справа № 2-3390/10

                                                 У  Х  В  А  Л  А

28 грудня 2010 року   Шевченківський районний суд м. Львова в складі :      

                  головуючого  судді   Едера П.Т.

                  при секретарі             Пікулик Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 третя особа: Приватне підприємство «Терміт» про відшкодування майнової та моральної шкоди спричиненої залиттям квартири,

в с т а н о в и в :

       Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 третя особау справі Приватне підприємство «Терміт» про відшкодування майнової та моральної шкоди спричиненої залиттям квартири,

       Сума позову, як зазначила позивач становить  7287 гривень майнової шкоди та 5000 гривень моральної шкоди.

        В судовому засіданні позивач  подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належну відповідачеві  ОСОБА_2  на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Аргументуючи свою заяву тим, що за наявної інформації відповідач збирається продати дану квартиру і це утруднить виконання рішення суду по справі.

          Відповідач ОСОБА_2 заперечила проти задоволення заяви позивача, вважаючи її безпідставною, оскільки вартість квартири на яку просить накласти арешт позивач значно перевищує розмір її позовних вимог.

          Представник третьої особи  Камінський Т.В.  висловив думку про безпідставність такої заяви позивача.  

           Суд, розглянувши заяву, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що заява  позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 цієїж статті докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

 Частиною .4. ст 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

           Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

           Так звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 жодним належним доказом не підтвердила факту належності на праві власності відповідачеві вказаної у заяві квартири, вартості даної квартири, наявність інших власників (співвласників) права та інтереси котрих можуть бути порушені, а також суд приходить до висновку, що зазначена позивачем причина звернення з заявою про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях.

             Керуючись  ст. 60, 151-153, 208-210, ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

             У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.

Суддя                                                                                                 Едер  П. Т.