Справа №2-1134/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 року                                        м.Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря – Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Мар'ївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Синельниківського МВ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 28 травня 1993 року виконкомом Мар'ївської сільської ради їй був виданий ордер на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. У вищезазначений ордер були внесені діти позивача як члени сім'ї наймача:

• ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;

• ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3;

• ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4;

• ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5;

• ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Поступово діти дорослішали, отримували професію та виїжджали з вищезазначеної квартири, та знімались із реєстраційного обліку: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - в 1990 році, ОСОБА_5 – у 1995 році, ОСОБА_6 – у 1998 році.

На теперішній час у квартирі залишився зареєстрованим тільки позивач та молодший син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Але ОСОБА_2, який є відповідачем по справі, фактично не проживає у спірній квартирі з листопада 2000 року. Відповідач вже десять років проживає з жінкою в громадянському шлюбі. За весь зазначений період ОСОБА_2 жодного разу не повертався додому і не проживав навіть короткочасно за спірною адресою з того моменту, як зібравши всі свої речі, пішов проживати до дружини.

Ніяких перешкод для проживання за місцем реєстрації не здійснювалося. З листопада 2000 року і до теперішнього часу відповідач не проживає у спірній квартирі і не користується житловим приміщенням. Вищезазначена квартира не приватизована.

Відповідач не користується житловим приміщенням без поважних причин вже більше десяти років, що підтверджується актом перевірки житлового приміщення та довідкою виконкому Мар’ївської сільської ради Синельниківського району.

На підставі викладеного просить суд:

- визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – АДРЕСА_1 Синельниківського району Дніпропетровської області;

- зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.;

- стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, виклавши обставини справи таким чином, як вони зазначені вище та пояснила суду, що має намір зняти з реєстраційного обліку відповідача, тому що їй необхідно оформити субсидію. Перешкоди щодо проживання відповідача за місцем реєстрації не здійснювала.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач здійснювала перешкоди для його проживання у спірній квартирі, змінила замок на вхідних дверях, новий ключ не надала, додому не пускає, Відповідач зазначив, що з 2000 року проживає у цивільному шлюбі з жінкою за адресою: АДРЕСА_5. Частина особистого одягу залишилась у спірній квартирі.

Третя особа по справі - Мар’ївська сільська рада Синельниківського району у судове засідання не з'явилась, але до початку судового розгляду надала суду клопотання, в якому просить розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням без їх участі. Проти позовних вимог не заперечують.

У судове засідання представник третьої особи - відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб не з’явився по невідомим суду причинам, хоча про місце і час розгляду справи були належним чином повідомлені.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що перебуває з відповідачем у цивільному шлюбі та разом з нею він проживає за адресою: АДРЕСА_5 Синельниківського району Дніпропетровської області з 2000 року. Також стверджує, що вони разом з відповідачем мали намір у 2002-2003 рр.. проживати у спірній квартирі, але позивач чинила перешкоди. Не пускала до житлового приміщення, ображала їх. Відповідач не має ключів від квартири. Позивач не пускала в квартиру відповідача разом з нею, так як перебуває з позивачем у неприязних відносинах.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що проживає по АДРЕСА_6 Мар'ївської сільської ради Синельниківського району з 1972 року та зазначив, що Відповідач проживає разом з ОСОБА_7 вже довгий час у с. Мар’ївка Синельниківського району. Близько двох років тому відповідач проживав у нього, так як позивач не пускала його до спірного житлового приміщення, про що відомо йому зі слів відповідача..

У судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили суду, що перебувають у дружніх стосунках зі сторонами та зазначили, що відповідач з 2000 року проживає разом з ОСОБА_7 у с. Мар'ївка Синельниківського району Дніпропетровської області, за якою саме адресою не відомо. Про те, чи чинила позивач перешкоди в проживанні відповідача у спірному житловому приміщенні, їм невідомо.

Суд заслухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що 28.05.1993 року громадянці ОСОБА_1 та членам її сім'ї згідно рішення виконкому Мар'ївської ради народних депутатів було виділено жиле приміщення на АДРЕСА_3 у с. Петрівка, про що свідчить копія ордеру на жиле приміщення, надана виконавчим комітетом Мар'ївської сільської ради від 28.05.1993 року №11. Згідно ордеру на жиле приміщення членами сім'ї ОСОБА_1 зазначено:

• ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - син;

• ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка;

• ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 - дочка;

• ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 - дочка;

• ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 - син.

