АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-14203 /2010р. Головуючий по 1-й ін-т.
Новак Ю.Д.
Суддя-доповідач :
Абрамов П.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 року. м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
Головуючого судді : Гальонкіна С.А.
Суддів : Абрамова П.С. Триголова В.М.
При секретарі: Амеліній М.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2010року
у справі за позовом ОСОБА_4 до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, Полтавського міського центру зайнятості населення, третя особа по справі Територіальна державна інспекція праці про визнання незаконним та скасування наказу, зміну формулювання причин звільнення та внесення її до трудової книжки, зобов’язання видати трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі
та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Полтавського міського центру зайнятості про розірвання трудового договору між працівником та фізичною особою – підприємцем, -
Колегія суддів , заслухавши доповідь судді- доповідача Апеляційного суду
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 7 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовао наказ від 16.07.2009 року (без номера) в частині звільнення ОСОБА_4. за ст. 40 п. 4 КЗпП України, змінивши формулювання причини звільнення зі ст. 40 п. 4 КЗпП України на ст. 38 КЗнП України – за власним бажанням.
Зобов’язано суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 внести до трудової книжки ОСОБА_4 запис про його звільнення з роботи за ст. 38 КЗПП України та видати йму трудову книжку .
Стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 па користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 11339 грн. 89 коп, з вирахуванням з вказаної суми обов’язкових платежів, моральну шкоду 1000 грн., невиплачену заробітну плату в сумі 114 грн,.52 коп.. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 687 грн. 12 коп.
Стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на користь держави державне мито в розмірі 121 грн. 41 коп. та 120 грн. витрат на ІТЗ.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 – відмовлено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині. зобов’язання Полтавського міського центру зайнятості внести запис про звільнення і трудову книжку закрити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 прохав рішення суду скасувати, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 місцевий суд вірно з дотриманням норм матеріального та процесуального права встановив фактичні обставини справи ,та прийшов до висновку , що підстав для звільнення ОСОБА_4 за ст. 40. п. 3 КЗПП України не було.
При цьому місцевий суд вірно керувався вимогами ст. 40 п.3 , ст. 38, 237-1 КЗПП України, роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України викладеними в постанові Пленуму № 9 від 06.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів».
Зокрема , місцевий суд вірно прийшов до висновку, що невихід на роботу позивача ОСОБА_4 мав місце з поважних причин - усне розпорядження власника про припинення трудових правовідносин та те , що фактично трудові відносини між сторонами припинилися саме з 15.05.2009 року.
В ході судового розгляду справи вказану обставину відповідачем не спростовано, хоча обов’язок доведення правомірності звільнення покладено саме на роботодавця.
Встановивши вказаний факт місцевий суд вірно визнав наказ про звільнення незаконним та змінив правові підстави звільнення на ст. 38 КЗПП України.
Також місцевий суд вірно прийшов до висновку поклавши на роботодавця обов’язок видати трудову книжку , оскільки останнім не спростовано факт отримання цієї книжки також стягнув невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, моральну шкоду , врахувавши ту обставину, що відповідачем не надано доказів невірності розрахунку позивача в частині компенсаційних виплат за невикористану відпустку .
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи апелянта в частині порушення судом норм процесуального права не впливають на законність судового рішення та е можуть бути підставою для скасування судового рішення, в тому числі щодо закриття провадження в частині позовних вимог. Уточнивши свої позовні вимоги ОСОБА_3 від вимог до Полтавського центру зайнятості населення в установленому законом порядку не відмовлявся та відмова судом не приймалася, тому закриття справи в цій частині не суперечить вимогам процесуального законодавства.
Підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2010року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в к касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді :
Згідно :
Суддя : Абрамов П.С.