010р. та постанову координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної групи, виявлення та знищення схем ухилення та мінімізації податкових зобов’язань, а також на наказ ДПА України від 09.04.2010р. № 2010р. «Про введення в дію операції «Бюджет», у зв’язку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачаться з наказу ДПА України від 09.04.2010р. № 2010р. «Про введення в дію операції «Бюджет», він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» є обов’язковим, а отже, він не містить ознак підзаконного нормативно-правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору.

Крім того, жоден із зазначених у судовому рішенні наказів ДПА України не може бути визнаний таким, що розширює або звужує перелік підстав, за якими не можуть бути визнані податковою звітністю декларації платників податку на додану вартість.

Доказів того, що відповідачем було відмовлено у прийнятті декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року і для цього існують обґрунтовані підстави, відповідачем суду не надано, оскільки декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року містить обов'язкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами, та скріплена печаткою платника податків, та жодна зі вказаних обов’язкових умов не вказана відповідачем як підстава для невизнання як податкової декларації.

Інших умов, які можуть бути законними підставами для відмови у прийнятті податкових декларацій  контролюючим органом, діючим законодавством не передбачено.

Право же привласнювати декларації статусу «не визнана як податкова звітність» чинним податковим законодавством України не передбачено.

Згідно п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 14 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до абз. 1 п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Оскільки судом встановлена неправомірність невизнання декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, поданої позивачем до ДПІ в м. Сімферополі, а з матеріалів справи вбачається, що зазначена декларація була надіслана  позивачем до ДПІ в м. Сімферополі 27.07.2010р., тобто у строк, встановлений діючим законодавством, як наслідок, ДПІ в м. Сімферополі не мало законних підстав для прийняття податкового повідомлення – рішення № 0018251501/0 від 22.10.2010р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00грн. за порушення абз. 1 п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади,  органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі від 22.10.2010р. № 0018251501/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 170,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова у повному обсязі буде виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                             ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі від 22.10.2010р. № 0018251501/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 170,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь представництва комерційного товариства «Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ» (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL» (95035, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, б. 31, кв. 31) 3,40грн.  судового збору.

4. Встановити Державній податковій інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.  

Суддя                                                                          Лавренчук О.В.