ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 червня 2006 р.

№ 16/164

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Кравчука Г.А.

суддів:

Мачульського Г.М.

Шаргало В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну  скаргу

Приватного навчально-виховного об’єднання “Дошкільний заклад –спеціалізована школа 1-3 ступеню ”Школа “Ор-Авнер” з  поглибленим вивченням івриту та англійської мови”, м. Кіровоград

на  постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від	28.02.2006р.

у справі господарського суду

№ 16/164 Кіровоградської області

за позовом

Дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології”, м. Кіровоград

до	Приватного навчально-виховного об’єднання “Дошкільний заклад –спеціалізована школа 1-3 ступеню ”Школа “Ор-Авнер” з  поглибленим вивченням івриту та англійської мови”, м. Кіровоград

про	стягнення 14 571, 64 грн.,

за участю представників

- позивача:

не з’явився,

- відповідача:

Колюки О.С. (довіреність від 08.06.2006р.), -

В С Т А Н О В И В:

                    Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2005р. (суддя Коротченко Л.С.), залишеним без змін  постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Крутовських В.І., суддів Прокопенко А.Є., Дмитренко Г.К.) позов задоволено. Постановлено стягнути з Приватного навчально-виховного об’єднання “Дошкільний заклад –спеціалізована школа 1-3 ступеню ”Школа “Ор-Авнер” з  поглибленим вивченням івриту та англійської мови” на користь Дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології” 6 795, 19 грн. основного боргу, 301, 67 грн. пені, 424, 04 грн. –3%річних, 1 793, 11 грн. інфляційних витрат, 93, 14 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2005р. і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2006р., та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: Правил користування тепловою енергією, затверджених Наказом Міністерства енергетики №307/262 від 28.10.1999р., ст.ст. 38, 47 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

                    Заслухавши представника відповідача, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

                    Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Кіровоградським комунальним підприємством “Теплоелектроцентраль” та відповідачем було укладено договір №475 від 02.02.2001р. на постачання теплової енергії. Відповідно до умов договору Кіровоградське комунальне підприємство “Теплоелектроцентраль” зобов’язувалося надавати послуги по забезпеченню тепловою енергією та гарячим водопостачанням приміщень відповідача, а відповідач брав на себе зобов’язання проводити своєчасну оплату наданих послуг у відповідності з діючими тарифами та розцінками в терміни, передбачені договором, а саме проводити оплату за спожиту теплову енергію на протязі місяця, але не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідно до Угоди №01/06-УПТД про поступку права на вимогу від 28.05.2004р. Кіровоградське комунальне підприємство “Теплоелектроцентраль” передало, а позивач прийняв на себе право вимоги першого та став кредитором по договору №475 від 02.02.2001р., про що відповідач був повідомлений відповідним листом. Також у зв’язку з реорганізацією Кіровоградського комунального підприємства “Теплоелектроцентраль”, 19.10.2004р. між відповідачем та позивачем було укладено новий договір про надання послуг по постачанню теплової енергії за №475, при залишенні істотних умов договору, а саме –предмету договору, тими ж, що й за договором від 02.02.2001р., при зміні термінів оплати –відповідач зобов’язувався оплачувати надані послуги на протязі поточного місяця, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідач періодично, на підставі розрахунків позивача сплачував за поставлену теплову енергію за показниками лічильника, який обліковує кількість спожитої енергії у приміщенні, що займає відповідач, а також інший споживач –клуб “Віват”.

                    За період з жовтня 2002р. по квітень 2004р., згідно договору №475 від 02.02.2001р., за даними лічильника відповідачеві було нараховано за спожиту теплову енергію 11 225, 64 грн., а фактично сплачено відповідачем 2 906, 07 грн. Сума заборгованості за вказаний період склала  8 319, 57 грн.

                    16.04.2004р. при проведенні перевірки теплопункта клубу “Віват” було виявлено переобладнання лічильника, внаслідок якого частина теплової енергії, що постачалась вказаному споживачу, не обліковувалась, про що було складено відповідний акт, підписувати який представник відповідача відмовився. Вказаний факт, а також факт самовільного зриву пломб на лічильнику гарячої води 15.03.2004р. з боку споживача –клубу “Віват” встановлено рішенням господарського суду Кіровоградсської області від 26.01.2005р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2005р. у справі №15/382. Враховуючи даний факт, недостовірність показників лічильника, позивачем було проведено донарахування кількості спожитої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2003р. по березень 2004р. за формулою, передбаченою договором №475 від 02.02.2001р., та прийнято розрахунок №475 від 31.03.2004р. про сплату заборгованості в сумі 7 035, 72 грн. Крім того, із суми заборгованості відповідача за договором №475 від 19.10.2004р. за отриману теплову енергію в період з листопада 2004р. по квітень 2005р. в розмірі 4 566, 61 грн., останнім було сплачено 833, 36 грн., і сума заборгованості відповідача за договором від 19.10.2004р. складає 3 733, 25 грн.

                    Всього за період з жовтня 2002р. по квітень 2005р. відповідачу нараховано 15 792, 25 грн., а сплачено ним 3 739, 43 грн. Недоплата відповідача за спожиту теплову енергію у вказаний період складає 12 052, 82 грн.

                    З врахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості, позивачем було уточнено позовні вимоги, та зменшено позов (сума основної заборгованості, пені, інфляційних витрат, та 3% річних) до  9 314, 29 грн.

                    Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідно до положень цивільного законодавства України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства України, при недопущенні односторонньої відмови від зобов’язання або зміни його умов, якщо інше не встановлене законодавством, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми. Також місцевий господарський суд посилається на те, що на підставі ст. 624 Цивільного кодексу України та п. 7.3.4 договору №475 від 19.10.2004р. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Крім того, в рішенні місцевого господарського суду зазначено, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошове зобов’язання. З врахуванням викладених норм, та результатів перевірки розрахунків заборгованості відповідача, проведених позивачем, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення.

                    Крім того, місцевим господарським судом були визнані безпідставними, в силу п. 1 Договору №475 від 02.02.2001р., посилання відповідача на застосування методики розрахунку, не передбаченого умовами укладеного між сторонами договору, а також посилання відповідача на непроведення сторонами звірки взаєморозрахунків, через відсутність впливу наявності або відсутності звірки на наявність боргу, та фактичної відмови відповідача від проведення такої звірки, ініційованої позивачем.

                    Також місцевий господарський суд відхилив як необґрунтоване клопотання відповідача про виклик в судове засідання представників клубу “Віват”.

                    В своїй постанові апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду, визнавши їх такими, що повністю відповідають обставинам справи, та зазначив про відсутність підстав для зміни рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами суду апеляційної інстанції щодо необхідності оплати теплової енергії у вигляді гарячої води на підставі договірного зобов’язання, оскільки жодної з підстав припинення зобов’язання визначених умовами договору та цивільним законодавством, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено не було.

Згідно п. 1.2 “Правил користування тепловою енергією”, затверджених Наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 06.12.1981р. №310, які є чинними в частині врегулювання взаємовідносин у сфері теплопостачання згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. №1545-ХІІ “Про порядок тимчасової дії та території окремих актів законодавства Союзу РСР”, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору.

Також згідно ст. 624 Цивільного кодексу України та п. 7.3.4 договору №475 від 19.10.2004р. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошове зобов’язання.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -    

П О С Т А Н О В И В:

          

Касаційну скаргу Приватного навчально-виховного об’єднання “Дошкільний заклад –спеціалізована школа 1-3 ступеню “Школа “Ор-Авнер” з  поглибленим вивченням івриту та англійської мови” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2006р. у справі № 16/164 Господарського суду Кіровоградської області, залишити без змін.

Головуючий                                                                            Г. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                           В. Шаргало