А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О Л Т А В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 22ц-11514 Головуючий по першій
2010 рік інстанції Хіль Л.М.
Суддя-доповідач Лобов О.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Петренка В.М., Пікуля В.П.
при секретарі Зеленській О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення коштів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 26 407 грн.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що у серпні 2005 року між сторонами укладений договір переуступки боргу, згідно якого відповідач передав позивачу право отримати борг у сумі 24 407 грн. від ТОВ «Райагробуд» згідно рішення суду, проте відповідач самостійно отримав вказані кошти і відмовляється їх повернути.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.
ОСОБА_3, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновок суду про недоведеність позовних вимог суперечить зібраним у справі доказам.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 10 липня 2002 року, яке набрало законної сили, стягнуто з Диканського райагробуду на користь ОСОБА_5 26 407 грн.
04 серпня 2005 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 укладений письмовий договір, згідно умов якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 право отримати від Диканського райагробуду 26 407 грн. боргу, присудженого судовим рішенням, взамін на отриманий раніше (12 вересня 1993 року) від ОСОБА_3 автомобіль.
У червні 2008 року на підставі заяви ОСОБА_3 начальник відділу ДВС Диканського РУЮ звернувся до суду з поданням про заміну стягувача (ОСОБА_5 на ОСОБА_3) у виконавчому провадженні з примусового стягнення з ТОВ «Райагробуд» на користь ОСОБА_5 боргу у сумі 26 407 грн.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 07 жовтня 2008 року відмовлено у задоволенні заяви начальника відділу ДВС Диканського РУЮ з тих підстав, що право вимоги у ОСОБА_5 виникло не з правочину, а з судового рішення.
ОСОБА_5 у порядку примусового виконання судового рішення отримав кошти у сумі 26 407 грн.
Згідно довідки УДАІ ГУМВС України у Полтавській області автомобіль ВАЗ 21061, днз. НОМЕР_1, 1988 року випуску, з 01 квітня 1988 року по 27 січня 1993 року належав ОСОБА_3, а з 27 січня 1993 року по теперішній час зареєстрований на ім?я ОСОБА_5
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту передачі автомобіля ОСОБА_5
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов із грубим порушенням норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Укладена між сторонами угода відповідає вимогам ст.6, ст.203, ст.513, ст.514 ЦК України.
Згідно рішення Київського районного м.Полтави від 10 липня 2002 року (а.с.5) між ОСОБА_5 і Диканським райагробудом (правонаступник – ТОВ «Райагробуд») виникли правовідносини, що витікають з договору міни, укладеного у простій письмовій формі.
Ухвалення судом рішення про стягнення з Диканського райагробуду на користь ОСОБА_5 26 407 грн. не припинило зобов?язання між сторонами угоди, оскільки нормами глави 50 ЦК України такої підстави припинення зобов?язань не передбачено.
Угода щодо переуступки боргу укладена між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до припинення зобов?язань, які виникли між ОСОБА_5 і Диканським райагробудом.
За змістом угоди про переуступку боргу від 04 серпня 2005 року право ОСОБА_3 на отримання 26 407 грн. за рішенням Київського районного м.Полтави від 10 липня 2002 року не ставиться у залежність від передачі ОСОБА_5 автомобіля, оскільки сторони угоди ствердили, що передача автомобіля вже відбулася у минулому.
Окрім того, оцінюючи за правилами ст.212 ЦПК України зібрані у справі докази, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про недоведеність факту передачі ОСОБА_3 належного йому автомобіля ОСОБА_5
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, вирішивши питання про судові витрати у порядку ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 п.4 ст.309, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 липня 2010 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 26 407 грн. боргу і 120 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Держави 265 грн. 07 коп. державного мита.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.П. Пікуль
В.М. Петренко