Справа № 2а-1716/10 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Едера П.Т.
при секретарі Пікулик Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «Дітям війни» ,-
в с т а н о в и в :
10.11.2010 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в якому просить поновити строк для звернення до суду та винести рішення, яким зобов’язати відповідача провести перерахунок призначених витрат , згідно з статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і виплатити йому недоплачені, як дитині війни, суми щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік, а також за 10 місяців 2010 року, до дати набрання сили Постановою суду.
Позивач мотивує вимоги тим, що вона являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006р. "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога з 2007р. не виплачувалася в повному обсязі, а тому змушений звернутись до суду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік, а також за 10 місяців 2010 року по день винесення рішення.
Представник відповідача Перхач С.М. в судовому засіданні проти позову заперечила покликаючись на письмові заперечення на позов, долучені до матеріалів справи.
З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу надано статус дитина війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія вказаної статті зупинена.
Проте, згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 р. № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. 7,9,12,13, 14, 23, 29, 30, 39, 41,43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст.98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Конституційний Суд України роз’яснив, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Відповідно до вимог ст. 152 ч. 2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відтак, вимоги позивача підлягають до задоволення – в частині зобов’язання проведення донарахування і виплати пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009року та з 01 січня 2010року по листопад 2010р.
Суд вважає, що встановлений статтею 99 КАС України шестимісячний строк для звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, після чого звернувся з позовом до суду. Відтак цей строк слід поновити.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ст. ст. 11, 158, 159, 160 ч. 3, 161, 162, 163 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова провести донарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по листопад 2010 року включно з врахуванням підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8,40 грн. ( вісім гривень 40 копійок)
Постанова Шевченківського районного суду м. Львова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Суддя Едер П.Т.