УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-18872
Головуючий у1-й інстанції – Тітов М.Ю.
Доповідач – Пікуль А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
Вербової І.М.
при секретарі Голубенко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору
в с т а н о в и л а:
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року частково задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» 416 101 грн. 03 коп.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 414 281 грн. 03 коп. суд звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1, початковою вартістю 261 515 грн., яка належить ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору № 014/9408/84/20500 від 20 жовтня 2005 року відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» та задовольнити зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення про задоволення позову публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував належним чином договірні зобов’язання за укладеним між сторонами договором кредиту в частині своєчасного повернення кредиту, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка включає проценти, нараховані за користування кредитом, та пеню за несвоєчасне виконання зобов’язання, є обґрунтованими, підкріплюються наданими позивачем розрахунками, які не оспорені відповідачем.
Жодних доказів невідповідності кредитного договору вимогам ст. 203 ЦК, зокрема. Невідповідності його чинному законодавству суду не надано, тому підстав для визнання його недійсним немає.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки зобов’язання кредитного договору не виражене у грошовій одиниці України, положення договору щодо валюти виконання зобов’язання не відповідають вимогам чинного законодавства України, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку, що має місце у даному випадку ( а.с.162-164).
Тому здійснення ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України і укладений між сторонами кредитний договір не може бути визнаний судом недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону в частині валюти зобов’язання.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» умов договору в частині можливості зміни відсоткової ставки за користування кредитом також не можуть бути прийняті судом в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у даному конкретному випадку зміни відсоткової ставки за користування кредитом не відбулось і позов ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором випливає не з обставин зміни відсоткової ставки, а з обставин невиконання умов договору за відсотковою ставкою, визначеною сторонами при його підписанні.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом розміру заборгованості ОСОБА_4 перед банком, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом, бо має певні неточності, також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів.
В даному конкретному випадку на обґрунтування заявленого позову ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» надав суду повний розрахунок заборгованості за кредитним договором у доларах США та еквівалент у національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку (а.с. 195-198). Підстав для сумніву у правильності наведених розрахунків не вбачається, доказів на спростування цих розрахунків суду не надано. Наведені у апеляційній скарзі приклади неточності розрахунку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» суперечать його змісту, є намаганням заплутати суд в ході оцінки доказів, оскільки сторона ототожнила фактичні дати проведення платежів з періодами, за які ці платежі зараховані. В ході апеляційного розгляду представник ОСОБА_4 підтвердив, що розрахунку на спростування наданого позивачем, сторона відповідача суду не надає.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: