Справа № 2а-5284/2010р
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2010 року Центрально – Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі : головуючого судді Андрюшиної Л.А.,
при секретарі Ковальовій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Макіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недотриманих сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки , мотивуючи свої вимоги тим, що він є інвалідом 2-ї групи і відноситься до категорії осіб, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі передбаченому цим законом. Але всупереч діючого законодавства, відповідач виплачував йому щорічну компенсацію у розмірі 21,50грн.. Таким чином, розмір недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки складає 4359,00грн.. Зазначену суму він просить стягнути з відповідача на його користь.
Позивач в судове засідання не з’явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Суду надав заяву з проханням справу розглянути за його відсутністю. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Суду надана заява з проханням справу розглянути у відсутності представника відповідача. Позовні вимоги не визнають в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Центрально – Міської райадміністрації Макіївської міської ради, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2-ої групи/ категорія 1/ , що підтверджується посвідченнями № НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 в зв”язку з чим має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи/а.с.3,4/.
У відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Фінансування витрат, пов”язаних з введенням в дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до ст. 63 цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виплату разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених ст. 48 вказаного Закону, відповідно до ч. 3 ст. 48 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Таким чином, на відповідача покладений обов”язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому суд враховує, що виплату зазначеної допомоги органи соціального захисту населення здійснюють починаючи з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п.2 порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256/зі змінами та доповненнями/.
Згідно відповіді УПСЗН Центрально – Міської райадміністрації Макіївської міської ради на заяву позивача ОСОБА_1 вбачається, що нарахування щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки йому були проведені відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 26,70грн.; Виплата разової допомоги на оздоровлення за 2001рік проведена позивачеві 03.11.2003 року у розмірі 26,70грн., за 2002 рік виплата проведена 30.03.2004року у розмірі 26,70грн ; за 2003рік виплата проведена 03.09.2004року у розмірі 26,70грн; за 2004 рік виплата проведена 29.03.2005 року у розмірі 26,70 грн./а.с.5,6/. Тобто саме у зазначених розмірах позивач і отримав, а відповідач виплатив щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2001 по 2004 роки, що не спростовується сторонами.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, відповідач всупереч вимогам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” керувався постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.06.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою розмір такої допомоги встановлений для учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам 2-ої групи у 2001-2004 роках у розмірі 26,70грн..
Спору про право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаних виплат.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до принципу верховенства права та законності – суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу /акти Президента України, Постанови Верховної Ради України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України/, підлягають оцінці їх відповідності як Конституції України так і Закону. У випадку встановлення судом невідповідності чи суперечності нормативно-правового акту, який підлягав застосуванню, законові, суд зобов’язаний застосувати закон, що регулює ці правовідносини.
Згідно ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не вище вказана постанова КМУ № 836..
Отже, суд вважає, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення, яка здійснена відповідачем за 2001, 2002 р., 2003 р., 2004 р. у розмір 26,70грн. є такою, що порушує норми спеціального закону.
Розмір мінімальної заробітної плати у зазначений період на момент виплати становив: з 01.01.2003 року по 30.11.2003 року – 185грн.; з 01.12.2003 року – по 31.08.2004 року – 205грн., 01.09.2004 року –по 31.12.2004 року – 237грн.. Відповідно до ст. 89 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005рік”, розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2005 по 31.03.2005 року у розмірі 262грн..
З наданої довідки відповідача вбачається, що щорічну допомогу на оздоровлення позивач ОСОБА_1 за 2001 рік отримав 03.11.2003 року, за 2002 рік отримав 30.03.2004 року у розмірі 26,70грн., тоді як розмірі мінімальної заробітної плати на час виплати був встановлений у розмірі 205грн., за 2003 рік отримав 03.09.2004 року у розмірі 26,70грн., тоді як мінімальний розмір заробітної плати на час виплати складав 237грн.; за 2004 рік отримав 29.03.2005 року у розмірі 26,70грн., тоді як мінімальний розмір заробітної плати на час виплати складав 262грн..
Таким чином, відповідно до вимог вище зазначених законів України відповідач у 2001 році повинен був виплатити позивачеві 925грн., виходячи з такого розрахунку: 185гр.х 5=925грн., але замість передбачених Законом п»яти мінімальних заробітних плат, позивачеві було виплачено лише 26,70грн., тобто недоплачена сума допомоги за 2001 рік складає 898,30грн., у 2002 році повинен був виплатити позивачеві 1025грн., з такого розрахунку: 205грн. х 5 = 1025грн., але замість передбачених Законом п»яти мінімальних заробітних плат, позивачеві було виплачено лише 26,70грн., тобто недоплачена сума допомоги за 2002 рік складає 998,30грн.(1025грн.-26,70грн.=998,30грн.), у 2003 році повинен був виплатити позивачеві 1185грн., з розрахунку: 237грн. х 5=1185грн., але замість передбачених за Законом п»яти мінімальних заробітних плат, позивачеві було виплачено лише 26,70грн., тобто недоплачена сума допомоги за 2003 рік складає 1158,30грн.(1185грн.-26,70грн.=1158,30грн.); у 2004 році відповідач повинен був виплатити позивачеві 1310грн., з розрахунку: 262грн. х 5=1310грн., але замість передбачених за Законом п’яти мінімальних заробітних плат, позивачеві було виплачено лише 26,70грн., тобто недоплачена сума допомоги за 2004 рік складає 1283,30грн./1310грн. – 26,70грн. =1283,30грн./ Таким чином, загальний розмір недоплат за 2001-2004рр. складає 4338,20грн. /898,30грн.+998,30грн.+1158,30грн.+1283,30грн.= 4338,82грн../
Враховуючи наведене, на підставі наданих та оцінених доказів, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, а саме слід стягнути з відповідача на його користь недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки.
Керуючись ст.ст. 8,9,10,11,69-72, 86, 158-163,167,185,186,254,255 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити .
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 рік у розмірі 898,30грн., за 2002 рік у розмірі 998,30грн., за 2003 рік у розмірі 1158,30грн., за 2004 рік у розмірі 1283,30грн., а всього стягнути 4338,82грн. за рахунок коштів державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.А. Андрюшина