Справа № 2-337/06
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Католікяна М.О.,
при секретарі: Ніколенко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, стягнення відсотків за користування позикою,
УСТАНОВИВ:
26 січня 2006 року позивачка звернулася до суду із цим позовом. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що між нею та відповідачем 10.08.2004 року було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивачка передала відповідачеві 5 200,00 доларів США до першої вимоги. 18.11.2005 р. позивачка звернулася до відповідача з письмовою вимогою, проте останній не повернув гроші. Дотепер відповідач також не повернув грошові кошти, що є причиною звернення позивачки до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики в сумі 26 260,00 грн, відсотків за користування позикою в сумі 3 512,01 грн, судових витрат.
Позивачка, її представник у судовому засіданні позов підтримали.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом було встановлено, що 10.08.2004 р. між сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивачка передала відповідачеві у позику 5 200,00 доларів США до першої вимоги. Правочин був укладений у простій письмовій формі у вигляді розписки (а.с. 6).
18 листопада 2005 року позивачка звернулася до відповідача з претензією, якою запропонувала повернути грошові кошти до 20.12.2005 р., про що свідчать оригінали поштової квитанції № 58 від 18.11.2005 р., опису до цінного листа від 18.11.2005 р.
(а.с.а.с. 7 - 9).
До теперішнього часу відповідач борг не повернув.
30 серпня 2006 року Апеляційний суд Дніпропетровської області своєю ухвалою вжив заходи із забезпечення заявленого позову, заборонивши відповідачеві, будь-яким іншим особам пов'язані з відчуженням належної відповідачеві квартири АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 63, 64).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За спірним договором позики позивачка передала відповідачеві спірну суму, про що свідчить копія розписки, отже, вказаний правочин, у розумінні ст. 1046 ЦК України, було укладено.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій же кількості, такого ж роду і такої ж якості, які були передані йому позикодавцем) у строк і в порядку, встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом було встановлено, що позивачка звернулася до відповідача з вимогою про повернення грошей 18.11.2005 р., отже неповернення відповідачем суми позики до звернення позивачки до суду (26.01.2006 р.) є порушенням боржником за договором позики вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України.
Факт отримання зазначеної претензії відповідачем підтверджується його власними письмовими поясненнями, і в судовому засіданні не оспорювався (а.с. 20).
Таким чином, заборгованість за невиконання відповідачем договору позики на сьогоднішній день складає 26 260,00 грн відповідно до наступного розрахунку:
5 200,00 х 5,05 = 26 260,00, де:
- 5 200,00 - сума позики в доларах США;
- 5,05 - офіційний курс долара США до гривні України на день звернення з позовом.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотків, передбачених ст. 1048 ЦК України, то суд вважає її безпідставною, оскільки відсотки нараховані позивачкою не з дня порушення свого права, а з моменту укладення договору позики.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що останній насправді не отримував коштів за укладеним договором, оскільки ці твердження не ґрунтуються на жодних доказах, які містяться у справі, з одного боку, і суперечать змісту укладеного правочину.
Крім того, суд не вважає наявність відбитку печатки відповідача на договорі позики ознакою укладення цього договору суб'єктом підприємництва, оскільки за змістом самого договору позичальником за ним виступав саме громадянин (фізична особа) ОСОБА_2
У відповідності з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред'являються.
Ураховуючи зміст наведених вище норм та встановлені в засіданні обставини, суд доходить висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість за договором позики в сумі 26 260,00 грн.
У порядку ст. 88 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» з відповідача на користь позивачки також слід стягнути витрати останньої на правову допомогу в сумі
100,00 грн (а.с. 14).
Крім того, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.
Суд також вважає, що вжиті у справі заходи із забезпечення позовних вимог підлягають скасуванню, оскільки теперішнього часу квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності іншій особі, про що свідчать копія договору купівлі-продажу від 24.03.2006 р., копія витягу з державного реєстру правочинів НОМЕР_1та копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно
№ 10511873, виданого КП «ДМБТІ».
Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 14, 526, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 79, 81, 88, 154, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р.
№ 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10 серпня 2004 року в сумі 26 260,00 грн, витрати на правову допомогу в сумі 100,00 грн, разом - 26 360,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.
Скасувати заходи із забезпечення позову, знявши заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя підпис М. Католікян
Копія вірна:
Суддя Самарського районного
суду м. Дніпропетровська М. Католікян