Справа № 2-842/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2007 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                Католікяна М.О.,

при секретарі                        Ніколенко К.М.,

з участю:

- представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_6;

- відповідача ОСОБА_3;

- третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня», ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

26 березня 2007 року представник позивача звернувся до суду із цим позовом. Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що останній э наймачем будинку АДРЕСА_1. Відповідач є його колишньою дружиною. У липні 2005 року шлюб між подружжям було розірвано, і відповідач з двома дітьми стала мешкати у своєї матері. У будинку, де вона зареєстрована, вона не проживає без поважних причин більш за шість місяців. Вказані обставини явилися причиною звернення представника позивача до суду з позовом про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням (а.с.а.с. 3, 4, 12, 18, 19).

29 серпня 2007 року представник позивача ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги в частині правових підстав, обґрунтувавши позов положеннями ст. 107 ЖК України, оскільки відповідач постійно мешкає за конкретною адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 80).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов.

Відповідач заперечувала проти позовних вимог, пояснивши, що між сторонами склалися стійки неприязні стосунки, а тому вона не може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Крім того, проживання у матері обумовлено тим, що колишній чоловік перешкоджає її проживанню у спірному будинку шляхом вселення в нього іншої жінки.

ОСОБА_5 наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Представник КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня», ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що будинок АДРЕСА_1 був наданий позивачеві у найом КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня», про що свідчить копія довідки КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» № 73 від 29.01.2007 р. (а.с. 7).

03 жовтня 1986 року між ОСОБА_1та відповідачем було укладено шлюб, про що свідчить копія повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого 01.03.2005 р. Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції (актовий запис № 568) (а.с. 8).

30 січня 1987 року подружжя було зареєстровано у спірному будинку, про що свідчать копія домової книги, копія паспорту ОСОБА_1 (а.с.а.с. 6, 11, 48 - 59).

22 липня 2005 року шлюб міжОСОБА_1та відповідачем було розірвано, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданого 01.03.2006 р. Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (актовий запис № 189) (а.с. 9).

У грудні 2005 року відповідач з дітьми пішла зі спірного будинку і стала мешкати у своїй матері за адресою: АДРЕСА_2. Зазначені обставини підтвердилися поясненнями відповідача, третьої особи, копією довідки Квартального комітету № 13 Самарського району м. Дніпропетровська № 619 від 03.12.2006 р. (а.с. 10).

У будинку АДРЕСА_2, який належить на праві власності матері відповідача, остання проживає без реєстрації, про що свідчать довідка Квартального комітету № 16 Самарського району м. Дніпропетровська від 13.07.2007 р., копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_3 від 12.01.2007 р. (а.с.а.с. 75, 76).

Під час шлюбу і після його розірвання міжОСОБА_1та відповідачем на побутовому ґрунті виникли стійкі неприязні стосунки, постійно виникали конфлікти, про що свідчать пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Житловим кодексом Української РСР.

В силу ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР при тимчасової відсутності наймача чи членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шести місяців, цей строк у випадку спору може бути продовжено судом. Наведені положення ст. 71 ЖК УРСР ширше тлумачить та підтверджує Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 12.04.1985 р. № 2.

Згідно зі ст. 107 ЖК УРСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Судом було встановлено, що у відповідача на момент розірвання шлюбу ізОСОБА_1склалися неприязні стосунки з ним. Після розірвання шлюбу вони також не примирилися, про що свідчать їх пояснення, текст позовної заяви тощо.

У свою чергу представники позивача не підтвердили належним чином свої твердження про відсутність відповідача за місцем проживання без поважних причин, а також бажання (а не вимушеність) постійно проживати за іншою адресою.

Ураховуючи встановлені судом обставини, співвідношуючи їх з приведеними вище нормами, суд доходить висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 64, 71, 107 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_3, треті особи - Комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня», ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя: