Справа № 22-799 2007 р.                                  Головуючий у 1 інстанції Ковтун Л.М.

Категорія 40                                                     Доповідач Спірідонова Л.С.

УХВАЛА

Іменем України

11 квітня 2007 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого - Полежая В.Д.

Суддів - Спірідонової Л.С., Белінської І.М.

при секретарі - Шевченко Н.П. розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Кіровограді  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1від імені якої за дорученням виступає її представник ОСОБА_2на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2007 р.

Заслухавши доповідача, судова палата, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1звернулась з позовом до УМВС України в Кіровоградській області про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що працювала завідуючою складом УМВС України в Кіровоградській області.

Відповідно до наказу № 47 від 5 липня 2006 року її було звільнено із займаної посади за п.1 ст 140 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату працівників.

Звільнення вважає незаконним, оскільки в період з 30 червня 2006 р. по 21 липня 2006 року, тобто на час звільнення, вона знаходилась на лікуванні в лікарні УМВС.

Крім того, дані обставини завдали їй моральних страждань, оскільки звільнення негативно вплинуло на її престиж, ділову репутацію, взаємовідносини між колегами, втрату життєвих стосунків, викликало необхідність додаткових зусиль для організації свого життя та витрат, пов'язаних з погіршенням її здоров'я.

Просила поновити її на посаді завідуючої складом автомобільного господарства УМВС України в Кіровоградській області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд прийшов до висновку, що доводи позивачки не знайшли свого підтвердження в

судовому засіданні, вона перебувала на роботі безперервно, в день звільнення отримала

трудову книжку.                                                                                                                         

Крім того, вона пропустила місячний строк звернення до суду.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням норм процесуального права та постановления нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначається, що суд неповно дослідив всі обставини, не дав належної оцінки тому факту, що на момент звільнення вона хворіла, тобто була непрацездатною, не дослідив питання пропуску строку звернення в суд.

2

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала завідуючою складом автомобільного господарства УМВС України в Кіровоградській області. її посада до категорії атестованих працівників чи державних службовців не відноситься.

Наказом № 565 від 27.04.2006 р. начальника Управління УМВС внесено зміни в штатний розпис авторемонтного господарства за яким скороченню підлягала група працівників.

ОСОБА_1. Про наступне звільнення була попереджена згідно наказу № 30 від 5.05.2006 p., чого вона не заперечує, тобто з дотриманням ст. 49-2 КЗпП України.

Звільнення позивачки відбулося з дотриманням вимог ст. 47 КЗпПУ, трудова книжка нею отримана в день звільнення.

При цьому вона не поставила адміністрацію до відома, що в той момент вона перебуває на лікуванні і навіть після його закінчення лікарняний лист не надала. Про наявність цього листа УМВС стало відомо через п'ять місяців після звернення ОСОБА_1. в суд.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у відповідача не було підстав проводити звільнення після закриття лікарняного через відсутність такого як на момент звільнення, так і в послідуючому.

Стосовно пропуску строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 ч.1 КЗпПУ, колегія суддів відзначає, що питання його поновлення позивачка не ставила і доказів поважних причин цього пропуску не надала.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 309, 311 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне скаргу відхилити.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2007 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.