АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №-22ц – 10671                                                Головуючий по 1-й інстанції

            2010 рік                                                               суддя  Окунь Т.В.

                                                                                 Суддя-доповідач: Петренко В.М.                                                        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

      20 грудня 2010 року                                                                                            м.Полтава

               Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

                Головуючого: судді Лобова О.А.

                Суддів: Петренка В.М., Пікуля В.П.

                При секретарі: Фадейкіній Н.Б.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві  апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк ‘’Надра’’ , ОСОБА_2,

на  рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 березня 2010 року та додаткове рішення Комсомольського міського суду від 10 червня 2010 року,

у справі за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк (ВАТ КБ) ‘’Надра’’ до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ ‘’ Підприємство з іноземними інвестиціями ‘’Магістраль-Транзит’’ про стягнення заборгованості,

        за позовом ОСОБА_3 до ВАТ КБ ‘’Надра’’  про захист прав споживача.

     Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-

В С Т А Н О В И Л А:

          Рішенням Комсомольського міського суду  від 17 березня 2010 року позовні вимоги ВАТ КБ ‘’Надра’’  задоволено частково.

          Розірвано кредитний договір №24/12/07-МК від 26 січня 2007 року, укладений між ВАТ КБ ‘’Надра’’  та ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь  ВАТ КБ ‘’Надра’’ заборгованість за договором  в розмірі 238 356 грн.58 коп..

         Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки RENAUT PREMIUM 385, 1998 року випуску, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач,  реєстраційний номер НОМЕР_1. Реалізацію предмета застави провести шляхом його продажу з публічних торгів.

         Розірвано кредитний договір №52/12/07 від 14 лютого 2007 року,  укладений між ВАТ КБ ‘’Надра’’  та ОСОБА_3. Стягнуто зОСОБА_3на користь  ВАТ КБ ‘’Надра’’ заборгованість за договором  в розмірі 173 305 грн.75 коп..

         Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки DAF ТЕ 95, 1996 року випуску, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач,  реєстраційний номер НОМЕР_2. Реалізацію предмета застави провести шляхом його продажу з публічних торгів.

        Вирішено питання про судові витрати.

        В іншій частині позову банку відмовлено.

2

          Додатковим рішенням від 10 червня 2010 року в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

          В апеляційній скарзі представник ВАТ КБ ‘’Надра’’, за довіреністю, ОСОБА_7 прохає скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ВАТ КБ ‘’Надра’’ заборгованість за кредитним договором №24/13/07-МК від 26 січня 2007 року у розмірі 238 356 грн. 58 коп , стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь ВАТ КБ ‘’Надра’’  заборгованість за кредитним договором №52/13/07-МК від  14 лютого 2007 року у розмірі 173 305 грн. 75 коп.. Скаргу обґрунтовує тим, що при вирішенні справи судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

         ОСОБА_3 в апеляційній скарзі прохає скасувати додаткове рішення від 10 червня 2010 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позов.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі в межах позову та доводів апеляційної скарги,   перевіривши матеріали справи, колегія суддів   приходить до наступного висновку.

           Згідно із п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право  змінити рішення.

          Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального  або процесуального права.

         Судом першої інстанції, з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства встановлено, що 26 січня 2007 року між ВАТ КБ ‘’Надра’’ та  позичальником ОСОБА_3 укладено кредитний договір №24/12/07-МК відповідно якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 20 000 доларів США строком до 20.01.2012 року зі сплатою за користування кредитом 15,5% річних.

       Для забезпечення виконання зобов’язань позичальником за кредитним договором між банком та ОСОБА_4В (поручитель) укладено договір-поруки№24/12/07-МК від 26.01.2007 року у відповідності з яким позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

          Окрім зазначеного, з метою  забезпечення виконання вищеказаного  зобов’язання позичальником за кредитним договором між ТОВ ‘’Підприємство з іноземними інвестиціями ‘’Магістраль-Транзит’’  та банком укладено договір застави   №24/12/07-МК від 26.01. 2007 року, відповідно якого банку в заставу передано автомобіль марки  ‘’ RENAULT PREMIUM-385‘’, 1998 р.в. (вантажний сідловий тягач) держномер НОМЕР_1, який належить ТОВ ‘’Підприємство з іноземними інвестиціями ‘’Магістраль-Транзит’’ .

         14 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено інший кредитний договір№52/12/07-МК, згідно якого Позичальник отримав в банку 13 500 Євро строком до 12 лютого 2010 року зі сплатою за користування 14% річних.

3

       Для забезпечення виконання зобов’язань позичальником за кредитним договором між банком  26 січня 2007 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки у відповідності з яким позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники..

        У відповідності до договорів поруки банк має право вимагати виконання зобов’язання, що витікають із кредитного договору повністю (чи у будь – якій його частині) як від позичальника  та поручителя разом, так і від кожного( п.1.2.договору)   окремо.

        Також  з метою  забезпечення виконання вищеказаного  зобов’язання позичальником за кредитним договором між ТОВ ‘’Підприємство з іноземними інвестиціями ‘’Магістраль-Транзит’’  та банком укладено договір застави   №24/12/07-МК від 14.02. 2007 року, відповідно якого банку в заставу передано автомобіль марки DAF ТЕ 95, 1996 р.в. (вантажний сідлвий тягач) держномер НОМЕР_2, який належить ТОВ ‘’Підприємство з іноземними інвестиціями ‘’Магістраль-Транзит’’ .

           Встановлено, що на виконання умов згаданих вище кредитних договорів, банк виконав свої зобов’язання шляхом проведення видачі через касу банку відповідачеві ОСОБА_3 готівки.

         Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк  або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

           Але як встановлено судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи,  відповідач ОСОБА_3, в порушення п.4.1.1. та 6.1.2 договорів, взяті на себе зобов’язання по поверненню сум кредитів та сплаті процентів за користування кредитами не виконує. Загальна сума заборгованості згідно наданого суду позивачем розрахунку, станом на 2 лютого 2010 р. складає: по кредитному договору №24/12/07-МК від 26.01.2007 р. - 29 797.18 доларів США, і відповідно за кредитним договором №52/12/07-МК від 14.02.2007 р. – 15571.85 Євро.

             Згідно з вимогами ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотнього порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

            Відповідно до п.4.1.4 кредитних договорів, банк має право достроково витребувати наданий кредит у випадку прострочення сплати.

            Відповідно до п.2.1 договору поруки від 26 січня 2007 року Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання зобов’язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений Кредитним договором строк виконання Позичальником Зобов’язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов’язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати Зобов’язання Позичальника в цілому ( або в тій чи іншій його частині.  

4

            Вирішуючи питання про   стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5,   суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні його позовних вимог щодо поручителів,  оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач  не пред’являв поручителям вимогу про сплату кредиту до подачі позову в суд.

           Як вбачається із  договорів поруки ОСОБА_5 ( Поручитель) проживає в м.Марбург, Німеччна. Претензія надсилалась на адресу АДРЕСА_1

(а.с.17, 32, 43).

          В матеріалах справи відсутні будь-які дані про належне надсилання, як того вимагає закон, претензії  з вимогою виконати зобов’язання позичальника Поручителям  ОСОБА_5 та ОСОБА_4

              За таких обставин,   суд першої інстанції, із додержанням норм цивільного процесуального законодавства, правильно застосувавши норми матеріального права, які  регулюють  спірні правовідносини,  дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в  частині  розірвання кредитних договорів та стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ ‘’ Надра ‘’  238 356 грн. 58 коп. за кредитним договором від 26 січня 2007 року  та 173 305 грн. 75 коп. за кредитним договором від 14 лютого 2007 року.

           Доводи апелянта ОСОБА_3  про порушення судом норм матеріального права, а саме ст.ст.203, 651 ЦК України, щодо його позовних вимог про визнання недійсними кредитних договорів з моменту їх укладення,  не ґрунтуються на чинному законодавстві, що регулює спірні правовідносини.

          Матеріалами справи встановлено, що  26 жовтня 1993 р. ВАТ КБ ‘’ Надра ‘’ отримав банківську ліцензією №21 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 п.п.5-11 та ч.2 ст.47 ЗУ ‘’ Про банки і банківську діяльність ’’. Отриманим  23 серпня 2002 року дозволом №21 -2 ВАТ КБ ‘’ Надра ‘’ має право на здійснення валютних операцій.

           Судом першої інстанції, із додержанням норм цивільного процесуального законодавства встановлено, що 26 січня 2007 року та 14 лютого 2007 року між позивачем ОСОБА_3 та ВАТ КБ ‘’ Надра ’’ укладено кредитні договори.  На виконання умов кредитних договорів ОСОБА_3 отримав в банку, згідно з заяви на отримання кредиту та видачу готівки, 20 000,00 доларів США та відповідно 13 500,00 Євро.

(а.с.18, 19, 45).

         Видача кредиту в доларах США не суперечить вимогам матеріального права, Декрету Кабінету Міністрів України ‘’Про систему валютного регулювання та валютного контролю’’ та вимогам ст.ст.192, 193 ЦК України.  Таким чином банком не було порушено чинне законодавство в сфері валютного регулювання.

       Як вбачається із матеріалів справи при укладенні спірного кредитного договору позивачу ОСОБА_3 були відомі  всі умови договору та  не існувало ніяких інших умов, які б змусили його прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

5

         Укладаючи кредитний договір в доларах США ОСОБА_3 усвідомлював, чи повинен був усвідомлювати можливість коливання валютного курсу по відношенню до гривні та діяв на власний ризик.

                  Діючим законодавством в Україні не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти – гривні. Сама по собі зміна валютного курсу долара до гривні не є тією винятковою обставиною.

        Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції підстав для визнання  кредитного договору недійсним не було, а тому суд обґрунтовано відмовив йому в задоволенні позову.

      Задовольняючи позов  ВАТ КБ ‘’Надра  і звертаючи стягнення на предмет застави, суд першої інстанції виходив із факту невиконання боржником ОСОБА_3 зобов’язань за кредитними договорами, що є підставою для звернення стягнення на предмети застави за договорами застави.

          Однак з висновком суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального й процесуального права.

           Судом встановлено, що договора  поруки від 26 січня 2007р. та 14 лютого 2007 року укладено між  ТОВ ‘’Підприємство з іноземними інвестиціями ‘’Магістраль-Транзит’’  та ВАТ КБ ‘’ Надра ‘’.

       Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України та роз’яснень, викладених в абз.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 ‘’ Про практику застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ’’, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити із того, що згідно зі ст.. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч.2 ст.15 ЦПК України  в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених або невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами адміністративного судочинства України (ст..17) або Господарським процесуальним кодексом України (ст..1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

            Вирішуючи спір у порядку цивільного судочинства, суд зазначені положення не врахував та розглянув позов юридичної особи ВАТ КБ ‘’ Надра ‘’ до фізичної особи ОСОБА_3, який виник із  кредитних договорів від 26 січня 2007р. і 14 лютого 2007 р. та  позов юридичної особи ВАТ КБ ‘’ Надра ‘’ до ТОВ ‘’Підприємство з іноземними інвестиціями ‘’Магістраль-Транзит’’ , який виник із договорів застави від 26 січня 2007р. і 14 лютого 2007 р., які відповідно до ст.ст.15, 16 ЦПК України підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

           За таких обставин  рішення суду в частині позовних вимог ВАТ КБ ‘’ Надра ‘’ до ТОВ ‘’Підприємство з іноземними інвестиціями ‘’Магістраль-Транзит’’  про звернення стягнення на предмет застави підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням

6

норм процесуального права, а провадження в цій частині - закриттю згідно п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

        За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ВАТ КБ ‘’ Надра ‘’  обгрунтована і підлягає  частковому задоволенню.

        Апеляційна скарга ОСОБА_3 не обґрунтована і задоволенню не підлягає.

          Керуючись п.1 ч.1 ст.205, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч. ст.309, ст..ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

           Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк ‘’Надра ‘’ - задовольнити частково.

            Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Комсомольського міськрайонного суду  від 10 червня 2010 року – відхилити.

         Рішення  Комсомольського міськрайонного суду  Полтавської області   17 березня 2010 року  в частині задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства комерційний банк ‘’Надра’’ до  товариства з обмеженою відповідальністю‘’ Підприємство з іноземними інвестиціями ‘’Магістраль-Транзит’’ скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

          В іншій частині рішення Комсомольського міськрайонного суду  Полтавської області   17 березня 2010 року  та додаткове рішення  Комсомольського міськрайонного суду  Полтавської області   10 червня 2010 року – залишити без змін.

         Рішення  апеляційного  суду  набирає  законної  сили  з  моменту  його  проголошення і  може  бути   оскаржено в  касаційному  порядку протягом двадцяти днів  безпосередньо  до  Вищого  спеціалізованого  Суду  України  з  розгляду  цивільних  і  кримінальних  справ.  

Головуючий : суддя                         ________________ Лобов О.А.

 Судді:                                                ________________Петренко В.М.  

                                                            ________________Пікуль В.П.