АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №-22ц – 13925 Головуючий по 1-й інстанції
2010 рік суддя Жилка О.М.
Суддя-доповідач: Петренко В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 грудня 2010 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: судді Акопян В.І..
Суддів: Петренка В.М., Лобова О.А.
при секретарі: Фадєйкіній Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,
на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 2 липня 2010 року,
у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання прав позикодавця в порядку спадкування за договором позики.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави 2 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право позикодавця в порядку спадкування за договором позики від 19 лютого 2009 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в межах 7/8 частин прав позикодавця.
Визнано за ОСОБА_4 право позикодавця в порядку спадкування за договором позики від 19 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в межах 1/8 частин прав позикодавця.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач прохає скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові за безпідставністю та недоведеністю, мотивуючи тим, що при ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі в межах позову та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно із п.2 ч.1ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із того, що за наявності договору позики у спадкоємців позикодавця свідчить про неповернення відповідачем боргу ОСОБА_5.
Однак із такими висновками не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики ).
Судом першої інстанції, із додержанням норм цивільного процесуального законодавства встановлено, що 19 лютого 2009 року між ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_5 передав, а позичальник ОСОБА_2 прийняв 46 000 грн. з зобов’язанням повернути таку ж суму до 19 травня 2009 року.
(а.с.19).
Як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 10 червня 2009 року він повернув ОСОБА_5 суму позики повністю. На підтвердження виконання зобов’язання за договором позики надав суду оригінал розписки про повернення позики за підписом позикодавця. Підпис скріплено печаткою приватного підприємства ‘’ Мегапол’’, власником якого він був.
(а.с.33, 37).
На думку колегії суддів апеляційного суду розписка є вагомим борговим документом, який підтверджує виконання боржником свого обов’язку, документом, що містить дані про обставини, на яких ґрунтуються заперечення позову відповідачем ОСОБА_2.
Відповідно до вимог чинного законодавства ( ст.545 ЦК України) позикодавець зобов’язаний видати позичальникові розписку про отримання виконання або повернути отриманий при укладенні договору борговий документ.
Невиконання позикодавцем ( кредитором) обов’язку про повернення договору позики боржнику ( позичальнику) , за наявності у боржника ( позичальника) ОСОБА_2 розписки кредитора (позикодавця) ОСОБА_5 про повернення йому боргу, не може служити підставою для звернення спадкоємців з позовом до суду про перевід на них прав позикодавця та покладення на позичальника ОСОБА_2 обов’язку повторно сплатити борг.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і задоволенню не підлягають.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.1,3 ч.1 ст.309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 2 липня 2010 року – скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання прав позикодавця в порядку спадкування за договором позики – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : суддя ________________Акопян В.І.
Судді: ________________Петренко В.М.
________________Лобов О.А.
Згідно: суддя Петренко В.М.