Справа № 2-426/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська
у складі: головуючої судді: Петешенкової М.Ю.
при секретарі: Яговкіні С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, про визначення частки померлої у спільній власності та визнання права власності на ½ частки квартири, -
УСТАНОВИВ:
18 січня 2007 року позивач звернулася до суду із цим позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що її матері, ОСОБА_2, належить частка квартири АДРЕСА_1. Вона також є співвласником цієї квартири. У ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на частку вказаної квартири, яку вона фактично прийняла, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач звернулася до нотаріуса, проте їй було відмовлено через те, що частка померлого на момент смерті не була визначена. Зазначені обставини явилися причиною звернення до суду з позовом про визначення частки майна, яка належала померлій та визнання за нею права власності на ½ частку квартири.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання представники третіх осіб КП МБТІ, Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори не з'явилися, були повідомлені належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. В матеріалах справи містяться листи з проханням розглянути справи без їхньої участі (а.с. а.с. 23, 27, 70, 77).
Суд, вислухавши думки сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 Власники квартири набули право власності на неї на підставі свідоцтва про право власності на житло від 5 березня 1999 року. (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (актовий запис № 1296) (а.с.9).
Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але постановою від 1 грудня 2006 р. їй було відмовлено через те, що на день смерті ОСОБА_2 її частка у спільній власності не була визначена (а.с. 13).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом УРСР, Цивільним кодексом України.
В силу ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Позивач на час смерті матері фактично вступила в управління (володіння) спадковим майном, фактично мешкаючи у спірній квартирі, а тому спадщину прийняла, у розумінні ст. 549 ЦК УРСР, прийняли спадщину.
У відповідності з ч. 4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
В силу ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку ані договором, ані законом не встановлено спільну сумісну власність на спірну квартиру, а тому ця квартира належала співвласникам на праві спільної часткової власності, отже, за правилом ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки кожного з них являлися рівними.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд вважає, що позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно підлягає задоволенню, оскільки вона прийняла це майно після смерті матері та є спадкоємцем першої черги.
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача щодо визнання за нею права власності на зазначену квартиру на підставі свідоцтва про право власності на житло, внаслідок необґрунтованості.
Керуючись ст.ст. 524, 529, 549 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 16, 355, 357 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 169, 174, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, про визначення частки померлої у спільній власності та визнання права власності на ½ частки квартири - задовольнити частково.
Визначити, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 5 березня 1999 року належить ½ частка квартири АДРЕСА_1.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на ½ частку квартири АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: М.Ю. Петешенкова