Справа № 2-8963/10
РІШЕННЯ
Іменем України
27 грудня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Франчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Тернопільського національного економічного університету до ОСОБА_2 з участю третьої особи органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про виселення із студентського гуртожитку без надання іншого жилого приміщення із зняттям із реєстраційного обліку,
встановив:
Позивач Тернопільський національний економічний університет (Далі ТНЕУ) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про виселення із студентського гуртожитку без надання іншого жилого приміщення із зняттям із реєстраційного обліку посилаючись на те, що відповідач не перебувала та не перебуває у трудових відносинах із ТНЕУ, однак проживає разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_3 у кімнаті АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі ТНЕУ. Зважаючи на те, що відповідач та її донька не мають законних прав на проживання у студентському гуртожитку, оскільки не перебувала у трудових відносинах із позивачем, а тому наявні усі підстави для задоволення позовних вимог та виселення відповідача разом із неповнолітньою донькою із кімнати АДРЕСА_1 із знаттям із реєстраційного обліку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити у повному обсязі, вказавши, що про порушення прав університету позивач дізнався після 19.10.2009 року, тобто після надходження листів від Міністерства освіти і науки з вимогами провести перевірки стану забезпечення студентів місцями у гуртожитках із вжиттям необхідних заходів щодо недопущення поселення сторонніх осіб у студентських гуртожитках. Ордер, який є єдиною законною підставою для поселення у гуртожиток - у відповідача відсутній та позивачем не видавався.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник – адвокат ОСОБА_4, заперечили щодо задоволення позовних вимог вказавши, що відповідач в гуртожиток поселився на підставі ордера, у якому проживає з 1992 року, не порушуючи чинного законодавства України. Крім цього, ОСОБА_2 є одинокою особою з неповнолітньою донькою, яка проживає разом із нею, що не дає позивачу права на виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення. Крім цього, позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду за захистом порушених прав, а тому із наведених підстав просять у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник органу опіки та піклування Тернопільської міської ради просить при вирішенні даного спору врахувати інтереси неповнолітньої ОСОБА_3
Суд заслухавши пояснення сторін, думку представника третьої особи, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні обставини справи.
Відповідач ОСОБА_2 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_3 проживають у кімнаті АДРЕСА_1 та перебувають на реєстраційному обліку за зазначеною адресою, що доводиться відповідним штампом прописки, наявним у паспорті відповідача (а.с. 14), довідкою ТНЕУ форми № 3 (а.с.56), довідкою УМВС України в Тернопільській області (а.с.16) та не заперечується сторонами у справі.
Із копії Статуту Тернопільського національного економічного університету вбачається, що університет є правонаступником Тернопільської академії народного господарства (а.с. 4).
Згідно довідки управління квартирного обліку та нерухомого майна Тернопільської міської ради № 4019 від 27.10.2010 року – статус будівлі гуртожитку для проживання студентів за адресою вул. Львівська, 3 визначено рішенням виконавчого комітету міської ради від 28.09.1979 року № 722 (а.с. 27).
Згідно довідки Тернопільського національного економічного університету № 126-22/2430 – студентський гуртожиток № 3 по вул. Львівська, 3 в м. Тернополі є студентським гуртожитком та знаходиться на балансі Тернопільського національного економічного університету (а.с. 39).
Згідно довідок ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають зареєстрованого права приватної власності на будинок (квартиру) у м. Тернополі (а.с. 17, 64).
Згідно листа виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24.12.2007 року ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради з 07.08.1992 року в загальному списку за № 2247, в першочерговому списку за № 595 складом сім’ї 2 особи.
Відповідач ОСОБА_2 є матір’ю неповнолітньої ОСОБА_3, яку виховує одна в зв’язку із смертю батька ОСОБА_5 (а.с.15, 19).
Відповідач ОСОБА_2 поселена у гуртожиток у 1992 році тимчасово на основі клопотання начальника Тернопільського МВВС та начальника Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Тернопільській області. Також, ОСОБА_2, на виконання наказу ректора університету від 08.05.2010 року № 220 «Про укладення угод (контрактів) на проживання в гуртожитках університету» - відмовилась від подання заяви на продовження терміну проживання у гуртожитку університету (а.с. 34 – 38).
Згідно ст. 127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Відповідно до ст.ст. 128, 129 ЖК УРСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Згідно п. 14 Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу - проживання в студентських гуртожитках сторонніх осіб забороняється.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття.
Неповнолітня дочка відповідача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі не залучалась, як особа, яка на момент розгляду справи є неповнолітньою та не набула цивільної процесуальної дієздатності. Інтереси останньої в судовому засіданні представляє її мати ОСОБА_2 яка є відповідачем у справі та яка скористалась правовою допомогою адвоката із залученням судом до участі у справі органу опіки та піклування Тернопільської міської ради.
За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги ТНЕУ підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у трудових відносинах з університетом не перебувала та не перебуває, її донька у цьому навчальному закладі не навчається, у встановленому порядку у гуртожиток не поселялись, спеціальне рішення адміністрації університету про поселення відповідачів у гуртожиток не приймалось та не видавався відповідачам спеціальний ордер на їх поселення у гуртожиток, однак останні, як встановлено у судовому засіданні, проживають та зареєстровані у кімнаті АДРЕСА_1, а тому із вказаних підстав відповідача ОСОБА_2 слід виселити із зняттям із реєстраційного обліку разом із неповнолітньою донькою, яка разом із нею проживає із кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Суд не приймає до уваги покликання відповідача про неможливість виселення її сім’ї, зокрема без надання іншого жилого приміщення, оскільки вона у спірній кімнаті проживає з 1992 року, є одинокою особою з неповнолітньою донькою, яка разом із нею проживає, оплачує за комунальні послуги та не порушує правил проживання у гуртожитку з тих підстав, що відповідач у спірне приміщення не була поселена у встановленому законом порядку, тобто без прийняття відповідного рішення та без видачі спеціального ордеру, що є єдиною підставою для вселення, не була та не є працівником даного університету чи його студентом. Крім цього, як вбачається із листів директора студентського містечка Плішко І.В. та ректора університету С.І. Юрія (а.с.34, 37) - відповідач поселялась у спірну кімнату гуртожитку тимчасово, на підставі клопотань начальника Тернопільського МВВС та начальника Управління з питань виконання покарань, а в подальшому відмовилась від подання заяви на продовження терміну проживання у гуртожитку університету, а тому не має права претендувати на постійне проживання у кімнаті студентського гуртожитку.
Обов’язок надання іншого житлового приміщення у випадках, передбачених ст.ст. 132, 125 ЖК УРСР, зокрема одиноким особам з неповнолітніми дітьми, покладається на підприємство, установу лише у випадках надання жилої площі в гуртожитку з дотриманням вимог ст. 128, 129 ЖК УРСР, яких не було дотримано відповідачем при поселенні у спірне житло. Більше того, проживання відповідачів у студентському гуртожитку без законних на то підстав, грубо порушує житлові права студентів та працівників університету, які мають право претендувати на отримання кімнат для проживання у студентському гуртожитку, а також порушує права позивача, який зобов’язаний надавати житло у зазначеному гуртожитку особам, які мають право на його отримання відповідно до чинного житлового законодавства України.
Посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду за захистом порушених прав судом до уваги не береться, оскільки представник позивача вказав, що про порушення прав університету стало відомо після 19.10.2009 року, тобто після проведення відповідних перевірок щодо законності проживання осіб в студентському гуртожитку, які проводились згідно листів від Міністерства освіти і науки з вимогами провести перевірки стану забезпечення студентів місцями у гуртожитках із вжиттям необхідних заходів щодо недопущення поселення сторонніх осіб у студентських гуртожитках. Із позовом університет звернувся до суду 08.09.2010 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що позов ТНЕУ про виселення із студентського гуртожитку без надання іншого жилого приміщення із зняттям із реєстраційного обліку ОСОБА_2 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_3 є підставним та підлягає до задоволення у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 127,128, 129, 132 ЖК УРСР, статтями 6, 11, 8, 10, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Виселити із зняттям із реєстраційного обліку ОСОБА_2 разом із неповнолітньою донькою, яка із нею проживає: ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Тернопільського національного економічного університету 8 (Вісім) грн.. 50 коп. державного мита та 37 (Тридцять сім) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий Дзюбич В.Л.