справа № 1-123/2010

ВИРОК

Іменем України

24 грудня 2010 року                 Зборівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді                     Чорної В. Г.,

               при секретарі                       Гнатишин Н. Я.,

               з участю прокурора     Шуманського П. В.,

                 підсудного                                 ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Зборові в залі судових засідань Зборівського районного суду кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Зборів, Тернопільської області, громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого,  не працюючого, невійськовозобов’язаного, не судимого,  

 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-  

В С Т А Н О В И В:

             Згідно рішення Зборівського районного суду та виконавчого листа №2-204/2008 від 24 березня 2008 року, підсудний ОСОБА_1 зобов’язаний сплачувати на користь держави на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 06 березня 2 00 8 року і до досягнення ним повноліття. Маючи можливість працевлаштуватися, отримувати заробіток та сплачувати кошти на користь держави на утримання свого неповнолітнього сина, в Зборівському районному центрі зайнятості не зареєструвався, на офіційні неодноразові попередження Відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції про необхідність виконання свого обов’язку не реагував, а отримуючи гроші за тимчасові роботи, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, а саме, з 06 березня 2008 року по 08 грудня 2010 року підсудний заборгував по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина гроші в сумі 7451,88 грн.  

           Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та показав, що  рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2008 року за позовом прокурора Зборівського району  його позбавлено батьківських прав та вирішено стягувати з нього на користь держави аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2  в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 06 березня 2008 року і до досягнення ним повноліття. На його адресу неодноразово надходили попередження та повідомлення із виконавчої служби про обов’язковість сплачувати аліменти та про кримінальну відповідальність в разі ухилення від їх сплати, проте коштів на утримання неповнолітнього сина він жодного разу не сплачував. Працював не офіційно в приватних осіб, за що отримував гроші, які витрачав на свої потреби, тому і не звертався в центр зайнятості. Проте надалі хоче влаштуватися на роботу, щоб отримувати постійний заробіток та сплачувати аліменти. У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати. В подальшому обіцяє злочинів не вчиняти.  

Крім власного повного визнання вини самим підсудним ОСОБА_1 його вина доведена доказами, зібраними під час досудового слідства, які не були предметом дослідження в суді, але достовірність яких не заперечує сам підсудний, оскільки від їх дослідження відмовився на підставі ст. 299 КПК України.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні даного злочину, кваліфікує його дії за ч.1 ст.164 КК України,  тобто, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).  

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання і вважає, що його виправлення можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід обрати покарання в межах санкції статті обвинувачення, у виді обмеження волі.

Суд приймає до уваги не тільки ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, але і особу підсудної, а саме, що він не судимий (а.с. 76), позитивно характеризується по місцю проживання (а.с.81),  на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває (а.с.80), щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а тому вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередньою - підписку про невиїзд.  

      Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України і призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі.  

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередньою - підписку про невиїзд.  

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік,  та, зобов’язавши його, у відповідності до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

На вирок може бути подана апеляція, або апеляційне подання до апеляційного суду Тернопільської області через Зборівський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.  

Суддя         підпис              З оригіналом згідно:

Суддя     Зборівського

районного суду                                               В. Г.Чорна