Справа № 2-1230/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2007 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Ніколенко К.М.,
з участю:
- позивача ОСОБА_1;
- відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна,
УСТАНОВИВ:
08 вересня 2005 року у провадження Самарського районного суду
м. Дніпропетровська надійшли матеріали цієї позовної заяви. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем. За час шлюбних відносин сторони придбали автомобіль моделі «ВАЗ-21063», державний номерний знак - НОМЕР_1 (рік випуску - 1992, колір - беж, кузов НОМЕР_2), який зареєстровано 07.07.1998 р. за відповідачем. На разі взаємовідносини між сторонами ускладнились, відповідач планує продати вказаний автомобіль, що явилося причиною звернення позивача до суду (а.с.а.с. 3, 4, 6, 8).
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позов визнав.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05.11.1988 р., про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3, виданого відділом ЗАГС Самарського району м. Дніпропетровська (актовий запис № 596) (а.с. 5).
07 липня 1998 року сторонами був придбаний автомобіль моделі «ВАЗ-21063», державний номерний знак - НОМЕР_1 (рік випуску - 1992, колір - беж, кузов
НОМЕР_2). Автомобіль був зареєстрований на ім'я відповідача. Дані обставини підтверджуються копією листа РЕВ 2-го міжрайонного відділу ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області № 14/2-3301 від 30.09.2005 р. (а.с. 13).
Відповідно до висновку спеціаліста № 17/01-06в від 17.01.2006 р., наданого відповідачем та погодженого позивачем, ринкова (дійсна) вартість спірного автомобіля складає 6 055,36 грн. (а.с.а.с. 38 - 50).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом Української РСР, Цивільним кодексом України, Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР, Сімейним кодексом України, Законом України від 07.02.1991 р. № 697-ХII «Про власність».
В силу ч. 1 , абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до ст. 22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Аналогічні положення містить в собі ст. 16 Закону України «Про власність», згідно з якою майно, придбане подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.
Ураховуючи положення приведених норм, суд вважає, що право спільної сумісної власності сторін безумовно розповсюджується на спірний автомобіль. Автомобіль був придбаний у період шлюбу, не є річчю індивідуального користування, що є підставою для такого висновку суду.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності
У відповідності з ч. 1 ст. 70 СК України під час поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна жінки та чоловіка рівні, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, позивач об'єктивно має право на ½ частку спірного автомобіля як майно, набуте у період шлюбу.
В силу ч.ч. 1, 2, 4 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Зважаючи на те, що спірний автомобіль не може бути поділений в натурі, між сторонами не існує домовленості щодо його поділу, а позивач згодна отримати грошову компенсацію за свою частку у спільній власності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ½ частку вартості спірного автомобіля відповідно до висновку спеціаліста, а саме 3 027,68 грн. (6 055,36 ÷ 2 = 3 027,68).
У відповідності з абз. 4 ст. 13, абз.абз. 2, 4 ст. 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В силу ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 55 Закону України «Про власність» право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Таким чином, позов необхідно задовольнити, стягнувши з відповідача половину вартості автомобіля в сумі 3 027,68 грн. При цьому суд вважає за безпідставну вимогу про стягнення решти заявленої суми, а саме 2 172,32 грн. (5 200,00 - 3 027,68), оскільки вона не співвідноситься з висновком проведеного дослідження.
У порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути її витрати з оплати судового збору пропорційно задоволеній частці в сумі 51,00 грн. (а.с. 2).
Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.
Ураховуючи викладене, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 364, 370 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 28, 29 Кодексу про шлюб і сім'ю Української РСР, ст.ст. 69 - 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 16, 55 Закону України від 07.02.1991 р. № 697-ХII «Про власність», ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 74, 75, 79, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна задовольнити частково.
Поділити автомобіль моделі «ВАЗ-21063», державний номерний знак - НОМЕР_1 (рік випуску - 1992, колір - беж, кузов НОМЕР_2), який є спільною сумісною власністю ОСОБА_1та ОСОБА_2, наступним чином:
- виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль моделі «ВАЗ-21063», державний номерний знак - НОМЕР_1 (рік випуску - 1992, колір - беж, кузов НОМЕР_2) вартістю 6 055,36 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1½ частку вартості автомобіля моделі «ВАЗ-21063», державний номерний знак - НОМЕР_1 (рік випуску - 1992, колір - беж, кузов НОМЕР_2) в сумі 3 027,68 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 51,00 грн., разом - 3 078,68 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: