Справа № 2–А-2271/2010 року

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 грудня 2010 року                    м. Зміїв   

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Нестерцова Н.В. , розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,   

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов’язати   відповідача починаючи з 04 листопада 2009 року провести перерахунок його пенсії, як інваліду 3 групи, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: установити основну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а також провести відповідні виплати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що він отримує пенсію по інвалідності 3 групи профзахворювання за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% пенсії за віком виходячи із законодавче встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком починаючи з встановлення йому 3 групи інвалідності згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В зв'язку з тим, що пенсія в належному розмірі позивачу не виплачується він звернувся до управління ПФУ в Зміївському районі Харківської області про перерахунок пенсії, а також проведення відповідних виплат, на що йому було відмовлено.   

У поданому письмовому запереченні відповідач Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області просить суд в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що ОСОБА_1 з 04 листопада 2009 року було призначено пенсію за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по інвалідності 3 групи внаслідок профзахворювання пов’язаного з аварією на ЧАЕС. Пенсію позивачу було обчислено згідно з частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач вважає, що пенсію позивачу обчислено згідно з чинним законодавством, дії управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області є правомірними і законними, підстав для визнання позову немає, тому в позовній заяві ОСОБА_1 просив відмовити та справу розглянути за відсутністю представника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі.   

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважаю, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.   

Позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 25 листопада 2009 року та отримує пенсію по інвалідності як інвалід 3-ї групи згідно довідки МСЕК серії ХАР-08 №021886.(а.с.8,10)  

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

В силу ст. 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Відповідно до ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 p. N230 96-ВР, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3   групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком в усіх випадках; розмір пенсій для інвалідів 3   групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6   мінімальних пенсій за віком.   

Відповідно до змін, внесених до ч. 3 та ч. 4 ст. 54 Закону передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІІ групі інвалідності – 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по ІІ групі інвалідності – 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; також, особам, віднесеним до категорії 1, додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі: 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Таким чином вищевказана норма Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратила чинність з 22 травня 2008 року та не підлягала застосуванню і з цього ж числа була відновлена чинність попередньої редакції статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Законом України «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 24.12.2004 року №2291-1У, що набув чинності з 12 січня 2005 року була змінена редакція статті 28 і розмір мінімальної пенсії за віком встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме законом про Державний бюджет на відповідний рік.   

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

З 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, у 2009 році та на даний час ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяли  і  діють в редакції від 06.06.1996 року.   

Отже, позивач має право на виплату пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком як інваліду 3 групи у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і право на виплату додаткової пенсії у розмірі відповідно 50  процентів мінімальної пенсії за віком.       

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що виходячи з розміру 19,91 грн. провадився розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону, додаткової пенсії, передбаченої цим Законом для осіб, віднесених до категорій 1 під час призначення та перерахунку пенсій за цим Законом. Крім того, пенсії виплачувались відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року, №530 від 28 травня 2008 року, 16 липня 2008 №654, якими встановлювались мінімальні розміри пенсій, що на думку судді є неправомірним, оскільки суперечить положенням вищезазначених статей закону та істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.   

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.   

Таким чином приходжу до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу, застосуванню підлягають норми ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розмірів пенсії по інвалідності, а саме у розмірі не нижчому 8 (інвалідам 2-ї групи) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Тому відповідач Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі повинен був нараховувати та здійснювати позивачу виплату пенсії з 29 березня 2010 року у вищевказаних розмірах.   

Що стосується обчислення пенсії, то відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування повинна братись мінімальна пенсія за віком.      

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, на думку судді не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обчислення інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. В зв’язку з цим, вважаю необґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону.   

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

Так, розмір пенсії позивачу необхідно визначати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно Законам України  про державний бюджет України на 2008-2010 роки.   

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.   

Враховуючи вищевикладене та пріоритетність законів над підзаконними нормативно-правовими актами, відповідач при обчисленні пенсій позивачу повинен був керуватися виключно Законом України №796 в редакції від 06.06.1996 року та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період позивачу є необґрунтованою.   

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 01.01.2004 року,  мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Отже, відповідач повинен був виконувати вимоги вищезазначеного Закону, який встановлював співвідношення з мінімальною пенсією за віком, яка визначається з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.   

На підставі наведеного, керуючись ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 46, 64, 152 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 18, 183-2, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:   

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.   

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області протиправною.   

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 недорахованої за період з 04 листопада 2009 року по 24 грудня 2010 року, пенсії, виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на момент нарахування пенсії.

Постанова, прийнята у порядку скороченого провадження, виконується негайно.  

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України.           Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до апеляційної інстанції через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.    

Постанова, прийнята  у скороченому провадженні, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: