АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Віртус» на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 січня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Віртус», з участю третіх осіб Державного комітету України з нагляду охорони праці, відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Суворовському районі м.Одеси, відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м.Одеси, про визнання незаконними погіршення умов праці, встановлення факту роботи на повну ставку, визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання передати документи необхідні для нарахування страхових виплат, стягнення передплати за санаторно-курортне лікування, відшкодування шкоди в зв’язку з частковою втратою працездатності, зобов’язання провести розрахунок та стягнення компенсації страхової виплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та компенсації за невикористані щорічні відпустки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом. Позивачка зазначала, що 11 вересня 2003 року вона була прийнята на роботу до Малого підприємства (далі – МПП) «Віртус» касиром-продавцем, її було допущено до роботи, однак з наказом не ознайомлено. Під час роботи у відповідача тривалість її денної та нічної зміни складала 12,5 год. на добу при нормі 40 год. на тиждень, але роботодавець без її відома нарахував їй заробітну плату, виходячи з 0,05 ставки за 5 днів на тиждень, що суттєво не відповідало умовам праці, за якими вона працювала.
6 липня 2004 року в нічну зміну при виконанні трудових обов’язків з нею трапився нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала тілесні ушкодження. У зв’язку з тяжкою травмою та погіршенням стану здоров’я, вона неодноразово зверталася до адміністрації МПП «Віртус» з проханням видати заробітну плату за відпрацьований до хвороби час, оплатити листки непрацездатності та надати матеріальну допомогу, проте її заяви задоволені не були.
За висновками МСЕК їй встановлено 10% втрати працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом.
___________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Пепеляшков О.С. Справа № 22ц-18609/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП – 26
Однак у порушення трудового законодавства відповідач справу щодо неї для передачі до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Суворовському районі м.Одеси (далі–Фонд) не сформував і не передав. Її звернення до МПП»Віртус» про оплату підприємством призначеного МСЕК санітарно-курортного лікування залишилося без відповіді. За даним фактом керівництво МПП «Віртус» було притягнуто до адміністративної відповідальності управлінням Державного комітету України з нагляду охорони праці в м.Одесі.
Оскільки відповідач відмовив у задоволенні її законних вимог, не допускає до роботи, не виплачує заробітну плату та інші платежі і при цьому не вирішує питання про її звільнення, позивачка, уточнивши свої вимоги, просила суд визнати незаконним здійснене відповідачем без її відома суттєве погіршення умов праці; встановити факт, що вона працювала на повну ставку з 11 вересня 2003 року; визнати бездіяльність МПП «Віртус» щодо формування особової справи потерпілої для передачі до відділення ФСС неправомірною; зобов’язати МПП «Віртус» сформувати та передати до відділення ФСС її особову справу; стягнути з відповідача передплату на санаторно-курортне лікування згідно з рахунком, неотримані з його вини кошти в розмірі 10% втрати працездатності за період з 23 листопада 2004 року до 23 листопада 2005 року в сумі 29400 грн; зобов’язати МПП «Віртус» провести розрахунок і сплатити відшкодування по листкам непрацездатності, виходячи з її повної ставки; оплатити час вимушених прогулів з 23 листопада 2004 року по день фактичного розрахунку; стягнути кошти за невикористані щорічні відпустки за період з 2003 року по 2008 рік, вихідну допомогу в сумі 1575 грн., 21821,73 грн. на відшкодування майнової шкоди та 200000 грн. на відшкодування завданої незаконними діями моральної шкоди.
Відповідач позов визнав частково. Треті особи, а також прокурор вважали позовні вимоги обґрунтованими.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 29 січня 2009 року позов задоволено частково: визнано бездіяльність МПП «Віртус» по формуванню документів, що підтверджують право ОСОБА_1 на страхові виплати незаконною та зобов’язано МПП «Віртус» сформувати та передати відповідні документи до Фонду; стягнуто з МПП «Віртус» на користь позивачки 29400 грн. грошових витрат, у зв’язку з частковою втратою працездатності, 4200 грн. на санаторно-курортне лікування та 130000 грн. компенсації моральної шкоди, а в решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі МПП «Віртус» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, розглянув справу за відсутності представника відповідача, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Позивачка ОСОБА_1 рішення суду не оскаржила.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що наказом МПП «Віртус» № 61-к від 1 листопада 2003 року позивачка була прийнята на роботу касиром з окладом згідно зі штатним розкладом і за період з листопада 2003 р. по листопад 2004 р. фактична сума її заробітку склала 1236 грн.
6 липня 2004 року під час виконання трудових обов’язків з нею стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала тілесні ушкодження: подвійний перелом зі зміщенням передпліччя (а.с.9,11,12-13).
Однак в порушення вимог ст.171 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» відповідач не провів розслідування та не взяв на облік нещасний випадок. Приписом № 69 від 27 липня 2004 року територіального управління Держнагляд- охоронпраці по Одеській області директору МПП «Віртус» запропоновано усунути порушення та скласти акт про нещасний випадок на виробництві по формі Н-1 і взяти цей нещасний випадок на облік.(т.1 а.с.14-15) У зв’язку з невиконанням припису директор МПП «Віртус» був притягнутий до адміністративної відповідальності і постановою територіального управління Держнаглядохоронпраці по Одеській області № 14\406 від 30 липня 2004 року на нього накладено адміністративне стягнення (т.1 а.с.4-5).
Акт про нещасний випадок на виробництві по формі Н-1 був складений лише 28 липня 2004 року, і в акті допущена помилка в даті народження потерпілої, яка на даний час відповідачем не виправлена.
Висновком МСЕК від 23 листопада 2004 року ОСОБА_1 вперше встановлено 10 % втрати працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом.(т.1 а.с.10)
Відповідачу неодноразово було повідомлено Фондом про необхідність оплати за листками непрацездатності, внесення виправлень до актів за формами Н-5 та Н-1, формування особистої справи потерпілої та передачі її до Фонду, який не мав можливості сформувати особисту справу потерпілої за відсутності належно оформлених документів.
Ці обставини, які підтверджені доказами, відповідач не заперечує.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд правильно виходив з того, що відповідач порушив і продовжує порушувати трудові права позивачки та право на відшкодування шкоди у зв’язку з травмою на виробництві: не допускає її до виконання трудових обов’язків і при цьому не звільняє з роботи, не виплачує заробітну плату, не оформлює належним чином документи, що підтверджують її право на страхову виплату, і не направляє їх до Фонду у порядку, встановленому Інструкцією про порядок передачі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у зв’язку з чим Фонд з вини відповідача позбавлений можливості здійснювати нарахування та проводити відповідні виплати.
За таких обставин суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ці платежі мають бути сплачені МПП «Віртус». Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та не суперечать вимогам закону.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 171 КЗпП України зобов’язує власника або уповноважений ним орган проводити розслідування та вести облік нещасних випадків на виробництві відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.173 КЗпП України шкода,заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Дійсно на час виникнення спірних правовідносин питання відшкодування шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я на виробництві, регулювалися Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-Х1У від 23 вересня 1999 року (в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.)
Разом з тим, за загальним правилом цього Закону, Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 22 лютого 2001 року № 2272-111, Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім’ї на страхову виплату, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам, які потерпіли на виробництві, в тому випадку, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги. Якщо документи на здійснення виплат потерпілим працівникам своєчасно до Фонду не передані, відповідні виплати провадяться страхувальниками (роботодавцями) в рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві .
Оскільки МПП «Віртус» не оформило та не передало своєчасно до Фонду документи, які підтверджують право позивачки на страхові виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд дійшов обґрунтованого висновку, що саме роботодавець має відшкодувати шкоду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки незважаючи на те, що справа знаходиться в провадженні суду з лютого 2005 року, відповідач не виконав і на даний час відмовляється виконати свої обов’язки по передачі до Фонду належно оформлених документів, які підтверджують право ОСОБА_1 на страхові виплати. Акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, в якому допущена помилка в даті народження ОСОБА_1, на даний час не виправлена.
Посилання представника відповідача на те, що матеріали розслідування нещасного випадку на виробництві з касиром ОСОБА_1 були надіслані страховому експерту по охороні праці Суворовського відділення ФСС ОСОБА_2 12 листопада 2004 року листом за № 42 з додатком на 4-х аркушах, не можуть бути прийняті до уваги з таких підстав.
Згідно з Інструкцією про порядок передачі відділенню ФСС документів, підприємство повинно передати відділенню ФСС документи, зазначені у п.4 цієї Інструкції, в тому числі: заяву потерпілого власнику підприємства про первинне призначення відшкодування шкоди, акт про нещасний випадок за формою Н-1, акт розслідування нещасного випадку за формою П-4, довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну допомогу, копію трудової книжки потерпілого, що завірена страхувальником. Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідач не надав доказів про належно оформлені документи та їх передачу Фонду як у листопаді 2004 року так і в подальшому. Таким чином, з вини відповідача, позивачка не має можливості отримати відшкодування шкоди у встановленому законом порядку з часу виникнення такого права, а час, з якого вона має право на відшкодування шкоди, упущений.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачка зазнала фізичний біль та страждання у зв’язку з каліцтвом, порушення звичного способу життя, необхідністю докладати додаткових зусиль для її організації та у зв’язку з протиправними діями відповідача, умисного порушення ним її трудових та соціальних прав. З урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу страждань, немайнових втрат, які зазнала позивачка, її майнового стану, тривалої протиправної поведінки відповідача, що призвели до суттєвого порушення прав позивачки на соціальний захист, суд дійшов правильного висновку, що відшкодувати моральну шкоду в такому випадку повинен відповідач.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом з врахуванням обставин справи, вимог розумності і справедливості, достатній для відновлення стану здоров’я потерпілої, не перевищує двохсот розмірів мінімальної заробітної плати на час вирішення спору і не суперечить положенням ст.23 ЦК України та роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року ( з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди».
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди відповідач не оспорює.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив вимоги ст. ст.1166, 1167 ЦК України, так як немає вини відповідача в заподіянні шкоди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові має бути застосована ст.237-1 КЗпП України, яка зобов’язує працівника відшкодувати моральну шкоду у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ті факти, що відповідач відмовляється передати до Фонду пакет документів, необхідних для здійснення страхових виплат, не допускає позивачку до роботи і не звільняє з роботи, не надає їй трудову книжку, тобто перешкоджає здійсненню нею трудових та соціальних прав, встановлені судом, підтверджені при розгляді справи апеляційним судом і не спростовані відповідачем.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала у скрутному матеріальному становище, на її утриманні знаходилися дитина, батько та онуки, з ціллю забезпечити свою сім’ю матеріально вона була вимушена закладати належне їй майно і до цього часу вона не працює, так як не має можливості працевлаштуватися з вини відповідача, який утримує її трудову книжку.(т.1 а.с. 152-177, т.2 а.с.33-37)
За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
Таке рішення суду правильне по суті, відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості і за своїм змістом не суперечить положенням статей 171, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про охорону праці», оскільки позивачка має право на соціальний захист, яке грубо порушене відповідачем.
Відтак саме МПП«Віртус» зобов’язаний відшкодувати шкоду.
Враховуючи викладене, а також те, що апеляційний суд не має права залучити до участі у справі Фонд в якості відповідача на стадії апеляційного провадження і покласти на нього обов’язок виплати позивачці грошових сум у зв’язку з ушкодженням здоров’я позивачки, оскільки він не брав участі у справі в якості відповідача, колегія суддів вважає, що суд належним чином перевірив матеріали справи, доводи сторін та докази, на які вони посилалися в обґрунтування своїх вимог і заперечень, і дав їм належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції законно, обґрунтовано і справедливо, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Віртус» відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик