ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2007 р. Справа № 9/3472
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Майора Г.І.
Філіпової Т.Л.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: від позивача:ОСОБА_2, довіреність від 29.10.2007р.,
від відповідачів:
- Хмельницької районної державної адміністрації: Мартинюк А.В., довіреність №26/01-1198/07 від 11.07.2007р.,
- Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації: Братенко Г.М., довіреність від 16.01.2007р.,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "19" червня 2007 р. у справі № 9/3472 (суддя Олійник Ю.П.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,АДРЕСА_1
до Хмельницької районної державної адміністрації, м. Хмельницький
та Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації, м.Хмельницький
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області м.Хмельницький
про стягнення солідарно з відповідачів збитків, що виникли із заборгованості по сумі компенсаційних виплат по дотації для пільгової категорії населення у розмірі 250070,30грн.,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2007р. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 подав до господарського суду Хмельницької області позовну заяву, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів збитки, що виникли із заборгованості по сумі компенсаційних виплат по дотації для пільгової категорії населення за договорами в розмірі 250070,30грн., посилаючись на те, що у 2004р. ним здійснені пільгові перевезення на суму 311962,85грн., сума компенсації склала 229060,47 грн., у 2006р. здійснені перевезення на суму 504286,65 грн., компенсація склала 337118,73 грн. При цьому посилається на норми ч.5, ч.13 ст.7, ч.2 ст.37 Закону України „Про автомобільний транспорт” та п.32 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, ст.20 ГК та ст.22 ЦК України.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.06.2007року у справі №9/3472 відмовлено в позові Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Хмельницької районної державної адміністрації та до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації про стягнення солідарно з відповідачів збитків, що виникли із заборгованості по сумі компенсаційних виплат по дотації для пільгової категорії населення у розмірі 250070,30грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення суду з підстав порушення норм матеріального права, в зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи скарги, посилаючись на ст.ст.7, 29, 40 Закону України "Про автомобільний транспорт" позивач зазначає, що між позивачем та Хмельницькою райдержадміністрацією укладено договір про організацію перевезень пасажирів, відповідно до вимог якого позивач виконує свої обов'язки по перевезенню пільгових категорій пасажирів, а відповідачі в порушення положень наведених статей Закону відмовляються виконувати свої взаємні обов'язки по компенсації витрат по пільговим перевезенням. Посилається на те, що обов'язок здійснення компенсаційних виплат перевізникам Постановою КМУ №256 від 04.03.2002р. покладається безпосередньо на структурний підрозділ Хмельницької райдержадміністрації - Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації. Вважає безпідставним твердження суду про те, що Хмельницька райдержадміністрація зобов'язань перед позивачем щодо сплати будь-яких сум не мала, оскільки договір від 15.08.2003р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом позивачем підписаний саме Хмельницькою райдержадміністрацією в особі заступника голови Мальованого І.І.; в договорі передбачено обов'язок Хмельницької райдержадміністрації сплачувати позивачу суму дотації, яка визначена в бюджеті району на рік для пільгової категорії населення відповідно до фактично виконаної перевізником роботи, підтвердженої відомостями автостанції. Договорами від 21.07.2005р. та 10.08.2005р. передбачено, що сторони діють на підставі нормативно-правових актів, які регулюють процеси перевезення пасажирів, що, на думку позивача, свідчить про те, що на сторони поширюються вимоги закону про повне відшкодування збитків від пільгових автоперевезень.
Також позивач вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на положення Бюджетного кодексу України, посилаючись на те, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання і не відшкодували понесені позивачем збитки від перевезення пільгових категорій пасажирів відповідно до фактично виконаної перевізником роботи, підтвердженої відомостями автостанції, тому до правовідносин сторін даної судової справи слід застосовувати норми саме цивільного і господарського кодексів.
Зазначає, що жодних обмежень суми компенсаційних виплат для позивача у вищевказаних договорах про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян не визначено.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду необґрунтованим та таким, що порушує норми цивільного законодавства, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідачі в письмових відзивах на апеляційну скаргу та їх представники в судовому засіданні не погоджуються з доводами апеляційної скарги. Вважають, що при винесенні рішення господарським судом Хмельницької області в повній мірі досліджено матеріали справи та винесено законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційну скаргу вважають безпідставною, в зв'язку з чим просять оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача Хмельницької районної державної адміністрації вказав, що твердження позивача з приводу того, що його вимога про стягнення компенсації в повному обсязі не виходить за межі асигнувань, виділених для Хмельницького району на 2006 рік, є безпідставним, оскільки субвенція з державного бюджету, призначена для компенсації за пільговий проїзд на 2006 рік, розділена між всіма перевізниками Хмельницькому району пропорційно, у рівному відсотковому співвідношенні, що підтверджено належними доказами. Посилається, що Хмельницька районна державна адміністрація з позивачем розрахувалась в повному обсязі.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації вважає необґрунтованим твердження позивача з приводу того, що управлінням праці та соціального захисту населення було порушено господарське зобов'язання, у звя'зку з чим він вимагає збитків, так як відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та умов договору про розрахунки за надані послуги перевезення пільгової категорії громадян, управління виконало своє зобов'язання належним чином, тобто виплатило компенсацію в межах бюджетних асигнувань в повному обсязі. А оскільки зазначений договір підписаний обома сторонами, це вказує на досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, тобто позивач погодився на те, що компенсація за пільговий проїзд буде здійснюватись в межах бюджетних асигнувань. З огляду на все вищезазначене протиправної поведінки в діях управляння не прослідковується.
Третя особа не скористалась правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу та не скористалась своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правилами, наданими суду першої інстанції.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, оскільки неявка представників не перешкоджає повному та всебічному розгляду апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи документами.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, апеляційний господарський суд вважає скаргу необґрунтованою, виходячи з наступного:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між позивачем та 1-м відповідачем укладено договір №46 від 10.08.2005р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, за умовами якого 1-й відповідач (замовник) надав право позивачу (перевізнику) на перевезення пасажирів на маршрутах Хмельницький-Малиничі-Вищі Вовківці з 10.08.2005р. по 10.08.2008р.; договір №5 від 21.07.2005р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, за умовами якого 1-й відповідач (замовник) надав право позивачу (перевізнику) на перевезення пасажирів на маршруті Хмельницький-Шумівці з 21.07.2005р. по 21.07.2008р.; договір №4 від 21.07.2005р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, за умовами якого 1-й відповідач (замовник) надав право позивачу (перевізнику) на перевезення пасажирів на маршруті Хмельницький-Карпівці з 21.07.2005р. по 21.07.2008р.; договір №3 від 21.07.2005р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, за умовами якого 1-й відповідач (замовник) надав право позивачу (перевізнику) на перевезення пасажирів на маршруті Хмельницький-Карпівці з 21.07.2005р. по 21.07.2008р.
Позивачем і 2-м відповідачем на підставі вищезазначеного договору №5 від 21.07.2005р. укладено договір №67 від 05.01.2006р. (т.1, а.с.19) про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, в якому зазначено, що договір регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за перевезення. За умовами договору 2-й відповідач (платник) зобов'язався згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та в межах суми бюджетних асигнувань, виділених Хмельницькому району на 2006р. та затверджених рішенням Хмельницької районної ради, сплатити позивачу (перевізнику) компенсацію за 2006 рік за пільгове перевезення окремих категорій громадян по мірі надходження коштів з державного бюджету на підставі наданих перевізником документів, передбачених договором. При цьому згідно п.3.1. договору перевізник подає щомісячно до 5 числа наступного за звітним місяця тимчасові розрахунки, складені відповідно до відомостей автобусних станції, на підставі яких платник складає акти звіряння форми №3 -пільга, на суму субвенції з державного бюджету прямо пропорційно між кожним перевізником та перераховує перевізнику суму відшкодування по пільговому перевезенню окремих категорій громадян по мірі надходження коштів субвенції у межах кошторисних призначень.
Такі ж умови передбачені укладеними між позивачем і 2-м відповідачем договором №68 від 05.01.2006р. про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, який укладений на підставі договору №3 від 21.07.2005р., а також договором №69 від 05.01.2006р. про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, який укладений на підставі договору №4 від 21.07.2005р.
Згідно розрахунків позивача, останнім здійснені пільгові перевезення у 2004році на суму 311962,85 грн., у 2006році - 504286,65 грн., що підтверджується складеними відомостями про розрахунок за надані послуги в 2004 та 2006 роках. При цьому вартість фактично здійснених перевезень підтверджується щомісячними Розрахунками втрат доходів і покриття збитків.
Згідно рішення 20 сесії Хмельницької районної ради від 27.01.2006р. "Про районний бюджет на 2006 рік" затверджено субвенцію (головний розпорядник - 2-й відповідач) на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом в сумі 2570300грн. згідно додатку. Крім того, як вбачається з кошторису на 2006рік 2-го відповідача, Плану асигнувань на 2006рік 2-го відповідача , довідок про зміни до річного розпису бюджету ( кошторису ) на 2006 рік зазначена сума збільшена до 3059583грн.
Згідно рішення 10 сесії Хмельницької районної Ради від 19.12.2003р. „ Про районний бюджет на 2004р.”, довідками про зміни річного розміру асигнувань в 2004році затверджено субвенцію на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом у 2004році в сумі 1781100грн. При цьому згідно даних 2-го відповідача про фінансування перевізників в 2004 році по перевезенню пільгової категорії населення позивачу сплачено 297302,02грн., що підтверджується також копіями платіжних доручень. Крім того, на ці суми сторонами складено щомісячні Акти звіряння розрахунків за надані послуги.
Згідно даних 2-го відповідача про фактично надані послуги всіма перевізниками у 2004 році зазначена сума становить 2362855,61грн., у т.ч. позивачем - 303877,84грн., у 2006році - 4556487,27грн., у т.ч. позивачем - 506393,99грн.
Позивач просить стягнути з відповідачів збитки, що виникли із заборгованості по сумі компенсаційних виплат по дотації для пільгової категорії населення.
Проте, судова колегія з вимогами позивача погодитись не може, у зв'язку з наступним:
Згідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 226 ГК України визначено умови і порядок відшкодування збитків. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов як неправомірна поведінка особи, негативний результат такої поведінки, причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та негативним наслідком, вини особи, яка заподіяла збитки.
Позивачем не надано доказів на підтвердження неправомірної поведінки відповідачів, розміру завданих збитків, причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та негативним наслідком. При цьому відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням, а причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім, або прямим. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
За договорами №46 від 10.08.2005р., 333-5 від 21.07.2005р. на перевезення пасажирів Хмельницька райдержадміністрація не брала зобов'язань сплачувати позивачу будь-які суми.
При цьому згідно ст.102 Бюджетного Кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Тому компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян перестали відноситися на видатки, що здійснюються з районних бюджетів, а фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.
За таких обставин неправомірна поведінка 1-го відповідача щодо завдання збитків позивачу відсутня, що унеможливлює відшкодування їх розміру з 1-го відповідача.
Щодо здійснення розрахунків по договорах №3-5 від 21.07.2005р. між позивачем і 2-м відповідачем укладено відповідні договори №67-69 від 05.01.2006р. про розрахунки.
Інших договірних зобов'язань між позивачем і 1-м відповідачем щодо перевезення і сплати сум не виникало.
Згідно п.п.2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення .
Враховуючи викладене, відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян здійснюється за рахунок і в межах субвенцій з Державного бюджету України, а не з місцевого бюджету або за рахунок коштів органу місцевого самоврядування чи будь-якої іншої бюджетної установи.
Хмельницька районна державна адміністрація не є розпорядником коштів на здійснення заходів з виконання державних програм за рахунок субвенцій з державного бюджету у періоді, за який просить стягнути заборгованість позивач, тому в даній правовій ситуації не може бути відповідальною особою за сплату зазначених коштів.
Як вказувалось вище, 2-м відповідачем укладено з позивачем договори №67-69 від 05.01.2006р. про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, за умовами якого (п.2.3) перевізник (позивач) зобов'язувався здійснювати пільгове перевезення передбачених законами України категорій громадян, а платник (2-й відповідач) взяв на себе зобов'язання сплатити перевізнику компенсацію за 2006 рік за пільгове перевезення окремих категорій громадян. При цьому зазначено, що сплата компенсації відбуватиметься згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та в межах суми бюджетних асигнувань, виділених Хмельницькому району на 2006рік та затверджених рішенням Хмельницької районної Ради, по мірі надходження коштів з державного бюджету на підставі наданих Перевізником документів, передбачених цим договором.
Згідно п.3.1 Перевізник подає щомісячно, до 5 числа наступного за звітним місяцем тимчасові розрахунки, складені відповідно до відомостей автобусних станцій, на підставі яких Платник складає акти звіряння форми №3 - пільга, на суму субвенції державного бюджету прямо пропорційно між кожним перевізником та перераховує перевізнику суму відшкодування по пільговому перевезенню окремих категорій громадян по мірі надходження коштів субвенції у межах кошторисних призначень.
Матеріалами справи підтверджено, що зазначені зобов'язання за договором 2-м відповідачем виконані. Перерахування 2-м відповідачем позивачу сум понад ті, які виділені за рахунок субвенції, не в межах бюджетних асигнувань, не в зазначеному в кошторисі 2-го відповідача розмірі, було б бюджетним правопорушенням, передбаченим, зокрема, Бюджетним Кодексом України.
Згідно ст.23 Бюджетного Кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення; відповідно судом не може бути зобов'язано 2-го відповідача до вчинення неправомірних дій.
Відповідно до п.3.1 договору 2-м відповідачем складено, а позивачем підписано щомісячні акти звіряння розрахунків форми №3-пільга не на суми, зазначені в Тимчасових розрахунках, а на суми в межах бюджетних асигнувань.
Посилання позивача на положення Закону України "Про автомобільний транспорт” відносно того, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані, крім іншого, забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів, судом не приймаються до уваги, оскільки ч.4 ст.37 цього Закону передбачено, що види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. При цьому у договорах на перевезення пасажирів, про розрахунки за надані послуги по перевезенню, укладених позивачем з відповідачами, передбачено порядок розрахунків з обмеженням їх межами суми бюджетних асигнувань, виділених Хмельницькому району на 2006рік, які затверджені рішенням Хмельницької районної ради, сумою субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян і надходженням коштів з державного бюджету. Щодо можливих збитків від цих перевезень, то у зазначених договорах фактично про останні не зазначено.
У зв'язку з цим суд не вбачає неправомірних дій 2-го відповідача або не дотримання ним умов укладеного з позивачем договору.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.06.2007р. у справі №9/3472 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 19 червня 2007 року у справі №9/3472 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,АДРЕСА_1 - без задоволення.
2. Справу №9/3472 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Горшкова Н.Ф.
судді:
Майор Г.І.
Філіпова Т.Л.
Віддруковано 6прим.:
---------------------------------
1 - до справи;
2 - позивачу,
3-4 відповідачам;
5 - третій особі;
6 - в наряд