У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2004 року кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, закрито у зв'язку з закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2004 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що будучи службовою особою - начальником автостанції “Переяслав-Хмельницький”, а в подальшому начальником відділу по керівництву автостанціями Лівобережного регіону Київської області з виконанням функцій по керівництву автостанцією “Переяслав-Хмельницький” Київського обласного автотранспортного управління, в березні 2001 року, вчинив службове підроблення, а саме: склав та підписав акт виконаних робіт по ремонту виробничих приміщень автостанції “Переяслав-Хмельницький” від 1 березня 2001 року та акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, в яких відобразив використання на потреби очолюваного ним підприємства лінолеуму у кількості 90 кв. м, який фактично не використовувався, чим завдав збитків Київському обласному автотранспортному управлінню на суму 1 507 гривень.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність і неповноту досудового та судового слідства. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу - закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

           Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши  матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у постанові злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим. Цей висновок, зокрема, ґрунтується на фактичних даних, встановлених показаннями  свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, актом виконаних робіт від 1 березня 2001 року, актом на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, висновком судово-почеркознавчої експертизи від 17 серпня 2004 року № 4167 та іншими доказами.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України кваліфіковано правильно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Враховуючи те, що злочин ОСОБА_1 вчинено у березні 2001 року і відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України він є злочином невеликої тяжкості, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 11-1 КПК України суд обґрунтовано на підставі ст. 49 КК України закрив кримінальну справу щодо ОСОБА_1, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

            На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

              відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1.

судді:

               Селівон О.Ф.                 Кривенда О.В.               Кузьменко О.Т.