Справа № 2-1484/06

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

22 січня 2007 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                Католікяна М.О.,

при секретарі                        Плісці Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

07 вересня 2006 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулася позивач із цим позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що їй на підставі договору дарування належить квартира АДРЕСА_1. Раніше квартира належала батькові позивача, якому вона залишилася у спадщину від чоловіка відповідача. Після придбання квартири позивач дізналася про те, що в ній досі зареєстрована відповідач. Зазначені обставини, на думку позивача, порушили її законні права й явилися причиною звернення до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування реєстрації відповідача, зобов'язання третьої особи виписати відповідача.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином, про що свідчить оголошення в газеті «Вісті Придніпров'я» ІНФОРМАЦІЯ_1. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності зі вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Представник Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.

            Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що 02.07.2005 р. квартираАДРЕСА_1

АДРЕСА_1 належала чоловікові відповідача, ОСОБА_3 Квартира належала ОСОБА_3 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на житло, виданого 26.06.2003 р. Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (а.с. 14).

14 липня 2003 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким спірну квартиру після смерті він заповідав батькові позивача, ОСОБА_4. 02.07.2005 р. останній отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого він став власником квартири АДРЕСА_1. Свідоцтво було видане Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстроване у реєстрі за № 2-2564 (а.с.а.с. 7 - 9, 14).

22 березня 2006 року ОСОБА_4 подарував квартиру позивачеві. Договір був посвідчений Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстроване у реєстрі за № 2-704 (а.с.а.с. 5, 6).

Теперішнього часу окрім позивача у спірній квартирі зареєстрована відповідач, яка фактично в ній не мешкає.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ «Про власність».

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження цим майном.

Аналогічні положення законодавець включив і до Закону України «Про власність», відповідно до ч. 2 ст. 48 якого власник вправі вимагати усунення будь-якого порушення свого права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач теперішнього часу дійсно зареєстрована у спірній квартирі.

Таким чином, факт реєстрації відповідача у спірній квартирі сам по собі підтверджує наявність перешкод для позивача у користуванні власністю, а її вимога обґрунтована й підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині зобов'язання третьої особи виписати відповідача зі спірної квартири, суд враховує наступні обставини.

Відповідно до ст. 124 Конституції України до юрисдикції судів віднесені усі правовідносини, які виникають у державі. Проте ця норма не може розглядатися як така, що звільнює заінтересованих осіб від необхідності заздалегідь звертатися за вирішенням відповідних питань до компетентного органа державної влади або місцевого самоврядування.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що позивачеві було неправомірно відмовлено третьою особою у задоволенні відповідних вимог, суд вважає за необхідне вимогу позивача в цій частині залишити без задоволення.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 391 Цивільного кодексу України, ст. 48 Закону України від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ «Про власність», ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 218, 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

            Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності, скасувавши реєстрацію ОСОБА_2 у квартиріАДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення.

Головуючий суддя: