АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
22 грудня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого:Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» про стягнення заробітної плати,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» (далі ВАТ «УДП») про стягнення заробітної плати. Позивач зазначав, що наказом № 281 від 14 липня 2006 року він був прийнятий на роботу в ВАТ «УДП» і наказом № 33 від 18 лютого 2008 року направлений на роботу електромеханіком на тх «Л.Луговий» з 19 лютого 2008 року. Під час роботи на судні з 1 квітня 2008 року по 29 травня 2008 року йому не була виплачена заробітна плата - добові в інвалюті у розмірі 2589,91 доларів США, що підтверджується довідкою капітана теплохода «Л. Луговий». Наказом № 230 від 29 жовтня 2008 року він звільнений з роботи за власним бажанням, однак зазначена сума заробітної плати йому не виплачена, розрахунок при звільненні не проведений з вини відповідача.
Посилаючись на ці обставини та уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на його користь заборгованість по компенсації добових витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 23910,9 грн., середню заробітну плату у розмірі 1267 грн. з 29 жовтня 2008 року за весь час затримки розрахунку згідно зі ст.117 КЗпП України, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1700 грн., завдану порушенням його трудових прав, та витрати на юридичну допомогу у сумі 1500 грн.
Відповідач позов не визнав. Не заперечуючи проти права позивача на одержання компенсації витрат на харчування (замість добових), відповідач посилався на те, що теплохід «Л.Луговий» працював за чартерною угодою з Компанією МЕТКО, і цією угодою передбачалися виплати компанією витрат на харчування членів екіпажа (замість добових). На виконання угоди фрахтівник з кожним членом екіпажа теплоходу уклав угоду про бонуси валюти замість добових у розмірах, вищих за норми, встановлені колективним договором. Тому відповідач вважає, що правові підстави для стягнення зазначених сум з ВАТ «УДП» відсутні.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ВАТ «УДП» на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 11669,30 грн., моральну шкоду у розмірі 300 грн, витрати на юридичну допомогу в сумі 1500 грн. В решті позову відмовлено.
_____________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Грубіян Л.І. Справа № 22ц-21188/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія 53
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Позивач рішення суду не оскаржив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача заборгованості з виплати добових, суд виходив з того, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та був направлений на роботу електромеханіком на тх «Л.Луговий», який знаходився в рейсовому чартері. Оскільки відповідач нерегулярно та не в повному обсязі здійснював виплату інвалюти на харчування (заміст добових), позовні вимоги є обґрунтованими.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував з відповідачем ВАТ «УДП» в трудових відносинах і наказом № 33 від 18 лютого 2008 року був направлений на роботу з 19 лютого 2008 року.
На підставі договору фрахтування, укладеного між ВАТ «УДП» (судновласник) та Компанією МЕТКО (фрахтувальник) 10 липня 2007 року, тх «Л.Луговий» знаходився у рейсовому чартері Компанії МЕТКО. Цей договір припинив свою дію 29 травня 2008 року.
Нарахування на харчування членам екіпажа судна, в тому числі і позивачу, проводилося відповідачем згідно зі штатним розписом та займаною посадою. Під час роботи на судні з 1 квітня 2008 року по 29 травня 2008 року позивачу не була виплачена в повному обсязі компенсація витрат на харчування замість добових в інвалюті у розмірі 2589,91 доларів США, що підтверджується довідкою капітана теплохода «Л. Луговий» та відомістю на виплату зарплати МЕТКО з 1 квітня 2008 року по 29 травня 2008 року членам екіпажа теплохода «Леонід Луговий» від 30 травня 2008 року. ( а.с.5, 23)
Наказом № 230 від 29 жовтня 2008 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням. (а.с.4 )
Відповідно до ст.121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовим відрядженням. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Згідно з Колективним договором ВАТ «УДП», який поширюється на всіх працівників підприємства (ст.18 КЗпП України), у випадку недотримання в рейсі з поважних причин (несвоєчасні платежі замовників, фрахтувальників тощо) виплат членам екіпажа сум на харчування (заміст добових) чи отримання їх частково, виплати здійснюються в наступних рейсах чи по бажанню працівника в національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених НБУ на день погашення заборгованості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон» встановлено єдині граничні норми добових витрат, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Згідно з п.9 цієї постанови у разі коли сторона, яка приймає, забезпечує працівника, відрядженого за кордон, додатковими валютними коштами у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до країни призначення і назад та на наймання житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, більша або дорівнює встановленим нормам добових витрат, то сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам не проводить.
За змістом цих нормативних положень належним відповідачем у справі за даним позовом є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір, тому саме відповідач, як сторона, яка направила працівника ОСОБА_2 на роботу в чартерний рейс, зобов’язана виплатити йому витрати на харчування (заміст добових).
Доводи апеляційної скарги про те, що витрати на харчування не є складовою заробітної плати та обов’язок їх виплати згідно з договором рейсового чартеру, укладеного між ВАТ «УДП» та Компанією МЕТКО, покладений на фрахтувальника, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать вимогам зазначених вище норм. Крім того, цей договір укладений між судновласником та фрахтувателем, працівник судновласника не є стороною договору, тому умови договору та їх виконання (або невиконання) стосуються ВАТ «УДП» та Компанії МЕТКО і мають вирішуватися між ними у встановленому законом порядку.
Посилання в скарзі на те, що на виконання угоди фрахтувальник з кожним членом екіпажа теплоходу уклав угоду про бонуси валюти замість добових у розмірах, вищих за норми, встановлені колективним договором не ґрунтуються на належних доказах та законі.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 грн. на підставі ст.237-1 КЗпП України, суд обґрунтовано виходив з того, що порушення законних прав позивача, як працівника ВАТ «УДП», призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Як вбачається з матеріалів справи, позивач навчається у Національному університеті кораблебудування за контрактом і має потребу в коштах на оплату свого навчання, вартість якого становить 7000 грн., тому тривала невиплата витрат на харчування, поставила його у скрутне матеріальне становище (а.с.7).
Витрати позивача на правову допомогу у розмірі 1500 грн. підтверджені документально(а.с.69,70).
Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд постановив рішення в межах позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін