Судове рішення #13028870

                                                                                                        Справа № 2-А-2098 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року                                                                                          м. Зміїв

    Суддя Зміївського районного суду Харківської області Нестерцова Н.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківській області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України по неприведенню державної пенсії у відповідність зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування та повести відповідні виплати з 1 січня 2008 року по день постановлення рішення.

Позивач вказала, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право, як  дитина війни, отримувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Однак, така допомога у належному розмірі їй не виплачувалась.

    Верховна Рада України своїм Законом України №107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесла зміни в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких щомісячне підвищення до пенсії дітям війни виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб).

    Конституційний Суд України своїм рішенням №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року  визнав таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.п.2, п.41 розділу 2  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно пунктів 5-7  резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, - положення Закону України «Про Державний бюджет України на 20-08 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України  цього Рішення; - рішення Конституційного Суду  України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними; - рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

    Таким чином, як вказала позивач, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Ухвалою судді від 29 листопада 2010 року задоволено заяву позивача щодо поновлення строку на звернення до суду за період з 1 січня 2008 року по 29 травня 2010 року.

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV (далі – Закон) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком (дію ст. 6 Закону 2195 було зупинено на 2007 р. згідно із пунктом 12 ст. 71 Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік»); рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 р., відповідно до якого положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення (зменшення) розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом, визнано неконституційними;  проте законодавством не прийнято жодного нормативно-правового документу,  який би регулював фінансове  забезпечення соціальних гарантій та не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій, не зазначено, яким чином обчислювати зазначений розмір підвищення; статтею 7 Закону № 2195 встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому Управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», а тому просив у задоволенні позову відмовити.  

    Позивач подала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність.

    Заступник начальника Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області Ляшко С.В.  судове засідання провести за відсутності представника в порядку письмового провадження.

    З урахуванням заяв сторін про розгляд справи у їх відсутність, суд на підставі ч.3 ст. 122 КАС України,  вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідив надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується даними відповідного посвідчення, копію якого долучено до матеріалів справи.  

З довідки начальника управління пенсійног фонду України в Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1  перебуває на обліку у пенсійному фонді та отримує пенсію за віком.

Підвищення до пенсії виплачувалось в таких розмірах: з січня 2008 року по березень 2008 року по 47.00 грн., у квітні 2008 року – 38,10 грн., у травні 2008 року – 79,13 грн., у червні 2008 року – 144,30 грн., з липня по вересень 2008 року  - 144,60 грн., з жовтня 2008 року по грудень 2008 року по 149,40 грн., з січня 2009 року  по грудень 2010 року, включно, по 49,80 грн., а всього за вказаний період 2489,73 грн.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх задовольнити частково.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції.

Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/ 2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2,пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п.1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які

виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Тому, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач діяв у відповідності з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2009 - 2010 роки позов підлягає задоволенню, оскільки дія положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ніякими законодавчими актами, в т.ч. Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не зупинялася та не обмежувалася.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 КАС  України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

           Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

В порядку ч.1 ст. 94 КАС України на користь позивача стягненню з Державного бюджету України підлягають понесені та документально підтверджені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.    

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст. ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 86, 159, 160, 162, 183-2 КАС України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківській області.

Визнати незаконною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо невиконання з  з 22 травня 2008 року по 20 грудня 2010  року вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період  з 22 травня 2008 року по 20 грудня 2010    року  включно, з урахуванням фактично сплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

   

    Головуючий:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація