Справа № 2а –5725
2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Єршовій Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради (далі УТСЗ ЯМС)про визнання дій протиправними та зобов’язання виконати певні дії,,
встановив:
Позивач просить суд визнати протиправними дій Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради щодо відмови (лист віх. №01-10/11/233 від 19 серпня 2010 р.) у виплаті одноразової компенсації з втрати годувальника, смерть якого пов’язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та зобов’язати Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради виплатити їй зазначену компенсацію згідно її заяви від 10 серпня 2010 року у розмірі 54420,00 гривен.
Вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно відмовляє у виплаті компенсації, на яку вона має право, як особа яка втратила годувальника і смерть якого була пов’язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, і яка має їй бути виплачена саме зараз, після її звернення у серпні 2010 року, тому що раніше їй про цю компенсацію відомо не було.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала за тих підстав, що на момент встановлення причинного зв’язку смерті з ліквідацією аварії, діяло законодавство, згідно якого виплата має бути проведена протягом місяця з дня смерті постраждалого. В цей період позивач за компенсацією не зверталась. Крім того, зазначає, що позивач на момент смерті свого чоловіка була працездатною.
Вислухавши сторони, дослідивши надані докази суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 06 червня 1996 року, одноразова компенсація сім’ям, які втратили годувальника з осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, проводиться протягом одного місяця з дня смерті потерпілого, з розрахунку мінімальної заробітної плати, на момент втрати годувальника.
Згідно до цього ж закону роз’яснення порядку його застосування проводиться в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджений розмір цієї виплати в сумі 37930 тис. карбованців, або 379 грн. 30 коп.
В силу наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 31 грудня 1996 року №28 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 квітня 1997 року за №129/1932) затверджений порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, завдану здоров’ю осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, і сім’ям за втрату годувальника. П.п 4, 6 зазначеного наказу встановлено, що виплати проводиться на підставі заяви одного з членів сім’ї , копії свідоцтва про смерть, експертного висновку міжвідомчих експертних комісій з встановлення причинного зв’язку смерті з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Право на отримання цієї компенсації має сім’я , в якій є непрацездатні члени, які були на утриманні померлого годувальника.
Згідно до ст. ст. 37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» непрацездатними членами сім’ї є дружини померлого годувальника, які є інвалідами або досягли 55 річного віку, або зайняті доглядом за дітьми померлого годувальника до восьмирічного віку.
Судом встановлено, що повноваження з соціального захисту громадян і особові справи постраждалих від аварії на ЧАЕС передані Управлінню труда і соціального захисту Ялтинської міської ради у липні 2004 року від Управління з питань надзвичайних ситуацій і громадянського захисту населення м. Ялта.
ОСОБА_1, позивач по справі, звернулась 12 серпня 2010 року до УТСЗ ЯМС із заявою про виплату їй компенсації за втрату годувальника ліквідатора наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії її чоловіка ОСОБА_2
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( а. с. 7).
Висновок щодо причинного зв’язку смерті ОСОБА_2 з його участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був зроблений Республіканською спеціалізованою лікувально-консультативною комісією лише 17 квітня 1997 року.
Статус вдови особи, смерть якої пов’язана з Чорнобильською катастрофою ОСОБА_1 був встановлений в той же період, що підтверджується довідкою від 17 квітня 1997 року №43 (а.с. 8).
А отже судом достовірно встановлено, що після смерті ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) жо 17 квітня 1997 року, експертного висновку міжвідомчих експертних комісій з встановлення причинного зв’язку смерті з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не було.
Таким чином, суд не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що виплата має проводитись згідно до законодавства діючого на момент смерті ОСОБА_2, оскільки підстав для виплати компенсації згідно діючого на той час законодавства взагалі не було. На момент смерті ОСОБА_2 встановленим був факт тільки причинного зв’язку його захворювання з наслідками ліквідації аварії, а не його смерті. За отриманням такого висновку в той час позивач не зверталась, що нею не заперечується.
А отримавши необхідний висновок у 1997 році ОСОБА_1 також не звернулась за отриманням цієї компенсації, як це необхідно було зробити, протягом місяця, відповідно до законодавства, діючого на той час вже зі змінами.
Посилання позивача на те, що їй до теперішнього часу не було відомо про можливість отримання компенсації, тому вона має бути сплачена у теперішній час, не мають правового значення, тому не можуть бути прийняти судом до уваги.
Крім того, як встановлено судом, на момент смерті ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_1, 1958 року народження, не відносилась до категорії непрацездатного члена сім’ї, оскільки не була і не є інвалідом , не досягла та той час 55 років, доглядала за дитиною ОСОБА_3, 1984 року народження, батьком якого не був померлий годувальник, й якому на той час вже виповнилось 11 років. (а.с. 12).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у виплаті одноразової компенсації з втрати годувальника, смерть якого пов’язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи діяв у відповідності до діючого законодавства, а позовні вимоги не обґрунтовані, тому в позові необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись Згідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 06 червня 1996 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», силу Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 31 грудня 1996 року №28 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 квітня 1997 року за №129/1932), ст. ст. 37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , ст. ст. 6, 8, 9, 70-72 , 86, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
постановив:
В адміністративному позові ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради щодо відмови (лист віх. №01-10/11/233 від 19 серпня 2010 р.) у виплаті одноразової компенсації з втрати годувальника, смерть якого пов’язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та зобов’язання Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради виплатити їй зазначену компенсацію згідно її заяви від 10 серпня 2010 року у розмірі 54420,00 гривен - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ: