АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №-22ц – 13960 Головуючий по 1-й інстанції
2010 рік суддя Андрієнко Г.В.
Суддя-доповідач: Петренко В.М.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 грудня 2010 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: судді Акопян В.І..
Суддів: Петренка В.М., Лобова О.А.
при секретарі: Фадєйкіній Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,
на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 16 серпня 2010 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на житло.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на житло.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що взимку 2008 року довідалась, що її донька та її син безпідставно включені до приватизації квартири, так як в квартирі на час приватизації вони не проживали, не були членами її сім’ї, заяви про бажання мати приватизовану квартиру не подавали, заява про приватизації в справі відсутня. А тому прохає ухвалити рішення, яким визнати недійсним розпорядження № 489 від 26 квітня 1996 р. віддіду приватизації житла м.Полтави про дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Визнати недійсним свідоцтва про право власності на житло квартиру АДРЕСА_1 від 26 квітня 1996 р. на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтава від 16 серпня 2010 року в задоволені позовних ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 прохає скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним свідоцтва про право на житло на АДРЕСА_1 у м.Полтаві, виданого 26 квітня 1996 року на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, мотивуючи тим, що при ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі в межах позову та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно п.1.ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст.308 ЦПК України.
Відповідно до Закону України ‘’Про приватизацію державного житлового фонду’’ кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Право на приватизацію квартир державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.
Згідно вимог ст.8 цього ж Закону приватизація здійснюється уповноваженими на те органами за письмовою заявою всіх повнолітніх осіб.
Судом першої інстанції, із додержанням норм цивільного процесуального та матеріального права встановлено, що 17 квітня 1996 року ОСОБА_2 в своїх інтересах, та згідно довіреності № 5-2444 від 11 серпня 1995 року в інтересах своєї доньки - ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина – ОСОБА_4, звернулась з заявою до відділу приватизації житла УЖКГ м.Полтави у якій прохала передати їм у приватну власність квартиру АДРЕСА_1, надавши при цьому довідку житлової контори про склад сім’ї та інші необхідні документи.
(а.с. 37).
Розпорядженням № 489 відділу приватизації житла Полтавської міської ради від 26 квітня 1996 року заяву-прохання наймача ОСОБА_2 задовольнили. Передано квартируАДРЕСА_1у м.Полтаві у приватну спільну ( сумісну ) власність.
(а.с.36).
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на житло, яке вона, як встановлено в судовому засіданні, отримала особисто.
(а.с.8).
Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло.
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову позивачу в позові.
Відповідно до вимог ст.ст.58,59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними, допустимими та достовірними.
Позивачка ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що на час приватизації ОСОБА_3 та її неповнолітній син не були громадянами України та що приватизацією житла порушено її майнові права чи інтереси.
Доводи позивача (апелянта) про те, що відповідачі на час приватизації нею житла не були громадянами України та не проживали в квартирі спростовуються матеріалами цивільної справи.
Так 27 червня 1996 року ( після приватизації квартири) ОСОБА_3, як громадянка України, уклала договір № 4896 про придбання інвестиційних сертифікатів. Документом, що підтверджував особу ОСОБА_3 паспорт виданий Октябрським ОВД м.Полтави у якому зазначено місце її проживання: АДРЕСА_1
(а.с.40).
Факт проживання ОСОБА_3 в кв.15 по вул.Жовтневій у м.Полтаві в 1996 році також підтверджується дорученням на право керування автомобілем, посвідченим 28 жовтня 1996 року державним нотаріусом першої Полтавської державної нотаріальної контори, довідкою № 1623 для пред’явлення ДАІ про проходження медичного огляду від 11 червня 1996 року. В цих документах місце проживання ОСОБА_3 вказано АДРЕСА_1
(а.с.43,49)
Крім того, відповідно до п.2 ст.2 Закону України ‘’Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання ‘’ реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації її прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції та не можуть бути підставами для зміни або скасування прийнятого у справі рішення.
Під час розгляду справи судом були встановлені фактичні обставини, на підставі повного і об’єктивного дослідження наданих доказів, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права .
Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені у скарзі доводи є необгрунтованими і правильність висновку суду не спростовують.
Ухвалене у справі рішення є законним і обгрунтованим, а тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 16 серпня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : суддя ________________Акопян В.І.
Судді: ________________Петренко В.М.
________________Лобов О.А .
Згідно: суддя Петренко В.М.