АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     Справа №-22ц – 10639                                           Головуючий по 1-й інстанції

            2010 рік                                                                  суддя Турченко Т.М.

                                                                                  Суддя-доповідач: Петренко В.М.        

                                                                    УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И            

      29  вересня  2010 року                                                                                        м.Полтава              

           Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

                Головуючого: судді Петренка В.М.,

                Суддів: Лобова О.А., Пилипчук Л.І.                              

розглянула у відкритому судовому засіданні  в м. Полтаві  цивільну справу  за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,

на  рішення Київського районного суду м.Полтави від 16 червня 2010 року,

у справі за позовом  ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок пенсії.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-  

                    ВСТАНОВИЛА:  

          Рішенням  Київського районного суду м.Полтави від 16 червня 2010 року позовні вимоги  ОСОБА_2 задоволено частково.

        Зобов’язано   Головне  управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

обчислити пенсію ОСОБА_2 з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим ( спеціальним ) званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення ) та премії у розмірах, установлених законодавством – відповідно до ч.3 ст.43 Закону України ‘’Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ‘’ з часу його звільнення з військової служби в органах СБУ, та виплатити йому суму недоплаченої пенсії, обчисленої відповідно до ч.3 ст.43 Закону України ‘’ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ‘’ в редакції Закону від 4 квітня 2006 року №3591-1У з часу звільнення з військової служби в органах Служби безпеки України.

        Зобов’язано   Головне  управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

виплатити  ОСОБА_2 суму недоплаченої пенсії, нарахованої виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим ( спеціальним ) званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення ) та премії у розмірах, установлених законодавством відповідно до ч.3 ст.43 Закону України ‘’ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ‘’ в редакції Закону від 4 квітня 2006 року №3591-1У з часу звільнення з військової служби в органах Служби безпеки України.

          В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що при  ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.

           Заслухавши суддю-доповідача в межах позову та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав..

          Згідно п.1.ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги  і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст.308 ЦПК України.

        Судом першої інстанції, із додержанням норм цивільного процесуального законодавства встановлено, що 10 листопада 2010 року позивача ОСОБА_2 звільнено з військової служби в органах СБУ. На час звільнення розмір грошового забезпечення позивача складав 4262 грн. 50 коп.

           Згідно ч.3 ст.43 Закону України ‘’ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ  та деяких інших осіб ‘’  ( в редакції Закону від 4 квітня 2006 року) встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою військовим ( спеціальним ) званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення ) та премії у розмірах, установлених законодавством.

        Законом України від 28 грудня 2008 р. ‘’ Про Державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України ’’ у  ч.3 ст.43 Закону України ‘’ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ  та деяких інших осіб ‘’  були внесені зміни: слова ‘’ за останньою штатною посадою перед звільненням ’’ виключено та доповнено словами ‘’ та у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України ‘’

          Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зазначені зміни в ч.3 ст. 43 Закону визнані неконституційними, що зумовило втрату їх чинності з дня ухвалення цього рішення, яке має преюдиціальне значення при розгляді справи за позовом ОСОБА_2.

          За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що починаючи з 22 .05.2008 р., дія ч.3 ст.43 Закону України ‘’ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ  та деяких інших осіб ‘’ , в редакції від 28.12.2007 р. втратила чинність, а тому на час звільнення позивача з військової служби підлягали застосуванню норми ст..43 Закону України ‘’ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ  та деяких інших осіб ‘’  ( в редакції Закону від 4 квітня 2006 року), без  врахування змін, внесених Законом України від 28.12.2007р. ‘’ Про Державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України ’’.

         Таким чином, обчислення розміру пенсії позивача, виходячи з середньомісячної суми останніх фактичних місяців служби підряд перед звільненням починаючи з січня 2008 року в розмірі 3076 грн. 72 коп.,  суперечать  вимогам  ч.3  ст.43  Закону України ‘’ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ  та деяких інших осіб ‘’  ( в редакції Закону від 4 квітня 2006 року), що свідчить про незаконність дій відповідача.

              Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для її задоволення немає.

          Ухвалене у справі рішення є законним і обгрунтованим, а тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

        Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області – відхилити.

          Рішення  Київського районного суду м.Полтави від 16 червня 2010 року – залишити без змін.

         Ухвала  апеляційного  суду  набирає  законної  сили  з  моменту  її  проголошення і  оскарженню не підлягає.

Головуючий : суддя                         ________________ Петренко В.М.  

 Судді:                                                ________________Лобов О.А.

                                                            ________________Пилипчук Л.І.

Згідно: суддя                                              Петренко В.М.