Справа № 1-135/2010

В  И  Р  О  К

іменем  України

19 жовтня 2010 року           Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:      головуючого             судді   Трофімчука М.Ю.                                        

                     при секретарі                         Палій М.Д.  

з участю:     прокурора                   Волошина С.В.

представника потерпілих                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,  українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, судимого 16.02.2010 року Шаргородським районним судом по ст.296 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 560 неоподатковуваних мінінумів доходів громадян – 9520 (дев’ять тисяч п’ятсот двадцять) грн.

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України ,

в с т а н о в и в:

          Суд визнав доведеним, що підсудний ОСОБА_2 вчинив хуліганство, будуче раніше засудженим за хуліганство. Злочин вчинено при слідуючих обставинах.

13.06.2010 року біля 19 год. 00 хв. ОСОБА_2,  перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, приїхав в с. Довжок Шаргородського району, прийшов в домогосподарство АДРЕСА_2, де він не проживає та не прописаний. Знаючи про те, що у вказаному домогосподарстві проживає його дружина ОСОБА_3, з якою він офіційно одружений, але довгий час, починаючи з 2009 року, спільно не проживає та не підтримує з нею жодних відносин через свою протиправну поведінку і всупереч заборони приходити до неї додому в вечірній час у стані алкогольного сп’яніння, він зайшов на територію вказаного домогосподарства та пройшов до житлового будинку, де в приміщенні спальної кімнати побачив ОСОБА_3, яка тримала на руках їхнього 5-ти місячного сина ОСОБА_4. Не зважаючи на це, він розпочав з нею словесну суперечку, в ході якої умисно, з хуліганських спонукань, з мотивів явної, тобто очевидної, безсумнівної неповаги до ОСОБА_3, порушуючи загальноприйняті норми поведінки моральності та доброзичливості, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, ОСОБА_2, наблизившись до ОСОБА_3 наніс їй три удари кулаками рук по голові, від яких вона відчула біль по всій голові та почала кликати на допомогу.В цей час на її крик до будинку зайшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які намагалися зупинити ОСОБА_2, але він, не припиняючи свої дії на спробу ОСОБА_6 зупинити його, не відреагував, а умисно наніс ОСОБА_6 три удари головою об його голову, завдавши при цьому ОСОБА_6 фізичного болю та страждань, при цьому знаючи, що ОСОБА_6 є інвалідом 2-ї групи. Після чого до нього підійшла ОСОБА_5, яка також почала просити ОСОБА_2, щоб він припинив побиття, на що ОСОБА_2 не відреагував, а, розвернувшись обличчям до ОСОБА_5, наніс їй один удар кулаком правої руки в область правої частини голови, від якого вона відчула фізичний біль та страждання і впала на підлогу та при падінні ударилася головою об дерев’яну тумбочку. Після подолання опору, ОСОБА_2 знову підійшов до ОСОБА_3 та, не зважаючи на плач 5-ти місячної дитини, яку ОСОБА_3 положила біля себе, підійшов до неї та продовжив суперечку і в цей час до будинку забіг його 5-ти річний син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який, з метою захисту своєї матері, схопив ОСОБА_2 руками за ноги та просив його припинити її побиття, на що ОСОБА_2 не відреагував та наніс синові один удар ногою в область правої частини тулуба, від якого ОСОБА_7 відчув фізичний біль та страждання і впав біля вхідних дверей. Після чого ОСОБА_2 продовжив суперечку з ОСОБА_3, в ході якої він, сильно розлютившись, схопив її своїми руками за плечі та наніс їй два удари своєю головою об її голову і, не припиняючи свої дії, ОСОБА_2, взявши ОСОБА_3 руками за коси, почав її бити головою об стіну та край дерев’яної тумбочки та, не відходячи від неї, наніс їй один удар правою ногою в область обличчя, від якого у ОСОБА_3 відразу ж з’явилася опухлість та пішла кров.

Таким чином, внаслідок хуліганських дій ОСОБА_2, які тривали на протязі 55 хв. ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синці в ділянці повік правого ока, правої щоки, лівого плеча, крововилив під білкову оболонку правого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали удари внаслідок яких ОСОБА_2 завдав їм фізичного болю та страждань, але не спричинив тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, розкаявся у вчиненому та повністю підтвердив суду вище казані фактичні обставини справи, просив суворо не карати.

Крім признання підсудного його винуватість підтверджується:

- показами свідка ОСОБА_8, який  суду показав ,  що він працює дільничним інспектором Шаргородського РВ ГУМВС України у Вінницькій області і у зв’язку з виконанням своїх професійних обов’язків йому відомо, що в с. Довжок проживає ОСОБА_2, який уже був неодноразово судимий та мав неодноразові приводи в міліцію, які він особисто здійснював через те, що ОСОБА_2 порушував громадський порядок та зловживав спиртними напоями. Також, йому відомо, що ОСОБА_2 одружений з ОСОБА_3 і за час їх спільного проживання у них в шлюбі народився син ОСОБА_7 та вони проживали спільно. Однак, з кінця 2009 року ОСОБА_2 почав сильно зловживати спиртними напоями та створювати суперечки в сім’ї, внаслідок чого вони розійшлися та спільно не проживали в період часу з кінця 2009 року по даний час і жодних відносин між собою не підтримують, тобто ОСОБА_3 має намір розлучитися з ОСОБА_2, але розлучитися їй не дозволив Шаргородський районний суд через те, що у неї з ОСОБА_2 є ще один син, якому ще не виповнилося одного року. Також він пояснив, що після суперечки в 2009 році ОСОБА_2 пішов проживати в будинок своїх батьків, а ОСОБА_3 разом з синами пішли проживати до своєї матері ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, де ОСОБА_2 не проживає та не прописаний. Однак, ОСОБА_2 постійно приходив в неналежне йому домогосподарство, тобто до ОСОБА_5, де проживає ОСОБА_3 та, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, порушував громадський порядок, що йому добре відомо так як ОСОБА_3 неодноразово його викликала для того, щоб він заспокоював ОСОБА_2 і після неодноразових звернень ОСОБА_3 він виніс ОСОБА_2 письмове застереження про заборону його перебування у стані алкогольного сп’яніння в будинку, де проживає ОСОБА_3 Однак, ОСОБА_2, всупереч його забороні, все одно приходить до ОСОБА_3 та порушує громадський порядок і, в результаті його чергового приходу, 13.06.2010 року ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_3 та завдав умисних ударів її рідним (а.с.29-а);

- показами свідка ОСОБА_10, яка показала, що вона проживає в с. Довжок Шаргородського району та знає ОСОБА_5, біля якої проживає її дочка ОСОБА_3 Також вона пояснила, що ОСОБА_2 спільно з ними не проживає уже на протязі 9-ти місяців, але постійно приходить до них додому у нетверезому стані та порушує громадський порядок. (а.с.39-а);        

-   показами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в сукупності

 суду показали, що на даний ОСОБА_3 час перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, але вони спільно не проживають уже більше 9-ти місяців та не підтримують між собою жодних відносин. Вона не хоче з ним проживати, так як ОСОБА_2 постійно знущається над нею та погрожує фізичною розправою і вона з ним хоче розлучитися, але на даний час не може цього зробити, так як вона зверталася в  Шаргородський суд з заявою про розлучення, але їй пояснили, що їх не розлучать поки молодшому сину не виповниться 1 рік. Так, ОСОБА_2 проживає у будинку своїх батьків, але постійно приходить в будинок матері ОСОБА_3, де він не прописаний та не проживає ще з 2009 року, тобто до них він нічого не має, але постійно приходить туди у нетверезому стані та б’є її і всупереч заборони приходити до неї, про яку йому розповідав дільничний інспектор міліції ОСОБА_8, він не відреагував, а, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, постійно приходить до неї та не дає спокійно жити. Так, 12.06.2010 року біля 19 год. 00 хв. до ОСОБА_3 додому прийшов ОСОБА_2 та, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, почав зачіпати її, тобто все йому не подобалося, а коли ОСОБА_3 зі своєю матір’ю ОСОБА_5 та братом ОСОБА_6 зібралася йти зібрати сіно, то ОСОБА_2 настирливо сказав, що йде з ними і так як ОСОБА_3 побоялася йому перечити, то погодилася. Прийшовши на город, ОСОБА_2 поміг трохи зібрати сіна, після чого пішов в кафе - бар, а ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6  пішли додому, але біля 24 год. 00 хв. ОСОБА_2 прийшов до них додому та почав стукати по вікнах та сказав його впустити в будинок, але вони, злякавшись, що ОСОБА_2 знову поб’є ОСОБА_3, йому двері не відчинили та до хати не впустили, не зважаючи на його погрози. Потім ОСОБА_2 ліг спати перед вхідними дверима на порозі, а коли ОСОБА_3 зранку прокинулася, то він пішов з їхнього домогосподарства та його не було на протязі дня. В подальшому, 13.06.2010 року біля 19 год. 00 хв. до них додому знову прийшов ОСОБА_2, який, нічого не пояснюючи, увірвався в будинок та зайшов в приміщення спальної кімнати, де на ліжку сиділа ОСОБА_3 та тримала на руках 5-ти місячного сина і ОСОБА_2, нічого не пояснюючи, почав її обзивати нецензурними словами та , підійшовши до неї,  несподівано наніс їй три удари кулаком своєї руки по голові. Від вказаних ударів ОСОБА_3 схилила голову та відчула різкий біль у всій голові та почала кликати на допомогу і в цей момент в будинок забігли її брат ОСОБА_6 та мати ОСОБА_5, які підбігли до ОСОБА_2 та побачивши, що він її б’є руками по голові, почали його просити, щоб він її не бив, але ОСОБА_2 не припиняв свої дії. Тоді ОСОБА_6, інвалід 2-ї групи, про що ОСОБА_2 було добре відомо, став між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та закрив останню і дитину своїм тілом, на що ОСОБА_2 наніс ОСОБА_6 три удари головою об його голову.  Побачивши, що ОСОБА_2 не зупиняється, ОСОБА_5 також підбігла до нього та просила припинити побиття, але ОСОБА_2 повернувся до неї та наніс їй один удар кулаком правої руки в область правої частини голови, від якого вона впала на тумбочку. Після чого ОСОБА_2 схопив їх трьох руками за ноги та кинув на підлогу. Після чого ОСОБА_3 попросила своїх рідних, щоб вони вийшли, так як боялася, щоб ОСОБА_2 не побив їх. Коли вони вийшли, то ОСОБА_2 знову підійшов до ОСОБА_3 та, не зважаючи на крик та плач малої дитини, яку вона намагалася заспокоїти та положила на ліжко біля себе, знову продовжив сперечатися і в цей момент в будинок зайшов їхній старший син ОСОБА_7, 2004 року народження, та підбіг до ОСОБА_2 та став його просити, щоб він припинив бити ОСОБА_2, обнявши її за ноги, на що ОСОБА_2, не відреагувавши на прохання сина, наніс йому один удар ногою в область задньої частини тулуба, від якого ОСОБА_7 відлетів у повітрі метрів 5 від нього до вхідних дверей і вийшов з будинку, тримаючись рукою за голову і плачучи при цьому. Після чого ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_3 припинити побиття, підійшов до неї та, схопивши руками за плечі, наніс їй два удари головою об голову і, не припиняючи побиття, схопив її правою рукою за коси та почав бити головою об стіну та край тумбочки, яка була біля ліжка. Після чого він ударом правої ноги наніс їй один удар ногою взутою в туфель в область правої частини обличчя ближче до ока, від якого в неї відразу з’явилася опухлість та пішла кров. Після чого він припинив її побиття та вийшов з будинку, і забравши сина ОСОБА_7, повів його в кафе-бар та змусив сидіти біля нього і з кафе сина забрав ОСОБА_6 та привів його додому. Після чого наступного дня ОСОБА_3 втратила свідомість та її відвезли в Шаргородську ЦРЛ, де вона стаціонарно лікувалася. Окрім цього, ОСОБА_2 після побиття все одно приходить до них додому та погрожує фізичною розправою   (а.с.32, 35, 38).

    Окрім показів свідків та потерпілих, вина ОСОБА_2 на причетність до скоєння даного злочину підтверджується іншими матеріалами кримінальної справи:

-  висновком судово-медичної експертизи № 119 від 06.08.2010 року з якої видно, що ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синці в ділянці повік правого ока, правої щоки, лівого плеча, крововилив під білкову оболонку правого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.     (а.с.27-29);

- протоколами очних ставок віч-на-віч між потерпілою ОСОБА_3 та підсудним ОСОБА_2 та між потерпілою ОСОБА_5 та  підсудним ОСОБА_2, в ході яких потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не змінили своїх показів щодо отримання ними тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, та дали правдиві свідчення, які не суперечать матеріалам кримінальної справи( а.с.57-62).

Аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні  доказів переконує суд, що підсудний ОСОБА_2 вчинив хуліганство, будучи раніше засудженим за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яке виразилося в нанесенні потерпілим легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров’я та легких тілесних ушкоджень, тому він повинен нести покарання за ч.3 ст.296 КК України.

            Визначаючи міру покарання підсудному, суд врахував йому пом’якшуючі та обтяжуючі обставини.

    Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2, є його каяття і сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, обтяжуючими покарання підсудного, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З врахуванням цих обставин та особи підсудного ОСОБА_2, який негативно характеризується за місцем проживання, з урахуванням його ставлення до вчиненого діяння, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для його виправлення, попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд, враховуючи, що ОСОБА_2 вчинив злочин, будучи засудженим вироком  Шаргородського районного суду від 16.02.2010 року до покарання у виді штрафу в розмірі  п’ятисот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 9520 гривень, який сплатив частково в сумі 4020 грн., вбачає підстави приєднати йому не відбуте покарання за попереднім вироком на підставі ст.ст. 71, 72 КК України.

Підлягає задоволенню заявлений прокурором цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілою ОСОБА_3 (а.с.83-84).

           Керуючись ст.ст. 323,  324 КПК України, суд

з а с у д и в :

Визнати  ОСОБА_2  винуватим за ч. 3 ст. 296 КК  України і призначити йому покарання у виді  позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.71 КК України приєднати ОСОБА_2 не відбуту частину покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.02.2010 року – штраф в розмірі  5500 (п’ять тисяч п’ятсот ) грн.

Остаточне покарання призначити три роки позбавлення волі   зі   штрафом в розмірі 5500 (п’ять тисяч п’ятсот ) гривень.  

Вирок в частині призначення засудженому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 5500 грн. виконувати самостійно, на підставі ч.3 ст.72 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту з зали суду.

Строк відбування покарання обчислювати з дня взяття під варту, тобто з 19.10.2010 року.

Цивільний позов задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Шаргородська центральна районна лікарня» (ідентифікаційний код 33868186, УДК у Вінницькій області, код МФО 802015, розрахунковий рахунок 35413001003694) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 627 грн. 70 коп.

          На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим – в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

СУДДЯ: