Справа  № 22-32346/2010                             Головуючий в 1-й інстанції – Лазаренко В.В.,                                     Доповідач – Олійник А.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва  в складі:

головуючого – судді  Олійник А.С.,

суддів: Наумчука М.І., Шахової О.В.,

при секретарі: Пересунько Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Солом’янського районного суду м.Києва від  30 вересня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 5 000 грн. попередньо сплаченого гонорару за ведення кримінальної справи  та судові витрати. Свої позовні вимоги  обґрунтовує тим, що 17 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду про надання юридичних послуг щодо захисту інтересів ОСОБА_3 під час досудового слідства та в суді першої інстанції. У якості гонорару  нею було сплачено 8 000 грн. Однак, відповідач до своїх обов’язків ставився безвідповідально, вводив її  в оману щодо обставин кримінальної справи.

Рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 30 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 77-79).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про  задоволення позову,   посилаючись на його незаконність, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи,  невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд взяв до уваги заперечення проти позову, що не підтверджені доказами. Відповідач зобов’язався  надавати послуги на етапі досудового слідства та в суді, а працював лише два дні, ввівши її в оману та отримавши від неї 8 000 грн. Не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що вона відмовилася підписувати угоду із зазначенням розміру та порядку оплати наданих їй послуг. Відповідач  не пропонував їй  укласти будь-яку угоду із визначенням розміру та порядку оплати, а вона на укладенні такої угоди не наполягала через свою необізнаність. Судом не було допитано свідка – слідчого, який розслідував кримінальну справу (а.с. 84-85).

У судовому засіданні в апеляційній інстанції   представник позивача ОСОБА_4   підтримав  доводи апеляційної скарги,  просить її задовольнити.

 Представник відповідача   ОСОБА_5 заперечив доводи апеляційної скарги, просить її відхилити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

            Обгрунтовано відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що   позивач не довела позовні вимоги належними та допустимими доказами.

      Судом першої інстанції встановлено, що  17 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено угоду про захист інтересів позивача у всіх справах, які стосуються її та членів її родини. ОСОБА_1 видала відповідачу нотаріально посвідчену довіреність на представництво її інтересів, а також захист прав та інтересів ОСОБА_3 у кримінальній справі. Крім того, від ОСОБА_1  ОСОБА_2 отримав кошти  в розмірі 6 000 грн.,  з яких  27  липня  2009 року сплатив податки (а.с. 36, 38).

      Із матеріалів справи випливає, що  сторонами при укладенні угоди було визначено коло питань щодо надання правової допомоги адвокатом, але  визначено воно не у письмовій формі.

      Із наданих позивачем  доказів неможливо встановити, за яку конкретно роботу, виконану адвокатом за угодою,  позивачем сплачено йому кошти.

      Посилання позивача про  отримання адвокатом від неї 8 000 грн. належними та допустимими  доказами не підтверджено. Надані  у   суді   першої   інстанції  ОСОБА_1 та представником відповідача  пояснення також не є доказом у справі, оскільки вони не були допитані  як свідки ( ч. 2 ст. 57, ст. 184 ЦПК України).

      Із   встановлених    судом   обставин   випливає, що  адвокат    захищав    інтереси  ОСОБА_3  під час досудового слідства.

      Із  предмету та підстав позову випливає, що сторонами не оспорюється  сам факт укладення угоди в усній формі.  

      Судом встановлено, що  певні  роботи за  угодою відповідач виконав.  Про це зазначено і в апеляційній  скарзі: «відповідач  працював лише два дні».

      Позивач оспорює зміст та обсяг  надання адвокатом правової допомоги. Вона бажає  повернути внесену нею  адвокату плату за неналежне виконання   наданих послуг за  угодою.   На думку позивача,  адвокатом  виконана робота  лише  на 1 000 грн. Проте, на обгрунтування розміру гонорару  за виконану роботу – 1 000 грн. належні та допустимі докази позивач  суду не надала.

      Із постанови  Київської   міської    кваліфікаційно-дисциплінарної   комісії   адвокатури від 26 листопада 2009 року встановлено, що  головою Дисциплінарної палати  зазначеної комісії Ковальовою Т.А. розглянуто скаргу ОСОБА_1 щодо адвоката ОСОБА_2 та проведено перевірку за скаргою. При проведенні перевірки не встановлено порушення адвокатом положень Закону України «Про адвокатуру», інших нормативно-правових актів, які б могли бути підставами для порушення відносно адвоката дисциплінарного провадження.  Водночас попереджено адвоката про обов’язок дотримуватися Правил адвокатської етики при прийнятті та оформленні доручень від клієнтів (а.с.10-11).

      Відповідно до ч. 3  ст. 12 Закону України  «Про адвокатуру» якщо договір розривається достроково, оплата  праці  адвоката провадиться  за  фактично  виконану  роботу.  У  разі  неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням,  внесена плата  повертається  їм  повністю  або  частково, а при виникненні спору - за рішенням суду.

      Загальні  вимоги  до змісту угоди про надання правової допомоги  адвокатом визначено ст. 17 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року. Ст. 33 вказаних Правил врегульовано питання винагороди за виконані адвокатом дії щодо надання правової допомоги.

      Відповідно до ст.ст. 17, 33 Правил адвокатської етики між сторонами не було укладено угоду, а отже не  визначено всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта; зміст доручення: яка саме правова допомога має надаватися за угодою і де вона має надаватися;  порядок обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом тощо).

      З огляду на відсутність між сторонами угоди в письмовій формі неможливо визначити, яка фактично робота була виконана адвокатом та  розмір гонорару за проведену роботу, а тому позовні вимоги з врахуванням предмету позову та  викладених підстав задоволенню не підлягають.

      Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач  пропонував позивачу укласти угоду, а вона  відмовилася від її підписання, правового значення для вирішення позову із заявлених підстав не мають.

      З огляду на викладене, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом’янського районного суду м.Києва від  30 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:                 Судді: