Справа № 22-37077/2010 Головуючий в 1-й інстанції – Шум Л.М., Доповідач – Олійник А.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого – судді Олійник А.С.,
суддів: Головачова Я.В., Наумчука М.І.,
при секретарі: Пересунько Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 24 грудня 2009 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулась до суду із позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно 17 776 грн. 40 коп. - заборгованості за кредитом, 199 581 грн. 58 коп. - відсотки, 2 888 913 грн. 71 коп. - суми дострокового стягнення кредиту, 1 120 грн. 35 коп. - підвищених відсотків та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала 413 685 швейцарських франків до 10 жовтня 2027 року для споживчих потреб в порядку та на умовах, визначених договором.
11 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого він відповідає перед банком за невиконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором у тому ж обсязі, що й вона. Оскільки відповідальність відповідачів є солідарною, то внаслідок невиконання умов кредитного договору позивач просив стягнути заборгованість, що виникла, з відповідачів солідарно.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 грудня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідачів на користь позивача солідарно 3 102 392 грн. 05 коп. та судові витрати (а.с.68-70).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. В апеляційній скарзі зазначено, що розгляд справи було здійснено за відсутності ОСОБА_2, чим його позбавлено права на судовий захист; попереднє судове засідання було проведено за відсутності відповідачів, що позбавило їх права на пред’явлення зустрічного позову; відповідачів не було забезпечено копіями ухвал про відкриття провадження у справі та копіями позовних заяв з додатками, що позбавило відповідачів права надати свої заперечення проти позову; її було позбавлено права на правову допомогу. Крім того, штрафні санкції та відсотки за договором розраховано невірно, оскільки судом не було застосовано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (а.с.75).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначено, що він не отримував копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, що позбавило його права подати заперечення проти позову та відповідні докази. Він не підтримує зі своєю дружиною спільних сімейних стосунків та проживає окремо від неї, атому не знав про розгляд справи, не отримував жодної судової повістки за місцем своєї реєстрації. Таким чином, його було позбавлено права на інформацію про час та місце розгляду справи. У рішенні не зазначено, в чому полягає його відповідальність. Суд не надав правову оцінку розрахункам суми боргу, яку надав позивач. Банк жодного разу не проінформував його про необхідність погашення заборгованості, чим позбавив його права висунути заперечень проти вимог кредитора (а.с.87-89).
У судовому засіданні ОСОБА_1, та ОСОБА_2 доводи апеляційних скарг підтримали.
Представник позивача Сподін В.С. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить відхилити апеляційні скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явились у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (далі – Договір) (а.с.6-12).
11 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого він зобов’язується перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 її зобов’язань за кредитним договором (а.с.25-27).
Відповідно до п.п.1.3, 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник; відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 систематично порушувала умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3 102 392 грн. 05 коп., і стягнув заборгованість з боржників солідарно.
Відповідно до п.1.1 Договору кредитор зобов’язується надати позичальнику 413 685 швейцарських франків із базовою процентною ставкою 11, 45 % річних. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватись згідно умов цього Договору.
Згідно із п.1.1.1 Договору за користування коштами понад встановлений строк нараховується підвищена процентна ставка в розмірі 34,35% річних. Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позивальника.
Пунктом 2.12 Договору встановлено, що кредитор може збільшити процентну ставку, зазначену в п.1.1 Договору, про що має повідомити позичальника письмово за 15 календарних днів до дати зміни процентної ставки. При цьому у разі незгоди зі зміною процентної ставки позичальник має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової процентної ставки, достроково повернути кредитору всю суму кредитних коштів, сплатити в повному обсязі нараховані проценти за користування кредитом.
Із 15 липня 2008 року кредитором було збільшено процентну ставку до 13,45%. У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала того факту, що їй було відомо про збільшення процентної ставки та пояснила, що з липня 2008 року до 9 серпня 2008 року частково сплачувала заборгованість за новими ставками.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 17 липня 2009 року заборгованість за кредитним договором становила 3 102 392 грн. 05 коп. (а.с.34). Докази, які б вказували на неправильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, апелянтами суду надано не було. Апеляційна скарга не містить конкретні доводи щодо неправильного розрахунку заборгованості.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що штрафні санкції та відсотки за договором розраховано неправильно, оскільки суд не застосував положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Зазначені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності.
Таким чином, зазначений Закон не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не бажала скористатися правом на правову допомогу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що кредитором не було дотримано вимог ст. 555 ЦК України, наслідком чого є позбавлення його права висувати заперечення проти вимог кредитора, не заслуговують на увагу. Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов’язаний із боржником певними зобов’язальними відносинами, він є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджує його право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав борг.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 банк надсилав вимогу про сплату заборгованості, але вона не була ним одержана (а.с. 36). Не одержання відповідної вимоги кредитора поручителем не позбавляє кредитора права на звернення до суду із позовом до поручителя.
Посилання апелянтів на те, що попереднє судове засідання у справі було проведено за їх відсутності, їм не було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, ОСОБА_2 належним чином не було повідомлено про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції не є підставою для скасування рішення суду, оскільки до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нових доказів, які вони могли подати до суду першої інстанції і які вказували б на необґрунтованість позовних вимог, не подали. Пояснень відповідачів із новою оцінкою наявних у справі доказів із врахуванням їх позиції також подано не було.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими та не впливають на висновок суду про задоволення позову, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 24 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий: Судді: