Справа № 2-3755/2010  

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року                                                                     місто Світловодськ    

  Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кадигроб С.М.

  при секретарі – Черняк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 18716 грн. 30 коп. (а.с.3-5)

    В обґрунтуванні позову посилається на те, що 30 квітня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, на виконання якого позивач відкрив відповідачу кредитну лінію у сумі 11000 грн. Через неналежне виконання взятих на себе зобов’язань у ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість у сумі 18716 грн. 30 коп. Позивач, використовуючи своє право визначене п.16.1 договору направив ОСОБА_1 повідомлення про невиконання ним зобов’язань стосовно повернення кредиту повідомивши тим саме про розірвання договору кредиту. Оскільки,         ОСОБА_1 дану заборгованість не погасив, банк звернувся до суду з даним позовом.

    Представник позивача в судове засідання не з’явився. 14 грудня 2010 року до суду надіслав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.  

Відповідач в судове засідання не з’явився. На адресу суду поверталися неодноразово конверти з відміткою «За закінченням терміну зберігання», що згідно ст.74 ЦПК України, дає суду можливість вважати його таким, що повідомлений належним чином. Причини його неявки суду невідомі. Заяв та клопотань про відкладення чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

З письмової згоди представника позивача, суд виніс ухвалу про проведення заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

30 квітня 2008 року між сторонами по справі укладено договір про видачу та використання кредитної картки.

Невід’ємними частинами цього кредитного договору є додаток № 1, заява – підтвердження про відкриття карткового рахунку та анкета-заява на отримання кредиту. (а.с.17, 18, 19-20)

Встановлено, що позивач відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію у сумі 11000 грн., для поточних потреб та сплати комісійної винагороди за надання кредиту на необмежений строк до розірвання договору відповідачем чи позивачем, а відповідач зобов’язався погасити кредит, сплатити за його користування проценти, плату за обслуговування, в сумах, строках та на умовах, що передбачені договором.

Через неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, станом на           17 серпня 2010 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становила 18716 грн. 30 коп. (а.с.25-26, 27)

Згідно п.16.1 Договору банк може розірвати Договір, повідомивши про це Держателя у письмовій формі і скасувати Картку, яку Держатель повинен негайно повернути Банку.

Згідно п.20.1 того ж Договору, всі повідомлення, позови чи нагадування Банку, навіть якщо такі стосуються додаткової Картки, будуть пересилатися Держателю на адресу, вказану у заявці, якщо тільки Держатель не повідомив Банк у письмовій формі про зміну такої адреси.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а фактично, останні 5 років, проживає за адресою: АДРЕСА_2.

В своїй анкеті-заяві в розділі «Кореспонденція» він вказав, що просить надсилати йому всю кореспонденцію за адресою проживання. (а.с.19-20)

Дослідивши надані суду докази, а саме досудову вимогу від 04 листопада 2009 року та копію повідомлення про вручення поштового відправлення, судом встановлено, що вимога направлялась ОСОБА_1 за місцем його реєстрації, а не фактичного проживання, а саме повідомлення не містить в собі інформацію кому саме, коли, на яку адресу та що саме банк направляє, тому не може бути прийнята судом, як належний доказ.

Тобто, встановлено, що направляючи досудову вимогу ОСОБА_1 банк не дотримався встановлених договором умов направлення кореспонденції, тим самим порушив визначену процедуру розірвання Договору.

Доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 повідомив про змінену адресу свого місця перебування та просить направляти кореспонденцію на адресу місця його реєстрації, суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обґрунтування позову банком не знайшло свого підтвердження, оскільки сам банк порушив процедуру розірвання договору з відповідачем, а тому позов не підлягає задоволенню за безпідставністю вимог.      

    Судові витрати у  справі  складаються з судового збору у сумі 187 грн.   16 коп. та витрат на ІТЗ - 120 грн. (а.с.1-2)    

    Оскільки, позов не підлягає задоволенню, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, дані витрати не підлягають поверненню позивачу.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 57-61, 64, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя Світловодського міськрайонного

суду Кіровоградської області                              С.М. Кадигроб