Справа № 2-А-2270/2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року м. Зміїв
Суддя Зміївського районного суду Харківської області Нестерцова Н.В. , розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
07 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень – управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області по призначенню та перерахунку йому основної та додаткової пенсії; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії йому, як інваліду ЧАЄС 3 групи за період з 10 листопада 2004 року по 17 липня 2007 року відповідно до Закону в розмірі, не меншому ніж: державної пенсії – 6 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров’ю – 50 % мінімальної пенсії за віком, як інваліду ЧАЕС 2 групи за період з 18 липня 2007 року відповідно до Закону у розмірі не меншому ніж: державної пенсії – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров’ю – 75% мінімальноїх пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та безпосередньо брав участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження. З 10 листопада 2004 року було призначено пенсію на 3 групі інвалідності за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 18 липня 2007 року встановлено 2 групу інвалідності по захворюванню.
ОСОБА_1 вказав, що довгий період часу відповідачем нараховується пенсія у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
Вважав таку бездіяльність протиправною, оскільки цим порушено його конституційні права, визначені: статтею 56 Конституції України на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, по створенню безпечних умов праці і проживання під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи – відповідальність за що взяла на себе держава в повному обсязі, що знайшло свій прояв в статтях 1 і 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року; частиною першою статті 46 Конституції України, на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі часткової втрати працездатності в порядку і розмірах передбачених законом.
В 1991 році Верховна Рада України прийняла спеціальний Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року. Прийняття цього Закону було обумовлено значною кількостю населення України, яка приймала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, яка станом на 1991 рік постраждала від дії іонізуючого випромінювання.
Відповідно до ст. 13 Закону в редакції 1991 року, держава зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану громадянам за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення статті 67 розділу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, пiдпунктiв 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 вважає, що управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі повинно було нараховувати та сплачувати пенсію йому, як інвалід 3 групи, а після 18 липня 2007 року, як інваліду 2 групи, передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткову пенсію, передбачену ч.ч.3,4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 просив розглянути справу у його відсутність.
Представник управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області у судове засідання не з’явився, перший заступник начальника управління надав Ляшко С.В. надав заперечення проти позову.
В запереченнях відповідач зазначив, що з 10 листопада 2004 року ОСОБА_1 було призначено пенсію по 3 групі інвалідності за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 18 липня 2007 року пенсію перераховано по інвалідності 2 групи захворювання.
Статтею 54 цього Закону передбачено, що пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Пенсію позивачу було обчислено згідно з частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначеною статтею передбачено, що розмір пенсії для інвалідів 3-ї групи не може бути нижчим ніж 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно з статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компенсації видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» з 1 січня 2002 р. встановлено, що виходячи із розміру 19,91 грн. провадиться розрахунок: а) пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; б) додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім пенсій працівникам, передбаченим у частині третій статті 53 зазначеного Закону) та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», а також пенсій, передбачених частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто мінімальний розмір пенсії по 3-й групі інвалідності з 1 січня 2002 р. становив: 19,91грн. х 6 = 119,46 грн.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. № 894 мінімальний розмір пенсії з 1 вересня 2004 р. збільшується на 12 %, тобто: 19,91грн. х 6 х 1,12 = 133,80 грн.
Постановою КМУ від 27 грудня 2005 р. № 1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 січня 2006 р. передбачено збільшення розмірів пенсій по інвалідності, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році - у 3,5 рази.
Зазначеною Постановою встановлено мiнiмальний розмiр пенсій для iнвалiдiв 3-ї групи у розмiрi 467 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України» (пункт 28 роздiл II) внесено змiни до Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», а саме: у статтю 50 «Особам, вiднесеним до категорії 1, iнвалiдам 3 групи, призначається щомiсячна додаткова пенсiя за шкоду, заподiяну здоров'ю, у розмiрi – 15% прожиткового мiнiмyмy, визначеного для осiб, якi втратили працездатнiсть; частини 3 i 4 статтi 54 замiнено текстом: «У всіх випадках розмiри пенсiй для iнвалiдiв, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема: для учасникiв лiквiдацii наслiдкiв аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках по 3 групi iнвалiдностi – 180% прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.
Розмiр прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, визначається на момент виплати пенсії згiдно iз Законом «Про Державний бюджет України» i не може коригуватися iншими нормативно-правовими актами.
Тобто, починаючи з 1 сiчня 2008 року розмiри пенсiй та додаткових пенсiй встановлюються з урахуванням вищезазначеного Закону.
Рiшенням Конституцiйного Суду України вiд 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституцiйним положення статтi 67 роздiлу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пiдпункту 7 пункту 19, пунктiв 20-22, 24-34, пiдпунктiв 1-6, 8-12, пункту 35, пунктiв 36-100 роздiлу II. Внесення змiн до деяких законодавчих актів України.
Вiдповiдно до ст. 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсій по iнвалiдностi, що настала внаслiдок калiцтва чи захворювання, визначаєтъся Кабінетом Міністрів України. Саме Кабiнет Miнicтpiв України своїми нормативно-правовими актами визначає конкретний розмiр пенсiй, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», що виплачуються за рахунок державного бюджету.
Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 28 травня 2008 р. №530 врегульовано деякi питання соцiального захисту окремих категорiй громадян, зокрема громадян, якi отримують пенсії, вiдповiдно до Закону України «Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Частиною 4 зазначеної постанови з 22 травня 2008 року передбачено: щомiсячна додаткова пенсiя iнвалiдам 2-ї групи у розмiрi 20 % вiд розмiру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осiб, якi втратили працездатнiсть; мiнiмальний розмiр пенсії для iнвалiдiв 2 групи у розмiрi - 725,00 грн.
Постановою Кабiнету міністрів України вiд 16 липня 2008 р. №654 «Про пiдвищення пенсiйного забезпечення громадян» для осiб (лiквiдаторiв наслiдкiв аварій на ЧАЕС у 1987-1990 роках), що отримують пенсiю вiдповiдно до Закону України «Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» з 1 липня 2008 року встановлено мiнiмальний розмiр пенсiй для iнвалiдiв 3 групи – 980,00 грн.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування» передбачено, що мiнiмальний розмiр пенсій у розмiрi прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, застосовуєтъся виключно для визначення розмiрiв пенсiй, призначених згiдно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування». Позивачу, як вже згадувалося, пенсiя призначена вiдповiдно до ст. 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» .
Пенсію позивачу обчислено згідно з чинним законодавством. Дії управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області є правомірними і законними.
Позивач в позовнiй заявi просить винести рiшення про перерахунок i виплату пенсії, починаючи з 10 листопада 2004 року, що є також неправомiрним з наступних підстав.
Рiшення Конституцiйного Суду України №10-рп/2008, згiдно якого були визнанi неконституцiйними норми статтi 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України" вiд 28 грудня 2007р. №107-VI, винесено 22 травня 2008 року. Ранiше будь-яких рiшень КСУ в вiдношеннi визнання неконституцiйними аналогiчних норм законiв України про державнi бюджети України на 2006 i 2007 роки не було. Згiдно п. 5 рiшення КСУ вiд 22 травня 2008р. №10-рп/2008 «положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України», визнанi неконституцiйними, втрачають чиннiсть з дня ухвалення Конституцiйним Судом України цього рішення».
Підстав для визнання позову немає, тому в позовній заяві ОСОБА_1 просив відмовити.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом з 10.11.2004 року 3-ї групи, з 18.07.2007 року – 2-ї групи по захворюванню, що пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 з вкладкою, довідкою до акта огляду МСЕК серії ХАР-06 №014346. (а.с.9,10)
З довідки, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області від 23.12.2010 року, вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області і отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи. З 01.11.2004 року ним отримана основна пенсія: у листопаді 2004 року – 257,14 грн, з грудня 2004 року по грудень 2005 року – по 367,33 грн., з січня 2006 року по червень 2007 року – по 1285,65 грн., у липня 2007 року – 1495,37 грн. з серпня 2007 року по грудень 2009 року по 1750 грн. з січня 2010 року по грудень 2010 року по 1712,18 грн. додаткова пенсія з листопада 2004 року по червень 2007 року по 8,31 грн.,у липня 2007 року – 10,19 грн., з серпня 2007 року по грудень 2007 року по 12,47 грн., з січня 2008 року по березень 2008 року по 94 грн., з квітня 2008 року по червень 2008 року по 96,20 грн., з липня 2008 року по вересеня 2008 року по 96,40 грн., з довтня 2008 року по жовтень 2009 року по 99,60 грн., з листопада по грудень 2009 року – по 114,60 грн., з січня 2010 року по березень 2010 року по 139 грн., з квітня 2010 року по червень 2010 року по 141,20 грн., з липня 2010 року по вересень 2010 року по 141,80 грн., з жовтня по листопад 2010 року по 144,60 грн. у грудні 2010 року 146,80 грн.
Запереченнями на позовну заяву та довідкою про фактично нараховану та сплачену пенсію підтверджуються доводи позивача про те, що пенсія йому нараховувалася не відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно до підзаконних актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 3-й групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, по 2-й групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 3-ї групи – 50% мінімальної пенсії за віком, інвалідам 2-ї групи – 75% мінімальної пенсії за віком.
З положеннями даних норм співпадає припис п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абз. 3 ст. 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому нормативно-правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже за Конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року та №654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Безпідставним є посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача встановлених цим же законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього закону в тому числі й інших законів, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ч. ч. 3, 4 статті 54 замінено чотирма частинами, за змістом яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по II групі інвалідності – 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18. підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34. підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратило чинність і не підлягало застосуванню з 22 травня 2008 року.
З цього часу управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу пенсію для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, передбачену ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щомісячну додаткову пенсію як інваліду 2 групи, передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, з 22 травня 2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні виплати.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству, вимога про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області по призначенню та перерахунку ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Вимога про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду ЧАЄС 3 групи за період з 10 листопада 2004 року по 17 липня 2007 року відповідно до Закону в розмірі, не меншому ніж: державної пенсії – 6 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров’ю – 50 % мінімальної пенсії за віком, як інваліду ЧАЕС 2 групи за період з 18 липня 2007 року відповідно до Закону у розмірі не меншому ніж: державної пенсії – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров’ю – 75% мінімальноїх пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
На підставі наведеного, керуючись ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 46, 64, 152 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 18, 183-2, 186 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду ЧАЄС 3 групи за період з 10 листопада 2004 року по 17 липня 2007 року виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як інваліду ЧАЕС 2 групи за період з 18 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 24 грудня 2010 року виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Постанова, прийнята у порядку скороченого провадження, виконується негайно.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до апеляційної інстанції через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: