ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-1495/2010 рік
08 грудня 2010 року Суддя Козівського районного суду
Тернопільської області
Кренцель М.І.
розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Козові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період із 09 липня 2007 року до постановлення судом рішення, з урахуванням раніше сплачених сум.
Посилається на те, що набувши статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком із 01 січня 2007 року.
Однак, відповідачем вказану вимогу закону не було виконано, у 2007 році надбавка не виплачувалася, в 2008 - 2009 роках, та по даний час така надбавка виплачувалася позивачу не в повному обсязі.
Вважає, що положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007- 2009 роки» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись.
Просить суд визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати зробити перерахунок щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком із 09 липня 2007 року по теперішній час відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач в судове засідання подав письмову заяву в якій просить справу слухати без його участі, просить позов задоволити з мотивів, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача надіслав до суду письмове заперечення, в якому відносно позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, та будь-яких порушень законодавства з боку Пенсійного Фонду України немає. Законодавством України визначено, що фінансування ст. 6 Закону № 2195 проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України.
Суд, враховуючи письмову заяву позивачки, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що вказаний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту громадянина України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що не заперечується відповідачем.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 в редакції від 19 грудня 2006 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 ).
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 була призупинена. Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційним. Таким чином, положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратив свою чинність з 09 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач маючи статус дитини війни, має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, тобто з моменту ухвалення рішення Конституційного суду України № 6-рп/ 2007 від 09 липня 2007 року.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – п. 41 розділу II Закону. Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним. Таким чином, положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратив свою чинність з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач маючи статус дитини війни, має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто з моменту ухвалення рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.
Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Протягом 2007 року позивач не отримував надбавку, як дитина війни, у січні – березні 2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні – червні 2008 року – 48 грн. 10 коп., липні – вересні 2008 року – 48 грн. 20 коп., жовтні – грудні 2008 року, та у 2009 році – 49 грн. 80 коп. щомісячно.
Відповідно до п.п. 7 п. 2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Стосовно заперечень відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що виплата позивачу щомісячної надбавки до пенсії за 2009 рік має проводитися у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМУ від 28 травня 2008 р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн., оскільки відповідно до статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Законом не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України зменшувати конкретний розмір державних соціальних гарантій дітям війни. Положення цього Закону мають пріоритетну силу над постановами Кабінету Міністрів України як підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України - виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент – Верховна Рада. Конституцією України не передбачено делегування парламентом своїх повноважень іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 р. № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни” у 2009 році не призупинялась. Суд також відзначає, що статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Таким чином, дія вищевказаної постанови КМУ не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії за 2009 рік має здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на невиплату 30-ти відсоткової надбавки до пенсії через відсутність фінансування з державного бюджету, оскільки статтею 46 Конституції України, передбачено право громадян на соціальний захист. Щомісячна доплата до пенсії дітям війни є формою реалізації даного конституційного права позивача, як дитини війни. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів, не може бути підставою для порушення права позивача на соціальний захист, у тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, та реалізація даного права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Щодо доводів відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ суд вважає наступне.
Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює cпipні відносини. Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів i загальних засад права (аналогія права).
Відповідач всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності своєї протиправної бездіяльності.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання, покладених на нього зобов’язань не є доказом законності такої невиплати, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань ( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З урахуванням наведеного, суд дійшов до переконання, що відповідач є територіальним органом, який законами уповноважений державою призначати, нараховувати, перераховувати пенсії та надбавки до пенсії, передбачені чинним законодавством, кожному пенсіонеру у відповідному районі, веде облік пільгових категорій пенсіонерів, тому має здійснити належний розрахунок надбавки до пенсії позивачу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом до закінчення відповідного бюджетного року.
Оскільки ст. 99 КАСУ встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, а тому слід застосувати ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року (з наступними змінами і доповненнями), в якій зазначено, що суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було перервано перебіг строку звернення до суду, відповідно до ст. 103 КАСУ, коли з 2008 року і по час звернення позивача до суду, йому виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», тобто це свідчить про визнання відповідачем свого обов’язку про необхідність нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу.
Позивач про порушення свого права дізнався з довідки відповідача.
Таким чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивача ОСОБА_2 які підлягають поновленню шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та із 01 січня 2010 року по 01 листопада 2010 року включно, з урахуванням раніше сплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 162, 163, 167, 183-2, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 22, 64, п. 1,6 ст. 92, ч. 2 ст. 152 Конституції України, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/ 2007, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21 січня 1993 року «Про державне мито» суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії – задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі щодо невиплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та із 01 січня 2010 року по 08 грудня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, та із 01 січня 2010 року по 08 грудня 2010 року включно, з урахуванням раніше сплачених сум.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис
З оригіналом: вірно
ГОЛОВА СУДУ: Б.В. БОДНАРУК