ПОСТАНОВА

           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа № 2-а-2236/10  

23 грудня 2010 року           Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Волошиної Н.Л.,

розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Світловодську в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України у м. Світловодську  про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання здійснити переведення на пенсію по втраті годувальника, та проведення її виплати, -    

   ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулася ОСОБА_1, просила визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську ( далі – Фонду) в переведенні її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Крім цього, просила зобов’язати Фонд з часу її звернення перевести її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та проводити її виплату.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, який був  ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), інвалідом  2 групи з 2003 року, інвалідом 1-ї групи з травня 2010 року, і який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер від онкозахворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Протягом тяжких хвороб чоловіка (з листопада 2009 року її чоловік був прикутий до ліжка) вона доглядала за ним, та фактично знаходилася на його утриманні, оскільки пенсія чоловіка була їх основним джерелом існування.  

При цьому вказала, що з 2004 року вона, як громадянка евакуйована у 1986 році із зони відчуження (категорія 2), в зв’язку з досягненням пенсійного віку, отримує пенсію.

Так як на момент смерті чоловіка вона, в зв’язку з досягнення пенсійного віку, була непрацездатною і перебувала на його утриманні, то має право перейти з пенсії за віком та отримувати пенсію по втраті годувальника – частину пенсії свого чоловіка, на підставі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .    

Виходячи з положень ст.37 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст.52 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на призначення їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. 26 жовтня 2010 року вона звернулася до відповідача з проханням про перехід на інший вид пенсії. Листом від 01 грудня 2010 року Фонд їй відмовив в переведенні її на пенсію по втраті годувальника, посилаючись на те, що вона не досягла пенсійного віку. Вказану відмову вона вважає безпідставною та неправомірною з вищевикладених мотивів.    

Позивачка просила розглянути справу за її відсутності, встановивши факт, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка на час його смерті, і має право перейти на його пенсію.

    Відповідачу ухвалою суду від 10 грудня 20120 року було запропоновано в разі невизнання позову подати до суду заперечення проти позову та докази в підтвердження своїх заперечень. Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. 

Дослідивши письмові докази в порядку скороченого провадження, суд визнає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, за таких підстав.    

Судом достовірно встановлено, та відповідачем не оспорювалися такі факти, що позивачка з 1978 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. В зв’язку в аварією на Чорнобильській АЕС позивачка зі своєю сім’єю у 1986 році була відселена з зони відчуження, і з 1987 року її сім’я проживає у м. Світловодську.

Після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції чоловік позивачки – ОСОБА_2 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Чорнобильського району, в зв’язку з чим набув статус ліквідатора 1-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення.

В зв’язку із захворюваннями, пов’язаними з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у 2003 році її чоловікові була встановлена 2 група інвалідності, та призначена пенсія. У травні 2010 року в зв’язку з онкологічним захворюванням (ст.4), і повною втратою працездатності внаслідок робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС, її чоловікові була встановлена перша група інвалідності, що підтверджується копією посвідчення, і відповідачем призначена пенсія, як інваліду 1 групи захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст.50, 54).

Згідно висновку до акта огляду МСЕК № 450013 від 07 червня 2010 року її чоловік, в зв’язку з тяжкою хворобою, потребував постійного стороннього догляду. Фактично чоловік позивачки – ОСОБА_2 внаслідок хвороб був прикутий до ліжка з листопада 2009 року.

Згідно довідки комунального підприємства ТОВ «Господарник» від 25 жовтня 2010 року позивачка дійсно проживала разом з чоловіком ОСОБА_2, вела спільне господарство і знаходилася на його утриманні до дня його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік позивачки ОСОБА_2 помер і відповідно до експертного висновку №8738 від 20 липня 2010 року причиною його смерті стало онкозахворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.12,13).

Крім цього, позивачці в 1992 році присвоєно статус громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження, що підтверджується посвідченням категорії 2 серії НОМЕР_1. Відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем позивачці призначена пенсія у 45 років, тобто із зменшенням пенсійного віку на 10 років, яку вона і отримує.

Розмір пенсії, яка виплачувалася відповідачем чоловікові позивачки значно перевищував розмір отримуваної нею пенсії. Крім цього, в зв’язку з постійним доглядом за хворим чоловіком, основним джерелом, як позивачки так і їх існування була пенсія чоловіка.

На заяву позивачки від 26 жовтня 2010 року щодо переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, відповідач - Управління Пенсійного фонду у м. Світловодську, листом №185 від 01 грудня 2010 року відмовило з посиланням на те, що вона не вважається непрацездатною особою, оскільки не досягла пенсійного віку, тобто 55 років, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд враховує, що згідно ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім’ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку передбаченого статтею 26 цього Закону. В ст. 26 зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення жінками 55 років та наявності страхового стажу не менше п’яти років. Проте вказані вимоги щодо наявності пенсійного віку стосуються умов призначення пенсії за віком.

Зазначена норма не застосовується до позивачки оскільки існує спеціальна норма права оговорена  Законом.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а саме для евакуйованих з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році на 10 років.

Відповідно умов призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, а саме дружина (чоловік) померлого, якщо вони:

1.   були на повному утриманні померлого годувальника;

2.   одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Як видно з аналізу наданих позивачкою та досліджених судом доказів, позивачка довела той факт, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 на час його смерті.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті без обмеження будь-яким строком.    

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються: б) сім'ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати   пенсії.    

Аналіз зазначеної норми права, свідчить, що позивачка вправі в даний час звернутись з заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника. Вона реалізувала це право звернувшись з заявою в пенсійний фонд.

Згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як дружина померлого та особа пенсійного віку, позивачка має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з втратою годувальника пенсія призначається в розмірі:  на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.    

Відповідно до статей 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.    

Згідно з  постановою КМУ від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» на одного непрацездатного члена сім’ї померлого годувальника, який був на його утриманні, призначається пенсія у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника.    

Зазначеною постановою встановлено право позивачки на отримання 50% пенсії чоловіка - інваліда 1 групи внаслідок робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС .    

Тобто, позивачка має право на отримання відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії у зв’язку з втратою годувальника в розмірі 50% від розміру державної пенсії свого чоловіка, яка складала 10 мінімальних пенсій за віком, та від розміру його додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка дорівнювала 100% мінімальної пенсії за віком.    

Крім того, згідно ст.52 вказаного Закону щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.    

При визначенні мінімальної пенсії за віком слід виходити з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.    

Розмір прожиткового мінімуму визначається  відповідними законами про Державний бюджет України.    

З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що встановлено  всі підстави для визнання неправомірними бездіяльності відповідача щодо відмови в переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, а тому відповідача слід зобов’язати призначити позивачці та провести перерахунок та виплати позивачці пенсії у зв’язку з втратою годувальника в розмірі 50% від пенсії, що отримував її чоловік ОСОБА_2, та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка дорівнює 50% мінімальної пенсії за віком,  з 26 жовтня 2010 року .    

Керуючись ст.ст. 10, 11, 158 – 162, 183-2 КАС України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  Законом  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  суд,  –    

        В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.   

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Світловодську перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, та здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 50% пенсії померлого годувальника ОСОБА_2, яка складала 10 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру 100% мінімальної пенсії за віком, а також щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка дорівнює 50% мінімальної пенсії за віком, з 26 жовтня 2010 року, з урахуванням фактично здійсненних виплат, у відповідності до вимог ст.ст.50,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням положень ч.1 ст.28, ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, та з нарахуванням інших, передбачених діючим законодавством коефіцієнтів, пільг та доплат на які позивач має право, і проводити їх щомісячну виплату відповідно до вищевказаного законодавства.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області на користь позивачки судові витрати в сумі 03 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її отримання.

Суддя Світловодського

міськрайсуду                             Н.Л. Волошина