У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого |
Жука В.Г., |
суддів |
Верещак В.М. і Заголдного В.В., |
за участю прокурора та засуджених |
Вергізової Л.А., ОСОБА_1 та ОСОБА_2. |
розглянула в судовому засіданні 8 листопада 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Київської області на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
засуджено:
за ч. 2 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю;
за ч. 2 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та на підставі ст. 76 КК України на нього покладено певні обов'язки;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше не судиму,
засуджено:
за ч. 2 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю;
за ч. 2 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2. остаточно призначено 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та на підставі ст. 76 КК України на неї покладено певні обов'язки.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 липня 2006 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що вони, працюючи відповідно генеральним директором та головним бухгалтером ТОВ “Везувій”, будучи службовими особами, за попередньою змовою на протязі 2001-2003 років шляхом службового підроблення податкових накладних умисно ухилилися від сплати податку на додану вартість у розмірі 144 788 грн. та податку на прибуток у розмірі 216 900 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах на загальну суму 361 687 грн..
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, суд безпідставно перекваліфікував дії засуджених з ч. 3 на ч. 2 ст. 212 КК України через те, що зворотна дія закону не поширюється на дії засуджених і при кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розрахунки слід проводити, виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян у розмірі 17 грн., а не 175 грн. Крім того, суд необгрунтовано застосував ст. 69 КК України
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення подання, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 212 КК України, мотивув це тим, що відповідно до ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує або пом'якшує кримінальну відповідальність має зворотну дію у часі і при кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виходив з податкової соціальної пільги на період 2006 року, яка становить 175 грн, тобто дійшов висновку про умисне ухилення від сплати податків в дохід держави на суму 17 000 грн. і більше.
Проте, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 положення Кримінального кодексу України щодо зворотної дії кримінального закону у часі на такі випадки не поширюється.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 року № 9 “Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом від 22 травня 2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб” для вирішення питання про наявність складу злочину в діях, які були вчинені до 1 січня 2004 року, а також для кваліфікації дій положення названого Закону не застосовуються. У таких випадках розрахунки проводяться, виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян у розмірі 17 грн., отже суд помилково дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ухилилися від сплати податків на суму в 17 000 грн. і більше, оскільки при підрахунку виходили із неоподаткованого мінімуму в 175 грн., проте суму несплати податків необхідно було б визначати, виходячи із неоподаткованого мінімуму в 17 грн. і тоді вона буде перевищувати 50 000 грн..
Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_1 у та ОСОБА_2 як у цілому, так і за кожен злочин окремо із застосуванням ст. 69 КК України, суд порушив вимоги ст. 65 КК України і зазначив лише одну обставину, що пом'якшує покарання - їх щире каяття у вчиненому злочині, хоча ст. 69 КК України застосовується при наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід розглянути справу з дотриманням усіх вимог закону.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Київської області задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
В.Г. Жук В.М. Верещак В.В. Заголдний