Справа №2-1106/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року         Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря – Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Синельниківського МВ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням внаслідок того, що тривалий час були відсутніми, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказав, що він з 1994 року проживає разом з батьком ОСОБА_4 та сестрою ОСОБА_5 в чотирикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. В квартирі АДРЕСА_1 вищезазначених осіб прописані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, котрі з січня 2003 року по теперішній час у вищезазначеній квартирі не проживають через те, що ОСОБА_3 проживає по вул. Севастопольській (номер будинку невідомий) у власному будинку, а ОСОБА_2 проживає у Новомосковському районі. Протягом всього часу проживання всі витрати на оплату комунальних послуг здійснювалися батьком позивача ОСОБА_4 та позивачем, про що свідчать квитанції та рахунки про оплату комунальних послуг, що додаються. Вважає, що відповідачі не використовують житлове приміщення без поважних причин протягом більше 6 місяців. У зв'язку з цим позивач звернулася до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В ході судового розгляду позивач доповнив свої позовні вимоги та просив суд зобов’язати відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Синельниківського МВ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, а також пояснив, що в 2009 році він замінив вхідні двері та ключі, тому що в одній з квартир їхнього під’їзду відбулася крадіжка. Відповідачі ключів не просили. До жовтня 2010 року ОСОБА_2 у квартирі фактично не проживав. ОСОБА_1 стверджує, що не створював перешкод для відповідачів. Відповідачі не проживали постійно, але періодично навідувались. Речі ОСОБА_2 знаходилися в квартирі з 1994 по 2009 рік. Ніяких особистих речей ОСОБА_3 у квартирі немає. З початку 2010 року відповідачі взагалі перестали навідуватись. Отже, з 1994 по 2009 рік відповідачі постійно не проживають у АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив суду, що у квартирі АДРЕСА_3 він не проживав постійно з січня 2003 року, так як не дозволяли умови. ОСОБА_3 стверджує, що його не пускали додому, двері замінили у 2009 році, замок також був замінений, ключів від нового замку не має. Намагався взяти у позивача нові ключі, але той тільки обіцяв. Відповідач ОСОБА_3 також повідомив, що з 2006 року проживає по АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив суду, що з травня 2010 року не проживає у АДРЕСА_1. До цього масу мав можливість потрапляти до квартири, тобто обмежень у доступі не було. Згодом поставили нові двері й замок, ключів відповідач не має, але міг вільно потрапити до вказаної квартири, перешкод ніхто не чинив. Міг залишитися переночувати, харчувався. За комунальні послуги не сплачував. Також відповідач повідомив, що з 19.11.2008 року перебуває на обліку за місцем свого проживання в Синельниківському МРВ КВІ, зазначивши адресу проживання: АДРЕСА_1, у м. Синельникове.

У судове засідання представник третьої особи не з’явився, але до початку судового розгляду надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовниі вимоги ОСОБА_1 підтримує.

Інспектор Синельниківського МРВ КВІ Панченко А.В. у судовому засіданні пояснив суду, що з 19.11.2008 року на обліку Синельниківського МРВ КВІ перебуває ОСОБА_2. У вироку суду місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 зазначено АДРЕСА_3. У ході перевірки 04.12.2008 року було встановлено, що він проживає по АДРЕСА_1 у м. Синельникове. На реєстрацію засуджений       ОСОБА_2 з'являвся самостійно без виклику. Згідно характеристики від 27.05.2010 року дільничний інспектор Сорокін Олег Георгійович повідомив, що ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 у м. Синельникове.

У відкритому судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що з 1997 року є сусідкою позивача. З 1997 року не бачила щоб відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали у вказаній квартирі. ОСОБА_2 проживав, але не довго, близько семи років тому, ОСОБА_3 взагалі не бачила. Пояснити, чи створював позивач перешкоди відповідачам в проживанні у АДРЕСА_1, не може. З 2008 року по травень 2010 року ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживав. В акті «Про не проживання квартиронаймачів», де вона підписалася, все вірно зазначено. Вхідні двері під'їзду були замінені близько двох-трьох років тому, у зв’язку з крадіжкою квартири на другому поверсі. Антисанітарних умов у вищезазначеній квартирі виявлено не було.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що проживає у буд. по вулиці Воїнів-інтернаціоналістів десять років. Не бачила, щоб відповідачі проживали у АДРЕСА_1 з 2003 року, але ОСОБА_2 іноді приходив. Свідок ОСОБА_8 стверджує, що виявлених перешкод з боку позивача помічено не було, сварок також не було. В 2003-2004 рр. бачила як відповідач ОСОБА_3 іноді приїздив.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що проживає по вулиці Воїнів-інтернаціоналістів з 1993 року. Відповідачі не проживають фактично з 1993 року, але іноді навідувались. У 2002-2003 роках відповідачі приходили, але щоб позивач чинив перешкоди в проживанні відповідачів помічено не було. В квартирі відсутні антисанітарні умови. Акт про не проживання свідок не підписувала. Де проживають відповідачі не знає.

Таким чином, суд заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.01.1993 року громадянці ОСОБА_10 та членам її сім'ї  згідно рішення міськвиконкому №13 від 15.01.1993 року було виділено жиле приміщення на                             АДРЕСА_1, про що свідчить копія корінця ордеру на жиле приміщення, надана виконавчим комітетом Синельниківської міської ради від 25.02.2010 року №418/20. Згідно корінця ордеру на жиле приміщення членами сім'ї ОСОБА_10 зазначено ОСОБА_2 – син, ОСОБА_3 – син, ОСОБА_11 – дочка, ОСОБА_5 – дочка, ОСОБА_1 – син, ОСОБА_4 – чоловік. З цього вбачається, що наймачем квартири була ОСОБА_10, а позивач та відповідачі були членами її сім'ї згідно ч.2 ст.64 ЖК Української РСР.

Отже, зазначена квартира належить до житлового приміщення громадського житлового фонду і на даний час не приватизована. Оскільки на час отримання квартири ОСОБА_10 позивач та відповідачі належали до членів її сім'ї, то у відповідності до ч.1 ст.64 ЖК Української РСР мали усі права та обов’язки, як і наймач квартири, тобто їх матір.

Факт не проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, з 2003 року відповідачами не оспорювався, тому на підставі ч.1 ст. 61 ЦПК України цей факт є доведеним. Також цей факт підтверджується актом про не проживання квартиронаймачів, складеним комісією СМПК «ЖЕК -1» у складі: інженера-наглядача СМПК «ЖЕК-1», паспортиста СМПК   «ЖЕК-1», рахівника СМПК «ЖЕК-1» та слюсаря-сантехніка СМПК «ЖЕК-1» в присутності квартиронаймачів, які мешкають у сусідніх квартирах буд. №1 по вул. Воїнів-інтернаціоналістів у м.Синельникове, згідно якого із січня місяця 2003 року по теперішній час відповідачі не проживають у АДРЕСА_1, але зареєстровані у цій квартирі.

Також в акті про не проживання квартиронаймачів, затвердженого начальником СМКП «ЖЕК-1», зазначено, що у АДРЕСА_5 мешкають позивач ОСОБА_1, його батько – ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_5.

Надані позивачем довідки та копії квитанцій і розрахункових книжок також свідчать про те, що позивач постійно проживає у АДРЕСА_1 та сплачує комунальні послуги.

Вищенаведені факти свідчать про те, що позивач разом з батьком та сестрою постійно проживає у вищезазначеній квартирі, сплачує комунальні послуги, відповідачі не мешкають з 2003 року.

У відповідності до ст.71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач ОСОБА_2 стверджує, що перебуває на обліку в Синельниківському МРВ КВІ за місцем свого проживання і тому вважає, що позбавлення його права користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою місця його обліку є незаконним. Але зазначений факт не є належним доказом обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки облік засуджених до позбавлення волі та в законодавчому порядку звільнених від покарання з випробуванням у Кримінально-виконавчій інспекції ДДУ ПВП здійснюється за фактичним місцем проживання засудженого, а не за місцем його реєстрації.

З ч.2 ст.71 ЖК Української РСР вбачається, що у разі наявності поважних причин відсутності наймача понад шість місяців, цей строк може бути продовжено за заявою відсутнього наймодавця.

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Створення позивачем перешкод для проживання відповідачів у вищезазначеній квартирі та неналежних санітарних умов проживання дійсно є поважними причинами відсутності відповідачів протягом тривалого часу у квартирі. Але зазначені факти відповідачі повинні довести суду, оскільки на припущеннях рішення суду ґрунтуватись не може. Всі надані відповідачами докази, щодо неможливості їх проживання у квартирі через створення перешкод та антисанітарні умови проживання у квартирі спростовуються показаннями допитаних свідків.

Так, відповідачі не надали суду доказів їх звернення до наймодавця з заявою про продовження строку зберігання за ними житлового приміщення у зв’язку з наявністю перешкод у користуванні ним. Також відповідачами не надано жодних доказів того, що вони робили спроби поселитися в спірній квартирі, яким можуть бути звернення відповідачів до правоохоронних органів, органів прокуратури та суду про усунення перешкод у користуванні квартирою та інші докази.

У відповідності до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленими.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного та ст.ст. 64, 71, 72, 107 ЖК Української РСР, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226ЦПК України, суд,-  

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_6.

Зобов’язати відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Синельниківського МВ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                 Прижигалінська Т.В.