З цього вбачається, що наймачем квартири є ОСОБА_1, а відповідач та зазначені в ордері діти позивача були членами її сім'ї згідно ч.2 ст.64 ЖК Української РСР.

Отже, зазначена квартира належить до житлового приміщення громадського житлового фонду і на даний час не приватизована. Оскільки на час отримання квартири ОСОБА_1 відповідач належав до членів її сім'ї, то у відповідності до ч.1 ст.64 ЖК Української РСР мав усі права та обов’язки, як і наймач квартири, тобто його матір.

У довідці виконкому Мар’ївської сільської ради Синельниківського району від 11.06.2010 року № 420 зазначено, що згідно довідки №46/8 від 14.05.2004 року, наданої Синельниківською районною радою, станом на 1 січня 1973 року з урахуванням змін, які відбулись в адміністративно-територіальному поділі області за час після 1968 року село Петрівка за цей час було приєднано до села Мар'ївка та його статистичного номеру. Але змін в погосподарських книгах Мар’ївської сільської ради не відбулося і село Петрівка в них значиться, тому відповідно до вищевикладеного село Петрівка вважати селом Мар’ївка.

Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 у квартирі, розташованої за адресою:                АДРЕСА_1 відповідачем не оспорювався, тому на підставі ч.1 ст.61 ЦПК України цей факт є доведеним. Також цей факт підтверджується актом обстеження житлового приміщення, складеним комісією виконкому Мар'ївської сільської ради Синельниківського району у складі: депутата Мар'ївської сільської ради ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які мешкають у     АДРЕСА_7. Згідно вищезазначеного акту обстеження житлового приміщення від 28.05.2010 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2000 року, а проживає по АДРЕСА_5.

Надана позивачем довідка виконавчого комітету Мар'ївської сільської ради від 28.05.2010 року № 376 також свідчить про те, що позивач зареєстрована та постійно проживає у АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований за вищезазначеною адресою, але не проживає.

Вищенаведені факти свідчать про те, що позивач постійно проживає у вищезазначеній квартирі, сплачує комунальні послуги, відповідач не мешкає з 2000 року.

У відповідності до ст.71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач ОСОБА_2 стверджує, що позивач чинила перешкоди у здійсненні ним права проживання у спірній квартирі разом з дружиною. Але зазначений факт не є належним доказом обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки спростовується показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та актом обстеження житлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1.

З ч.2 ст.71 ЖК Української РСР вбачається, що у разі наявності поважних причин відсутності наймача понад шість місяців, цей строк може бути продовжено за заявою відсутнього наймодавця.

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Створення позивачем перешкод для проживання відповідача у вищезазначеній квартирі дійсно є поважними причинами відсутності відповідача протягом тривалого часу у квартирі. Але зазначені факти відповідач повинен довести суду, оскільки на припущеннях рішення суду ґрунтуватись не може. Всі надані відповідачем докази щодо неможливості його проживання у квартирі через створення перешкод позивачем спростовуються показаннями допитаних свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_7, так як остання пояснила, що позивач чинила відповідачу перешкоди в проживанні в спірній квартирі в 2002-2003 рр.., а не за весь період з 2000 року. Крім того, свідок не подала конкретних пояснень, які саме чинила перешкоди позивач.

Показання свідка ОСОБА_8 суд оцінює критично, так як він пояснив, що тільки зі слів відповідача йому відомо, що позивач не пускала його в спірну квартиру.

Відповідач не надав суду доказів його звернення до наймодавця з заявою про продовження строку зберігання за ним житлового приміщення у зв’язку з наявністю перешкод у користуванні ним. Також відповідачем не надано жодних доказів того, що він робив спроби поселитися в спірній квартирі, яким може бути звернення відповідача до правоохоронних органів, органів прокуратури та суду про усунення перешкод у користуванні квартирою та інші докази.

У зв’язку з наведеним доводи відповідача є належним чином не обґрунтованими та такими, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду.

У відповідності до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленими.

На підставі викладеного та ст.ст. 64, 71, 72, 107 ЖК Української РСР, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-  

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                 Прижигалінська Т.В.