Справа № 2-а-427/2010

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

    17 грудня  2010 року       Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого     судді                        Ковальчук Т.А.

                при секретарі                                     Хорольській І.П.

за участю позивача                                            ОСОБА_1

за участю представника позивача :                  ОСОБА_2

за участю представника відповідача               ОСОБА_3

за участю представника відповідача              Порубая В.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт.Магдалинівка Дніпропетровської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу Держкомзему у Магдалинівськоому районі Дніпропетровської області,  Магдалинівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання видати земельний сертифікат ,суд -  

                                                    ВСТАНОВИВ :

В жовтні до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області    звернувся позивач з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Відділу Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області  протиправною та зобов’язання видати земельний сертифікат.

В адміністративному позові позивач вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його баба ОСОБА_7. Оскільки вона була членом КДСП «Оріль»,  то на її ім’я був виготовлений сертифікат на право на земельну частку пай  серії ДП №НОМЕР_1 відповідно до розпорядження Магдалинівської райдержадміністрації №390-р від 21.05.1997 року і занесений до книги реєстрації за №0908.

23 листопада 1990 році бабуся позивача ОСОБА_7  залишила заповіт посвідчений державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №57, в якому вказала позивача єдиним спадкоємцем її майна . Після смерті баби, позивач прийняв спадщину та 07 серпня 1992 року отримав свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок. Право на земельну ділянку у спадок не узаконював, оскільки сертифікат на земельну частку (пай) не був йому наданий. Позивач звертався до Заплвської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та до КДСП «Оріль» з проханням видати йому належним чином оформлений сертифікат його баби, але йому відмовили, посилаючись на те, що його баба, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року до отримання КДСП «Оріль» земель в колективну власність і відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 права на земельну частку (пай) із земель колективної власності згідно з вимогами законодавства не набула. Позивачеві було роз»яснино про те, що сертифікат було виготовлено помилково та він не може бути виданий йому для переоформлення.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2010 року було залучено в якості відповідача Магдалинівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області, оскільки видача сертифікатів відноситься безпосередньо до їх компетенції.

В судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити. Позивач вважає, що на підставі ст..ст.17-18, 104,105,106 КАС України суд повинен визнати протиправною бездіяльність Відділу Д ержкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області та зобо»язати видати йому сертифікат на земельну частку (пай) виготовлений на ім.»я ОСОБА_7.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити , пояснивши, що позивач раніше вже звертався до суду з подібними позовними вимогами, але в цивільному судочинстві, однак Магдалинівським районним судом 24 червня 2010 року було винесено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про видачу земельного сертифікату після смерті його баби ОСОБА_7, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Позивач не оскаржував це рішення, не звертався до суду з поновленням терміну оскарження вказаного рішення, оскільки мав намір звернутися до суду з адміністративним позовом з приводу видачі йому сертифікату.

Представник відповідача Відділу Д ержкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області ОСОБА_4 суду пояснив, що сертифікат на ім’я покійної ОСОБА_7 був виготовлений помилково, відповідно до списків, які на момент виготовлення сертифікатів не був уточнені, оскільки на день смерті бабуся позивача своє право на отримання сертифікату на право на земельну частку пай не реалізувала, тому позивач не може спадкувати те, чого не нележало його бабусі на день смерті, у спадкову масу майна, що належала померлій, частина колективної власності їй ще не належала, оскільки таке право у членів господарства виникло лише в 1997 році.

Представник відповідача Магдалинівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала повністю, просила суд відмовити в їх задоволенні,надавши суду заперечення (відзив) на адміністративний позов.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 пояснила, що право на земельну частку пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, відповідно до списку що додається до Державного акту, формується самим підприємством і затверджується загальними зборами членів підприємства.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_3. вказала про те, що враховуючи той факт, що бабуся позивача померла ще в 1992 році та позивач мав намір отримати у спадок земельну ділянку(пай), однак не скористався своїм правом звернення до суду про порушення його прав як спадкоємця у строки передбачені вимогами чинного законодавства, причин поважності пропуску строку позивач не наводить ні в позові ні в судовому засіданні, тому у зв’язку з розглядом позовних вимог ОСОБА_1, представник відповідача просить врахувати термін звернення до суду вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача,  представника позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові доказі та оцінив їх у сукупності,  вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до заповіту від 23 листопада 1990 року посвідченого заступником голови Ради ОСОБА_8, позивач отримав у спадок після смерті ОСОБА_7 жилий будинок і все майно, де б воно не було і з чого воно не складалося б взагалі, все те,що належало по закону їй (а.с.7).

Позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння, що належало ОСОБА_7, за адресою  АДРЕСА_1 Магдалинівського району Дніпропетровської області.(а.с.8-9).

18 грудня 2009 року позивачем ОСОБА_1 отримано відповідь  Магдалинівської районної державної адміністрації на його звернення до Кабінету Міністрів України (а.с.11-12) про знаходження сертифікату на ім’я ОСОБА_7. (а.с.10).

11 листопада 2000 року на запит адвоката ОСОБА_9 Інститутом землеустрою Дніпропетровського філіалу позивачеві було надано відповідь про виготовлення сертифікату на ім.»я ОСОБА_7 код №НОМЕР_1 відповідно до розпорядження №390 від 21 травня 1997 року (а.с.13).

04 лютого 2000 року позивач ОСОБА_1 звертався з заявою до Земельної комісії КДСП «Оріль» про видачу йому земельного паю у зв»язку з тим, що на його ім.»я було залишено заповіт ОСОБА_7, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

12 січня 2010 року позивач звернувся до Відділу Держкомзему у Магдалинівському районі про видачу йому на руки сертифікату на право на земельну частку (пай) в КДСП «Оріль» його баби ОСОБА_7 (а.с.17)

Листом від 15 січня 2010 року вих№01-13/367 надано відповідь про відмову у видачі сертифікату у зв»язку з тим, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року до отримання КДСП «Оріль» земель в колективну власність і тому остання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95. (а.с.16).

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №НОМЕР_1 сертифікат був виготовлений 04 червня 1997 року.(а.с.24).

Відповідно Державний акт на право колективної власності на землю видано КСП «Оріль» 10 лютого 1997 року. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за МД №404.(а.с.32-57).

24 червня 2010 року рішенням Магдалинівського районного суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держкомзему в Магдалинівському районі про видачу земельного сертифікату позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог. (а.с.23).Вказане рішення позивачем оскаржено не було.

У зв’язку з прийнятим рішенням та відмовою в задоволенні позивачеві в позовних вимогах по цивільній справі про видачу сертифікату, позивач скористався правом подачі адміністративного позову з аналогічних підстав та вимог.

    Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України  (до змін внесених до ч.2 вказаної статті, згідно із Законом №2453-VІ (2453-17) від 07.07.2010) строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Згідно з ч.1 ст.100 КАС України (до змін внесених до ч.1 вказаної статті, згідно із Законом №2453-VІ (2453-17) від 07.07.2010) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

    Враховуючи пояснення позивача, представника позивача, надані в судовому засіданні та докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, позивачем пропущено річний термін звернення до суду за захистом прав та інтересів, оскільки позивачу одразу було відомо про існування сертифікату на ім’я померлої його баби ОСОБА_7, однак, з питанням оскарження дій Відділу Держкомзему Магдалинівського району про невидачу йому сертифікату в порядку спадкування після померлої ОСОБА_7 звернувся з позовною заявою в цивільному судочинстві лише в березні 2010 року, а з адміністративним позовом лише 05 жовтня 2010 року, будь-яких підстав та фактів, які б перешкоджали позивачеві скористатися його правом звернення до суду та питань поновлення строку особистого звернення до суду,  у зв’язку з порушенням його прав, позивачем не зазначено. Крім того, позивачеві  було відомо про відмову у видачі йому сертифікату виходячи з листів та заяв отриманих на його звернення до різних інстанцій.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.49,51,158,159,160,161,162,167 Кодексу адміністративного судочинства, ст.99 КАС України (відповідно до змін внесених до ч.2 вказаної статті, згідно із Законом №2453-VІ (2453-17) від 07.07.2010), ст..100 КАС України (до змін внесених до ч.1 вказаної статті, згідно із Законом №2453-VІ (2453-17) від 07.07.2010),  Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95, суд-

                                               ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  - відмовити.  

Постанову може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів     з  дня  отримання  копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

      Суддя                                                                                          Ковальчук Т.А.