АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа№22ц - 2359/2009року                                     Головуючий по 1-й інстанції: Жмурко П.Я.

      Суддя-доповідач:Бондаревська С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2009 року   вересня місяця  08  дня                                                                             м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді :   Омельченко Л.М.

Суддів : Бондаревської С.М.,  Триголова В.М.

при секретарі :  Колеснік Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на   рішення  Карлівського  районного  суду Полтавської  області  від 10 липня  2009  року

по справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення часток квартири та визнання права власності  на Ѕ частину квартири в порядку успадкування за заповітом, за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про визначення часток та визнання права власності на квартиру  та за позовом  третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на квартиру.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому  2009 року  позивач  ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2

У позовній заяві позивач вказував, що він є рідним сином  ОСОБА_5. 03 серпня 1992 року виконавчим комітетом  Карлівської  міської ради Полтавської області, було видано свідоцтво №288 про право власності на житловий будинок, а саме на квартиру, що знаходиться  за адресою: АДРЕСА_1 на  ім»я  його вітчима ОСОБА_7  29 грудня 1993 року державним нотаріусом  Карлівської ДНК було посвідчено заповіт, згідно якого його мати  ОСОБА_5 на  випадок  своєї смерті все належне їй майно заповідала повністю в рівних частинах  дочці ОСОБА_4 та йому.  ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_5  померла.  

15 липня 1998 року він  звернувся до Карлівської  державної нотаріальної контори  із  заявою про вступ у спадщину після померлої матері за заповітом, а його сестра ОСОБА_4  –  цього ж дня подала до Карлівської  державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після померлої матері на його користь.

16 квітня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 було посвідчено заповіт, згідно якого його вітчим  ОСОБА_7 на випадок своєї смерті все належне йому майно заповідав повністю ОСОБА_2 – відповідачці у справі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.

Під  час звернення  до  Карлівської  державної нотаріальної контори йому  було відмовлено у видачі  свідоцтва про право на спадщину, з тих підстав, що у свідоцтві про право власності на житловий будинок не вказано його матір ОСОБА_5 та відсутній  технічний  паспорт  на  квартиру.

В зв»язку з цим, позивач просив визначити  в рівних долях  розмір часток  спадкової квартири,  що належала за життя ОСОБА_7 та ОСОБА_5, оскільки вона була придбана  ними під час шлюбу; визнати за ними право власності на належну їм частку при їхньому житті, а також визнати за ним, позивачем, право власності  на  Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5,  визнавши, що він фактично  прийняв дану спадщину  в порядку успадкування за заповітом останньої.

У  березні  2009 року  ОСОБА_2  звернулася  до суду  із  зустрічним   позовом до ОСОБА_3 про визначення часток та визнання права власності на квартиру. У позовній заяві, посилаючись на обставини, аналогічні тим, які наведені у позовній  заяві  ОСОБА_3,  ОСОБА_2  просила   визнати,  що  квартира  АДРЕСА_1, належала на праві спільної власності подружжю: ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а також, що їх частки в праві власності на квартиру були рівними. Крім того, просила визнати за нею право власності на Ѕ  частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування  згідно  заповіту  ОСОБА_7, а за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 – визнати  право  власності на ј частку вищевказаної квартири  за кожним  по заповіту після  померлої ОСОБА_5, мотивуючи тим, що ОСОБА_3   у 1998 році  умовив ОСОБА_4 підписати  заяву про відмову  від належної  їй  частки квартири по заповіту  після  смерті  ОСОБА_5

Третя особа у справі ОСОБА_4 у березні 2009 року також звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на квартиру.  Окрім вимог повністю аналогічних позовним вимогам ОСОБА_2, просила  визнати недійсним правочин –  її відмову від належної їй частки у спадщині після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3,  висловленої  в  заяві, поданій  до  Карлівської  державної   нотаріальної  контори  15  липня  1998 року  за №550, –  як такий, що  вчинений  під  впливом  помилки.

Ухвалою  Карлівського   районного  суду  Полтавської  області  від 19 березня  2009  року  ОСОБА_4  залучено  до  участі  у справі в якості третьої особи  із  самостійними  вимогами.  

Рішенням   Карлівського   районного   суду  Полтавської  області  від 10 липня  2009 року  позов  ОСОБА_3  задоволено  повністю.

Ухвалено: визнати, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 належить по  Ѕ  частині  квартири  кожному,  що знаходиться  за  адресою:  АДРЕСА_1,   та  визнати за ними право власності на кожну  належну  їм  частину  при  їхньому  житті.

Визнати, що ОСОБА_3 в порядку успадкування за заповітом, фактично прийняв спадщину, а саме: Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою:    АДРЕСА_1,  яка  належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 і фактично став власником  Ѕ  частини квартири та визнати за ОСОБА_3  право власності на Ѕ частини квартири, яка знаходиться за адресою:    АДРЕСА_1.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про  визначення  часток та визнання права власності на квартиру та позові третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про  визнання правочину недійсним  та визнання права власності на квартиру   –   відмовлено за недоведеністю.

Частково не погодившись із даним судовим рішенням, його в апеляційному  порядку оскаржила відповідач  за первісним позовом та позивач за зустрічним – ОСОБА_2

В  апеляційній  скарзі, посилаючись на порушення судом першої  інстанції норм  матеріального та процесуального права, просила  скасувати оскаржуване нею рішення місцевого суду в  частині  відмови їй у зустрічному позові до ОСОБА_3   та  ухвалити  в цій частині  нове рішення  про визнання права власності на Ѕ  частку  квартири  АДРЕСА_1 за нею, ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_7.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

            Відповідно  п. п. 3, 4 ч.1  ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_5.

 29 грудня 1993 року державним нотаріусом Карлівської державної нотаріальної контори було посвідчено заповіт, згідно якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті  все належне їй майно заповідала повністю в рівних частинах кожному дочці ОСОБА_4 та сину  ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_5  померла.

15 липня 1998 року позивач  звернувся до Карлівської  державної нотаріальної контори  із  заявою про вступ у спадщину після померлої матері за заповітом, а його сестра  –  ОСОБА_4  – третя особа із самостійними вимогами  у справі  –  цього ж дня подала до Карлівської  державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після померлої матері на користь ОСОБА_3

Встановивши, що  всі дії по прийняттю спадщини позивачем та відмова третьої особи від спадщини мали місце у 1998 році, місцевий суд, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання правочину недійсним та визнання за нею права власності на квартиру, вірно застосував ст. 553 чинного на той час  Цивільного Кодексу Української РСР в редакції 1963 року, та обґрунтовано відмовив останній у задоволенні її позову за недоведеністю.

Разом з тим, висновок суду щодо  недоведеності позовних вимог ОСОБА_2 в частині  визначення часток та визнання за нею права власності на Ѕ частину спірної квартири  в порядку спадкування за заповітом є помилковим та не відповідає обставинам справи.

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд  визначив  рівність часток, а саме по Ѕ частині  спірного домоволодіння між подружжям  ОСОБА_5, придбаного ними у шлюбі та визнав  за ОСОБА_7 та  ОСОБА_5 право власності на  кожну належну їм  частину домоволодіння при їхньому житті. Таким чином,  судом  фактично вирішено і аналогічні  позовні  вимоги ОСОБА_2  та рішення суду  в цій частині  ніким зі сторін не оскаржується.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 16 квітня 2005 року приватним нотаріусом Шубою А.Ф. посвідчено заповіт, складений ОСОБА_9,  згідно якого останній на випадок своєї смерті все належне йому майно заповідав повністю ОСОБА_2 – відповідачці у справі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер /а. с. 12, 24,25 /. Згідно витягу про реєстрацію у  Спадковому реєстрі  №5238347 від 02.06.2006 року, виданого Карлівською державною нотаріальною конторою, спадкова справа  за  № 233  на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_7,  заведена 02.06.2006 року /а. с. 67/.

Таким  чином,  ОСОБА_2  відповідно  до ч. 1 ст. 1223 ЦК  України має право на спадкування  Ѕ  частини  спірної  квартири,  належної на праві власності   ОСОБА_11 згідно заповіту останнього та прийняла  спадщину у порядку та строки, передбачені  ст. ст. 1269, 1270 ЦК України.  З цих підстав її вимоги  щодо визнання права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом  ОСОБА_7 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення згідно вищезазначених норм матеріального права.

Враховуючи, що для правильного вирішення спору в межах  вказаних позовних вимог  з»ясування  нових обставин  не вимагається, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає  скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2  щодо визнання за нею права власності на Ѕ частину  спірної квартири в порядку спадкування.

В іншій частині  рішення    Карлівського   районного  суду Полтавської  області  від 10 липня  2009 року   сторонами не оскаржується, тому його слід залишити без змін.

 Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити.

            Рішення  Карлівського районного суду Полтавської області  від 10 липня  2009 року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні її позову про визнання за нею  права власності на Ѕ частину квартири в порядку успадкування – скасувати  та  ухвалити в цій частині  нове  рішення.

Позовні   вимоги  ОСОБА_2     задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на  Ѕ частину квартири АДРЕСА_1  в порядку спадкування  згідно заповіту ОСОБА_7.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно: