АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     Справа №-22ц – 10551                                            Головуючий по 1-й інстанції

                  2010 рік                                                                суддя  Клименко С.М.

                                                                                   Суддя-доповідач: Петренко В.М.

                                                                    УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И            

      22 вересня  2010 року                                                                                         м.Полтава

           Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

                Головуючого: судді Акопян В.І..

                Суддів: Петренка В.М., Лобова О.А.

                при секретарі: Фадєйкіній Н.Б.                                                          

розглянула у відкритому судовому засіданні  в м. Полтаві  цивільну справу  за апеляційною скаргою прокурора Кременчуцького району,

на рішення  Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2010 року,

у справі за позовом прокурора Кременчуцького району, в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ ‘’Агрофірма ‘’Кам’янка’’  про стягнення  недоотриманої орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-                                                                                              

                    ВСТАНОВИЛА:  

         Прокурор Кременчуцького району, в інтересах ОСОБА_2 , 17 березня 2010 року звернувся до суду з позовом  до ТОВ ‘’Агрофірма ‘’Кам’янка’’  про  недоотриманої орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

          В обґрунтування своїх вимог вказав, що підставою представництва гр.ОСОБА_2 є неспроможність його через похилий вік самостійно захистити свої порушені права.

         Прокуратурою проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час якої встановлено, що між ОСОБА_2 та ТОВ ‘’Агрофірма ‘’Кам’янка’’ 8 листопада 2006 року укладено договір оренди земельної ділянки. Вказаний договір 26 червня 2007 року зареєстрований у Кременчуцькому районному відділі регіональної філії ДП ‘’Центр при Державному Комітеті України по земельним ресурсам’’. Предметом договору є передача в оренду земельної ділянки площею 3.74 га, що на час укладення договору складає 31222грн.50 коп.. Договором встановлено розмір орендної плати 1/5 % , що складає 468 грн.34 коп.. Встановлено, що земельна ділянка ( пай) яка передана в оренду для сільськогосподарського призначення, не використовується орендарем, не обробляється, забур’янена, запроваджено карантинний режим, орендна плата не виплачується у розмірі відповідно до Указу Президента України. А тому прохає винести рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 недоотриману орендну плату в сумі 715 грн. 11 коп. та  розірвати договір оренди. Судові витрати покласти на відповідача.

           Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2010 року в задоволенні позову прокурору відмовлено.

         В апеляційній скарзі прокурор Кременчуцького району  прохає скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, мотивуючи тим, що при  ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі в межах позову та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

          Згідно п.1.ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги  і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст.308 ЦПК України.

        Судом першої інстанції, із додержанням норм цивільного процесуального законодавства встановлено, що 8 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ ‘’Агрофірма ‘’Кам’янка’’ укладено договір оренди земельної частки ( паю) площею 3.74 га, строком на двадцять років. Згідно з договором ОСОБА_2 передав, а товариство прийнялоу строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належить ОСОБА_2 на праві власності.

          Встановлено, що договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.

За умовами договору з 2009 року відповідач сплачує орендну плату ОСОБА_2 у розмірі 1,5%  грошової оцінки землі з індексацією орендної плати.

          Відповідно до вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’зковим для виконання сторонами.

          Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 орендну плату отримує згідно договору оренди за 2007 рік-1.5%, за 2008 рік-1.8% від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації. Орендну плату за 2009 рік отримав в грудні 2009 року у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації в сумі 471 грн. 60 коп.

(а.с.94).

          Відмовляючи в позові в  частині недоотриманих платежів суд вірно виходив із того, що оскільки спір, який розглядається випливає із договірних правовідносин і договором визначено розмір орендної плати, яку позивач отримав.

            Крім того відповідачем надано додатковий договір №121/10 до договору оренди землі №106 від 8 листопада 2006 року  від 8 січня 2010 року підписаний сторонами, відповідно до якого орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

            Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотнього порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

            Відмовляючи в задоволенні позову в частині розірвання договору оренди  суд першої інстанції вірно виходив із того, позивачем не надано доказів, які б підтвердили наявність істотнього порушення умов договору стосовно використання земельної ділянки

             Оскільки  позивачем не надано суду доказів, що орендована земельна ділянка позивача, яка орендується відповідачем на підставі договору від 8.11.2006 року є незасіяною та забур’яненена і що це призводить до погіршення якостей та властивостей землі, суд  обґрунтовано відмовив в позові в цій частині.

             З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують  висновків викладених в рішення суду першої інстанції та не можуть бути підставами для зміни або скасування прийнятого у справі рішення. Під час розгляду справи судом були встановлені фактичні обставини, на підставі повного і об’єктивного дослідження наданих доказів їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

         Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені у скарзі доводи  є необгрунтованими і правильність висновку суду не спростовують.

          Ухвалене у справі рішення є законним і обгрунтованим, а тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

                Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу  прокурора Кременчуцького району – відхилити.

          Рішення  Кременчуцького  районного суду  Полтавської області від 11 червня 2010 року – залишити без змін.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : суддя                         ________________Акопян В.І.

 Судді:                                                ________________Петренко В.М.  

                                                            ________________Лобов О.А.

Згідно: суддя                                         Петренко В.М.