АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№22ц- 2247/2009року Головуючий по 1-й інстанції – Яценко В.В.
Суддя-доповідач – Бондаревська С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2009 року серпня місяця 20 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Триголова В.М.
суддів : Бондаревської С.М., Панченка О.О.
при секретарі : Колеснік Л.І.
з участю адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3
позивача – ОСОБА_4
відповідача – ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_5
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2009 року вищевказані позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю.
Ухвалено: стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг у сумі 51 000 гривень та 29 535 гривень заборгованості по процентам, а всього 80 535 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір 805 грн. 35 коп. та витрати на ІТЗ в розмірі 30 грн.
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, яке вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, та повернути справу на новий розгляд.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав для задоволення скарги не вбачає виходячи з наступного.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що відповідач ОСОБА_5 взяв у борг у позивача ОСОБА_4 19 травня 2008 року грошові кошти в сумі 81 000 гривень, що підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою. Згідно наданої розписки ОСОБА_5 взяті у борг кошти мав повернути до 19 вересня 2008 року, а в разі неповернення боргу в зазначений строк, останній зобов»язувався сплатити відсотки за затримку розрахунку в розмірі 0,5% за кожний день затримки.
Також судом встановлено, що у визначений сторонами строк відповідач борг не повернув, а повернув його лише частково 13 жовтня 2008 року у розмірі 10 000 грн. та 22 листопада 2008 року – у сумі 20 000 грн. Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6, який є сином відповідача, показав, що йому відомо про борг батька перед позивачем, оскільки він сам повертав борги замість батька – відповідача по справі, про що брав розписки у позивача.
Встановивши наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку , що твердження відповідача ОСОБА_5 про те, що грошовий борг перед позивачем виник внаслідок їх сумісної діяльності та що ОСОБА_4 примусив його написати розписку про отримання грошей у борг 19 травня 2008 року – не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження даного факту та зазначене заперечується позивачем. В той же час відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав власноручне написання ним розписки про отримання 81 000 гривень у борг від ОСОБА_4 З приводу будь-якого тиску на нього з боку позивача він до правоохоронних органів не звертався, вказаний договір позики в судовому порядку не оспорював, та більше того – частково погасив борг перед позивачем у добровільному порядку до звернення останнього з позовом до суду, що також судом вірно розцінено як визнання боргу відповідачем.
Виходячи із встановленого, та відповідно до положень ст. ст. 625, 1048-1050 ЦК України, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, правомірно стягнувши на його користь із відповідача як залишок суми боргу, так і заборгованість по відсотках за прострочення виконання грошового зобов»язання згідно наданих позивачем розрахунків.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом при ухваленні рішення не з»ясовані всі обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи колегія суддів оцінює критично та не бере до уваги, оскільки вони спростовуються вищевикладеними обставинами. Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2009 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно: