А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О Л Т А В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 22ц-14428 Головуючий по першій
2010 рік інстанції Дядечко І.І.
Суддя-доповідач Лобов О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючої судді Акопян В.І.
суддів Лобова О.А., Петренка В.М.
при секретарі Зеленській О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 01 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Міжлікарняна аптека №211» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким поновити строк для звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Міжлікарняна аптека №211» №41-ОС від 02 квітня 2010 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також 10 000 грн. моральної шкоди.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що з 14 листопада 2008 року позивачка працювала у КП «Міжлікарняна аптека №211». Наказом №41-ОС від 02 квітня 2010 року її звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов?язків. Своє звільнення позивачка вважає незаконним. Стверджувала, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 01 листопада 2010 року у задоволені позову відмовлено у зв?язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3., посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновок суду про отримання позивачкою копії наказу у день звільнення є безпідставним і таким, що суперечить встановленим обставинам.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд не взяв до уваги належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, наказом №59-ОС від 02 липня 2007 року ОСОБА_3 прийнята на роботу до КП «Міжлікарняна аптека №211».
Згідно наказу №158-а від 04 листопада 2008 року ОСОБА_3 працювала першим заступником директора КП«Міжлікарняна аптека №211».
Наказом №41-ОС від 02 квітня 2010 року ОСОБА_3 звільнено за п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов?язків.
Суд першої інстанції, дослідивши з дотриманням вимог процесуального закону наявні у справі докази, дійшов правильного висновку про незаконність звільнення ОСОБА_3
Цей висновок суду сторонами у справі не оскаржується.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав доведеним, що позивачка пропустила строк звернення до суду без поважних причин.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3 отримала копію наказу про звільнення 02 квітня 2010 року, а до суду звернулася лише через два місяці двадцять днів.
Твердження апеляційної скарги про неотримання позивачкою копії наказу про звільнення колегія суддів до уваги не приймає.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що у день звільнення директор Гордова В.Л. вручила їй світлокопію наказу, яка не була завірена у відповідності до п.5.27 ДСТУ 4163-2003, отже, на її думку, вона у встановленому порядку копії наказу про звільнення не отримала.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.233 КЗпП України перебіг строку звернення до суду пов?язується з моментом ознайомлення працівника з підставами звільнення, закон не покладає на роботодавця обов?язку вручити працівнику належним чином завірену копію наказу про звільнення.
Таким чином, вручення копії наказу про звільнення чи видача трудової книжки із записом про звільнення є засобом ознайомлення працівника про причини і підстави його звільнення.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав, що перебіг строку звернення до суду слід відраховувати з 02 квітня 2010 року.
Посилання апеляційної скарги на звернення позивачки зі скаргами до органів прокуратури, Територіальної Державної інспекції праці у Полтавській області не можна розцінювати як поважну причину пропуску строку звернення до суду, оскільки вказані органи не наділені повноваженнями вирішувати трудові спори.
Дійсно, з 26 квітня 2010 року по 11 травня 2010 року ОСОБА_3 перебувала на навчанні, а з 13 травня 2010 року по 28 травня 2010 року – на стаціонарному лікуванні, проте позивачкою не надано належних доказів про наявність обставин, які б перешкоджали їй звернутися до суду у період з 28 травня по 22 червня 2010 року.
Положення ч.3 ст.267 ЦК України не застосовуються при вирішенні трудових спорів.
Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 01 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча В.І.Акопян
Судді О.А. Лобов
В.М. Петренко