АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Перепелюк Л.М.
суддів: Кулянди М.І., Лисака І.Н.,
секретар Скрипник С.В.
за участю сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Посилалась на те, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 18 листопада 1979 року, вела з ним спільне господарство і для потреб сім’ї придбали вантажний автомобіль ГАЗ-66, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований у Вижницькому ВРЕВ при УДАІ МВС України в Чернівецькій області, вартістю 4300 у.о., вантажний автомобіль МАЗ-53371, державний номер НОМЕР_2, вартістю 8000 у.о., автомобільний НОМЕР_3 вартістю 3200 у.о., причіп ГКБ вартістю 900 грн., гараж-кузню вартістю 2000 грн., а також земельну ділянку площею 1000 кв.м.вартістю 3960 грн.
Зазначене майно є спільною власністю подружжя на загальну суму 129310 грн., тобто кожному з них належить майна на суму по 64655 грн.
Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2008 року шлюб розірвано. Позивачка просила суд виділити їй її частку в натурі, запропонувавши два варіанти: по першому варіанту: вантажний автомобіль МАЗ-53371 виділити їй, а вантажний автомобіль ГАЗ-66, причіп ГКБ, гараж-кузню та земельну ділянку - відповідачу; по другому варіанту: вантажний автомобіль МАЗ-53371 та земельну ділянку - їй, а автомобільний причіп, вантажний автомобіль ГАЗ-66, причіп ГКБ та гараж-кузню - колишньому чоловікові.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка змінила свій позов, наполягала на виділенні їй автомобіля МАЗ-53371вартістю 8000 дол. США та автомобільного причепа вартістю 3200 дол. США, на загальну суму 11200 дол. США, що в перерахунку за даними НБУ по 7,9 грн. за 1 долар, загальна вартість майна її частки становить 88480 грн.
Решту майна відповідачка пропонувала виділити відповідачу.
Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2010 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 автомобіль МАЗ-53371, держномер НОМЕР_2, вартістю 8000 доларів США, що в перерахунку в національній валюті становить 63200 грн., та автомобільний причеп, держномер НОМЕР_3, вартістю 3200 дол.США, що становить 25280 грн., зареєстровані реєстраційним підрозділом УДАІ УМВС в Чернівецькій області, на загальну суму майна 88480 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2010 року та винести рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_1 за безпідставністю.
Вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм цивільного та цивільного процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Ч.1 ст.309 ЦПК України передбачає, що пі дставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права, його висновки, викладені в мотивувальній частині рішення, не відповідають обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими, позивачем не доведено, тому зазначене рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Ст.61 СК України передбачає, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно роз’яснення, даного у п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч.3 ст.368 ЦК) ( 435-15), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч.4 ст.65 СК) ( 2947-14 ).
Як видно з матеріалів справи, до спільного сумісного майна подружжя відноситься автомобіль МАЗ-53371, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 22 000 грн., який зареєстровано на ОСОБА_2, та причіп ГКБ вартістю 900 грн., тобто всього на загальну суму 22900 грн.
Вартість автомобіля, встановлена позивачкою, виходячи із оголошень газети «Від і до» у 8000 у.о. не може бути прийнята до уваги, оскільки є визначена вартість, за яку відповідач придбав зазначений автомобіль, а оголошення в газеті не може бути визнано належним доказом по справі щодо визначення ціни об’єкта спільної сумісної власності подружжя.
Виходячи із принципу рівності часток, кожному із подружжя слід виділити майна на суму 11450 грн.
Що стосується автомобіля ГАЗ-66, державний номер НОМЕР_1, та автомобільного причіпа державний номер НОМЕР_3, то вони не можуть бути визнані об’єктами спільної сумісної власності подружжя, так як згідно наявних у матеріалах справи довідок МРЕО, вони зареєстровані не за подружжям, а їх власниками є треті особи, право власності яких не оспорюється.
Із об’єктів спільної сумісної власності слід виключити також земельну ділянку площею 1000 кв.м. вартістю 3960 грн., так як вона придбана ОСОБА_2 як приватним підприємцем.
П.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачає, що відповідно до положень статей 57, 61 СК (2947-14), ст.52 ЦК (435-15) майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Не може бути включено в загальну масу об’єктів спільного сумісного майна подружжя гараж-кузня, оскільки позивачкою не доведено, кому вона належить, тобто не представлено доказів на підтвердження права власності нерухомого майна, тобто чи внесено воно в державний реєстр і на чиє ім’я.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволеннню частково.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_1 автомобіль МАЗ-53371, держномер НОМЕР_2, вартістю 22 000 грн.
Виділити ОСОБА_2 причіп ГКБ вартістю 900 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10550 грн. грошової компенсації.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 114,50 грн. судового збору і 60 грн. - понесених витрат по справі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: