Справа № 2-1112 /2007р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

             5 жовтня 2007р.  Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:      головуючої судді                                     Петешенковій М.Ю.       

                     при  секретарі                                        Похиленко О.В.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської організації товариства сприяння оборони України, з участю третьої особи Голови Дніпропетровської міської організації сприяння оборони ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ :

В травні 2007 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення, яким визнати незаконним наказ № 4 від 28 березня 2007 року та поновити його на посаді виконуючого обов”язки директора Самарського РСТК - голови районного комітету, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період за період з 28 березня 2007 року по 24 травня 2007 року в сумі 2 668 грн. і по день ухваленого рішення та 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову він посилався на слідуючи обставини. 19 грудня 2006 року згідно наказу № 46 він був призначений на посаду виконуючого обов”язки директора Самарського районного спортивно-технічного клубу - голови районного комітету з 20 грудня 2006 року з випробувальним строком 2 місяці. Інші накази, які б змінювали строк випробування, не видавалися. Ніяких претензій до нього з приводу виконання ним трудових обов”язків зі сторони адміністрації не поступало, зі своїми обов”язками він справлявся.

 30 березня 2007 року у зв”язку з погіршенням стану здоров”я він був госпіталізований і перебував на стаціонарному лікуванні до 6 квітня 2007 року та пізніше з 10 квітня 2007 року до 10 травня 2007 року.

  Він зазначає, що з телефонної розмови у квітні 2007 року він дізнався про те, що його звільнили, як такого, що не витримав випробувальний строк. Лише 4 травня 2007 року він отримав копію наказу про звільнення та трудову книжку.

  Вважає, що наказ № 4 від 28 березня 2007 року про звільнення є незаконним, оскільки правові підстави звільнення не відповідають вимогам чинного законодавства. 

  За час вимушеного прогулу позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток у розмірі 2 668 грн., а також моральну шкоду у розмірі 3 000 грн., яка була йому завдана незаконними діями відповідача, оскільки на той час він перебував на стаціонарному лікуванні, що виключає хвилювання. У зв'язку з цим він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив і просив визнати незаконним наказ № 4 від 28 березня 2007 року про його звільнення та поновити на посаді виконуючого обов”язки директора Самарського РСТК - голови районного комітету, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 березня 2007 року по 5 жовтня 2007 року в сумі 7 889 грн. 52 коп. та 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вважав, що незаконними діями позивача порушено його конституційне право на працю.

   Представник позивача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримала  та пояснила, що строк випробування позивача закінчився 20 лютого 2007 року, але він в свою чергу продовжував працювати. Про те, що він не витримав випробувальний термін його не попереджали. Відповідно до ч. 1 ст. 28 КЗпП України, коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. Крім того зазначив, що незаконним діями відповідача, йому завдана моральна шкода у розмірі 3 000 грн., яка полягає в погіршенні стану його здоров”я, оскільки на той час він перебував на стаціонарному лікуванні, неможливості матеріально утримувати себе, чим самим було грубо порушено його конституційне право на працю. З урахуванням того, що він з 9 липня 2007 року по 14 серпня 2007 року працював на посаді майстра виробничого навчання у Придніпровському професійному ліцеї, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 березня 2007 року по 5 жовтня 2007 року в сумі 7 889 грн. 52 коп. 

Представники відповідача позовні вимоги не визнавали та пояснили, що позивач  з 19 грудня 2006 року згідно наказу № 46 був призначений на посаду виконуючого обов”язки директора Самарського районного спортивно-технічного клубу - голови районного комітету з 20 грудня 2006 року з випробувальним строком 2 місяці. Випробувальний термін згідно листа № 9/49 від 2 лютого 2007 року був продовжений до трьох місяців, з послідуючим складанням контракту. Згідно наказу голови ДГО ТСОУ № 1 від 2 лютого 2007 року випробувальний термін йому було продовжено до 20 березня 2007 року, але контракт не був з ним укладений за обставинами, зазначеним у п. 3 зазначеного наказу. Вони зазначили, що в роботі позивача відмічалися недоліки. Крім того, 27 березня 2007 року відносно позивача була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 УК України. На підставі викладеного, вважали не за доцільне займання посади директора Самарського РСТК ОСОБА_1, але по суті визнали, що його звільнення проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства. Ніяких підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди немає. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 

 Третя особа в судове засідання не з”явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 22).          

 Вислухавши позивача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19 грудня 2006 року згідно наказу № 46 ОСОБА_1 призначений на посаду виконуючого обов”язки директора Самарського районного спортивно-технічного клубу - голови районного комітету з 20 грудня 2006 року з випробувальним строком 2 місяці (а.с. 5).

Відповідно до наказу № 4 від 28 березня 2007 року ОСОБА_1 був звільнений з посади виконуючого обов”язки директора Самарського районного спортивно-технічного клубу - голови районного комітету за ст. 43 КЗпП України, у зв”язку з невитриманням випробувального строку  (а.с. 6).

З матеріалів справи вбачається, що з 30 березня 2007 року по 6 квітня 2007 року та пізніше з 10 квітня 2007 року по 10 травня 2007 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними листками непрацездатності (а.с. 8,9).

З 9 липня 20007 року по 14 серпня 2007 року ОСОБА_1 працював на посаді майстра виробничого навчання у Придніпровському професійному ліцеї (а.с. 50).

Що стосується стверджень позивача, що накази, які б змінювали строки випробування не видавалися, то ці ствердження не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються виданим наказом відповідача № 1 від 2 лютого 2007 року (а.с. 31), з яким ОСОБА_1 не був ознайомлений в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що наказ № 4 від 28 березня 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов”язки директора Самарського районного спортивно-технічного клубу - голови районного комітету за ст. 43 КЗпП України, у зв”язку з невитриманням випробувального строку, не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв”язку з тим, що випробувальний строк закінчився 20 лютого 2007 року. Ніяких  попереджень про невитримання ним випробувального строку не було. Крім того, ОСОБА_1 продовжував працювати, тобто згідно з  ч. 2 ст. 28 КЗпП України, він вважається таким, що витримав випробування і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.          

При таких обставинах, суд вважає, що вимоги позивача про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обґрунтовані та підлягають  задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні позивач був звільнений 28 березня 2007 року.

Заробітна плата ОСОБА_1 за лютий і березень 2007 року складає:

1 886 грн. + 690 грн. = 2 576 грн.

Таким образом середньоденна заробітна плата позивача: 2 576 грн.: 56 робочих днів   = 46 грн.

Тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, який складає:

За період з 28 березня 2007 року по 30 березня 2007 року

-     95 днів х 46 грн. =  4 370 грн.

          З урахуванням того, що ОСОБА_1 з 9 липня 2007 року по 14 серпня 2007 року працював на посаді майстра виробничого навчання у Придніпровському професійному ліцеї, за період з 1 липня 2007 року по 13 серпня 2007 року:

-     44 дні х (942 грн. 27 коп. : 44) 21,41 грн. - 46 грн.  =  24 грн. 58 коп.

-     44 дні х 24 грн. 58 коп. =  1 081 грн. 52 коп.

За період з 14 серпня 2007 року по 5 жовтня 2007 року:

-     53 дні х 46 горн. = 2 438 грн., а всього :

-     4 370 грн. + 1 081 грн. 52 коп. + 2 438 грн. = 7 889 грн. 52 коп.    

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений їм орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з незаконним звільненням, позивач втратив спокій та нормальні життєві зв'язки, був порушений його звичайний уклад та ритм життя, оскільки про своє звільнення він дізнався перебуваючи на стаціонарному лікуванні, внаслідок чого стан його здоров”я значно погіршився. Він залишився без засобів до існування, що спричинило йому моральні страждання, оскільки не міг забезпечити себе належним чином. З урахуванням характеру та обсягу страждань позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 500 грн.

         На підставі ст. 84 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов”язані з оплатою правової допомоги адвоката, який приймав участь у справі в сумі 500 грн., що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі у розмірі 51 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

          Керуючись ст.ст. 26, 27, 28, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 8,10,11,57-60,79,84,88,169, 209,212-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

            Позов ОСОБА_1 задовольнити.

            Визнати незаконним наказ № 4 від 28 березня 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов”язки директора Самарського РСТК - голови районного комітету з 28 березня 2007 року.

             Поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов”язки  директора Самарського РСТК - голови районного комітету з 28 березня 2007 року. 

      Стягнути з Дніпропетровської міської організації товариства сприяння оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 889 грн. 52 коп., 500 грн. - на відшкодування моральної шкоди, 500 грн. - витрати на правову допомогу адвоката.

       В решті позовних вимог відмовити. 

      Стягнути з Дніпропетровської міської організації товариства сприяння оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі  7 грн. 50 коп.

      Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

            Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

     Головуюча суддя:                                                                  М.Ю. Петешенкова