Справа № 2-3778/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року місто Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого – судді Кадигроб С.М.
при секретарі – Черняк Н.В.
з участю позивача – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», де третьою особою є ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання недійсними споживчого кредитного договору, договору поруки, договору застави майнових прав та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», де третьою особою є ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання недійсними споживчого кредитного договору, договору поруки, договору застави майнових прав та стягнення коштів.
Просить визнати недійсними споживчий кредитний договір, договір поруки, договір застави майнових прав від 26 січня 2007 року та стягнути з нього на користь банку суму в розмірі 5787 грн. 89 коп., та з відповідача на його користь понесені витрати з ІТЗ в сумі 120 грн.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив, що дані договори є недійсними, оскільки банк не мав права надавати йому кредит в іноземній валюті, а саме швейцарських франках, крім того йому не було роз’яснено, що в разі підняття ставки він буде зобов’язаний виконувати умови договору у подвійному розмірі. Письмово звертаючись із заявами про зміну валюти з швейцарських франків та гривню, відповіді ніякої не отримав. Таким чином, його права, як споживача банківських послуг порушені і він вимушений був звернутися до суду з даним позовом. Крім того, стверджував, що банком було перераховано кошти за автомобіль до ВАТ «ПолтаваАвто» не в швейцарських франках, а в гривнях, так само і щомісячні платежі по договору здійснювались у гривнях, за які потім банк купляв швейцарські франки. Суму, яку просить стягнути з нього на користь банку обґрунтовує тим, що це різниця між еквівалентною сумою швейцарських франків на час укладення кредитного договору та фактично сплаченими ним коштами по договору.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився. 03 грудня 2010 року до суду надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі представника банку. (а.с.85)
В своїх письмових запереченнях, які надано до суду, представник відповідача просить застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що банк має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, а кредитування саме у швейцарських франках є особистим волевиявленням позивача. (а.с.62-64)
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась. 12 листопада 2010 року надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Позов підтримує повністю. (а.с.50)
Заслухавши пояснення позивача, враховуючи письмові заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.
26 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», який змінив свою назву на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11111622000. (а.с.12-16, 67-68, 69)
Згідно умов даного договору позичальник отримав кредит в іноземній валюті в сумі 16755 швейцарських франків, що за курсом НБУ, на день укладення договору становив 67977 грн. 23 коп., терміном до 26 січня 2014 року, з процентною ставкою 9,2% річних.
Того ж дня, для забезпечення виконання в повному обсязі було укладено договір поруки № 11111622000 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (а.с.22) та договір застави майнових прав № 11111622000/Z1 між відповідачем та позивачем, предметом якого є автомобіль марки CHEVROLET Aveo д.н.з. НОМЕР_1. (а.с.22, 23-24)
14 та 27 квітня 2010 року позивач звертався до банку про зміну валюти кредиту з швейцарських франків на гривню. Проте, зі слів позивача, відповіді на них не отримував.
Обгрунтування відмови в задоволенні позову полягає в наступному.
1. В порядку ч.3 ст.267 ЦК України, за заявою представника відповідача, при розгляді даної справи, судом застосовується позовна давність.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач посилається на те, що працівники банку до укладення кредитного договору не проконсультували та не повідомили його про можливість зростання курсу швейцарських франків.
Конкретної дати, яка б обумовлювала час, коли він дізнався про своє порушене право, позивач не повідомив.
Зростання курсу швейцарських франків – валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до швейцарських франків, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Таким чином, валютні ризики під час виконання зобов’язань за таким договором несе споживач.
Враховуючи те, що позивач за своїм бажанням та волевиявленням уклав договір в іноземній валюті, на момент підписання договору ознайомився та погодився з усіма істотними умовами договору, тому суд приходить до висновку, що саме з 26 січня 2007 року починає відраховуватися строк позовної давності.
Отже, закінчується строк позовної давності 26 січня 2010 року.
2. Суд критично відноситься до посилання позивача, стосовно порушення його прав, як споживача банківських послуг і те, що при зверненні до суду він посилався на Закон України «Про захист прав споживачів» та ст.110 ЦПК України.
Адже, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
3. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суд враховує вимоги законодавства, що стосуються його чинності, які встановлені ст.ст.1048-1052, 1054 ЦК України, так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема, це:
- досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов’язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
- кредитний договір має укладатись обов’язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов’язані з його нікчемністю;
- сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.
Інших підстав законодавством не передбачено.
В зв’язку з цим, посилання позивача на збільшення ставки швейцарських франків відносно гривні не є підставою для визнання вищевказаних договорів недійсними.
4. Згідно ст.99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті (у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик), належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.
Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Встановлено, що відповідач має генеральну ліцензію на здійснення банківських операцій, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий дозвіл на право здійснювати операції з валютними цінностями. (а.с.70, 71)
5. Не зрозумілою є і позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з самого себе на користь банку коштів в сумі 5787 грн. 89 коп. та якою нормою закону це взагалі передбачено.
6. Кредит був наданий ОСОБА_1 згідно його заявки у сумі 16755 швейцарських франків, які за його заявою від 26 січня 2007 року були продані на МВРУ для обміну на гривню. (а.с.86-87, 88, 89)
7. Жодного обґрунтування для позовної вимоги про визнання недійсними договору поруки і договору застави майнових прав позивач не надав та нічим не доказав.
Таким чином, судом не вбачається жодних підстав для задоволення даного позову.
Оскільки, позивач, посилаючись на Закону України «Про захист прав споживачів» при зверненні до суду сплатив лише судові витрати з ІТЗ, а задоволенні позову йому відмовлено повністю, то суд вважає, що він повинен сплатити за розгляд справи судовий збір в сумі 51 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.99 Конституції України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст.192, 257, 261, 267, 1048-1052, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-64, 88, 208-215, 218 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ :
Відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 10 днів, з дня його проголошення.
Суддя Світловодського міськрайонного
суду Кіровоградської області С.М. Кадигроб