УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-23931
Головуючий у1-й інстанції – Савлук Т.В.
Доповідач – Пікуль А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Вербової І.М.
Невідомої Т.О.
при секретарі Голубенко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа: ОСОБА_7, про визнання договору поруки частково недійсним
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року за безпідставністю заявленого позову відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа: ОСОБА_7, про визнання договору поруки частково недійсним – в частині пункту 3.2 та пункту 4.1 ( частина друга) Договору.
Не погодившись з рішенням суду позивач через свого представника, ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ОСОБА_5 позовні вимоги у повному обсязі ( а.с. 53-55).
Третя особа, ОСОБА_7, через свого представника, ОСОБА_6, також подала апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд (а.с.60-61).
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_7 та її представник, ОСОБА_8, не з’явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв’язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток: представнику – 28 вересня 2010 року (а.с.72), ОСОБА_7 – 04 жовтня 2010 року ( а.с.74).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду, з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані ОСОБА_5 положення укладеного між сторонами 24 грудня 2007 року договору поруки (п.п. 3.2, 4.1 Договору) не суперечать чинному законодавству (положенням ЦК України), а тому підстав для визнання їх недійсними за ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України немає.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що висновки суду не відповідають обставам справи внаслідок порушення судом норм матеріального права, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Однією із засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст.3ЦК).
За правилом ч.2 ст.554 ЦК поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи ці положення цивільного закону, відповідальність поручителя, передбачена п.3.2 договору поруки (а.с.7), не може вважатись такою, що суперечить ЦК України.
За правилом ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки.
Враховуючи ці положення цивільного закону, пункт 4.1 (ч.2) оспорюваного договору поруки: «порука припиняється, якщо кредитор протягом одного року після настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором не пред’явить вимоги до поручителя», також не можуть вважатись такими, що суперечать ЦК України.
Доводи апеляційної скарги третьої особи про те, що розгляд справи у її відсутність вплинув на правильність висновків суду першої інстанції, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи відповідними обґрунтуваннями та доказами не підкріплені, а за правилом ч.2 ст.308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційних скаргах позивача та третьої особи, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: